В бiй iдуть кiностудiї...

      Чільні урядовці Януковича, передусім міністр культури і мистецтв України Богуцький і його заступник Кохан, продовжують «цілеспрямовану руйнацію Одеської кіностудії, що є колискою вітчизняного кіномистецтва», заради того, щоб «приховати факти власної корупції». Така оцінка кадрової політики керівництва відомства міститься в ухвалі правління Одеського відділення Національної спілки кінематографістів України, прийнятій на позачерговому засіданні й оприлюдненій головою правління Рудольфом Отколенком. «Ми глибоко обурені і протестуємо, — говориться у документі, надісланому 29 грудня Президенту Л. Кучмі, прем'єр-міністру В. Януковичу та віце-прем'єру Д. Табачнику, — у зв'язку з призначенням наказом міністра культури і мистецтв України на посаду гендиректора Одеської кіностудії Ольги Невєрко, всупереч вимогам трьох пленумів НСКУ і переважної більшості творчих працівників Одеської кіностудії про призначення на цю посаду Ярослава Лупія — режисера-постановника, заслуженого діяча мистецтв України... Вимагаємо скасування наказу і негайного розслідування причин, що призвели до цього. Вимагаємо призначити на посаду  гендиректора Я. Лупія. Недержавне ставлення до долі Одеської кіностудії змушує нас вдатися до нестандартних кроків протесту».

      Прокоментувати передноворічну телеграму протесту кучмівській урядовій тріаді редакція «УМ» запропонувала голові Одеського відділення Національної спілки кінематографістів України Р. Отколенку. Адже буквально напередодні заступник міністра культури і мистецтв Т. Кохан заявив в інтерв'ю місцевій телекомпанії «АРТ»: «Призначення новим гендиректором кіностудії Ольги Невєрко пов'язане з закінченням 1 січня 2004 року контракту з нинішнім керівником студії Тамарою Яворською... Кандидатуру фахового спеціаліста О. Невєрко погоджено з Одеським відділенням Національної спілки кінематографістів України». На студії, побажав уточнити заступник міністра, «вона не стороння людина, досить вдало працювала в галузі продюсерського кіно». Хоча міністр не назвав жодної із вдалих кінострічок, створених за участю продюсера О. Невєрко.

      «Я хочу заявити, що фактично діяльність пані Невєрко на кіностудії зводилася до продажу кінофільмів, створених тут українськими та зарубіжними кіномитцями. З цією метою вона створила фірми «Успіх» та «Майбутнє», працівники яких  тісно співпрацювали з чиновниками Міністерства культури. Тому ми, кінематографісти, вважаємо просто аморальними дії керівництва відомства, яке призначило гендиректором пані Невєрко, яка спільно з київським чиновництвом накопичувала власний капітал на нашій інтелектуальній власності. Ось у чому суть проблеми. Наголошую: ніхто з керівництвом НСКУ та її одеського відділення кандидатуру пані Невєрко не погоджував. Більше того, ми вважали, коли проводили зустрічі з міністром культури і його заступником з питань кінематографії, що маємо справу з інтелігентами. І після того, як нас у Міністерстві культури багато разів запевняли, що, так само як учасники трьох пленумів кінематографістів, вважають кандидатуру Я. Лупія найбільш прийнятною на посаду гендиректора Одеської кіностудії, ніхто в тому, власне, й не сумнівався. І раптом наче грім серед ясного неба — «за погодженням з НСКУ призначається гендиректором кіностудії О. Невєрко». Нас, як мовиться, просто наповал вразила підступність кучмівських чиновників Кохана і Богуцького. Бо ж іще за тиждень до призначення на директорство пані Невєрко мене особисто пан Кохан запевняв по телефону, що «при підготовці наказу міністра враховано Звернення пленумів НСКУ на адресу міністра культури і мистецтв щодо підтримки кандидатури кінорежисера Я. Лупія»!

      Отак нам, одеським кінематографістам, і правлінню Національної спілки кінематографістів України на чолі з Михайлом Бєліковим довелося вкотре пересвідчитися, чого насправді варте слово найвищого кучмівського чиновництва. Підкреслюю: у зверненнях пленумів на адресу міністерства ясно і недвозначно мовилося, що найбільш підготовленим і досвідченим фахівцем, здатним зараз припинити руйнацію Одеської кіностудії, є Ярослав Лупій. Щойно зроблений вибір міністром Богуцьким вказує, чого насправді прагне керівництво відомства».