Деніел Редкліфф на прем’єрi в Китаї. (Фото РЕЙТЕР.)
«Кращого Гаррі Поттера годі було й шукати! Коли я побачила кінопроби Деніела, в мене виникло таке відчуття, ніби я знайшла свого давно загубленого сина...». Так каже про актора Деніела Редкліффа «мама» найвідомішого у світі хлопчика-чарівника, англійська письменниця Джоан Роулінг. А мільйони маленьких і великих читачів уже й не уявляють, що Гаррі міг би бути якимось інакшим. Ця роль принесла Деніелу славу, гроші, успіх... і проблеми. Думаєте, легко хлопцеві в перехідному віці усвідомлювати, що гарненькі дівчата, які злітаються до нього, як бджоли на мед, насправді ладні на все заради знайомства не з тобою, а з Гаррі — чарівником зi школи Гогвардс?
У понеділок, 23 липня, Редкліффу виповниться 18. Він уже зовсім дорослий, але світ і досі сприймає його як маленького хлопчика. Та й у фільмах про Поттера акторові доводиться грати на кілька років молодшого за себе тінейджера, який оце щойно вперше поцілувався, тоді як сам Деніел у стосунках із прекрасною статтю вже ого-го...
Але, до честі актора, він не зненавидів свого персонажа. Редкліфф зізнається: хоча він іноді й відчуває до Гаррі велику неприязнь, усе ж дуже вдячний своєму «альтер его» за те, що так круто змінив його життя на самому початку. «Я вірю, що після завершення зйомок зможу всім довести: я — не Гаррі, я — Деніел Редкліфф», — переконаний актор, який уже давно став найбагатшим підлітком Великої Британії.
...О другій годині ночі 11-річний Денні прокинувся від того, що його охопив розпач. Серце стугоніло так, що здавалося, нiби воно ось-ось вискочить із грудей. «Невже лише наснилося?!» — хлопчик готовий був заплакати і рвонув у батьківську спальню: «Мамо, тату, скажіть, що мене вибрали грати Гаррі Поттера, ну правда ж це не сон?». І тільки після того, як перелякані батьки втретє запевнили, що це був таки не сон, Денні заспокоївся. «Ось воно, щастя», — так описує Редкліфф свої відчуття тієї ночі.
Так уже склалося, що історія самого Деніела, по суті, починається саме з того дня. Доти він зростав, як і всі діти, народжені у щасливій люблячій сім'ї. Єдиний син у сім’ї, Денні завжди отримував усе, чого хотів. Але розбещеним не виріс — літературний агент Алан Редкліфф і телевізійний директор Марша Грешем виховували свого сина не мазунчиком. Подружжя Редкліффів було тісно пов'язане з «кіношним» світом, де в Алана й Марші є безліч знайомих. Однак, на відміну від багатьох батьків дітей-зірок, тато й мама Деніела не намагалися увіпхнути своє чадо в рекламу чи кіно з кількамісячного віку. Навпаки, коли Денні підріс і заявив, що мріє стати актором, батьки злякалися. Понад усе вони не хотіли, щоб малий розчарувався. Мовляв, піде дитина на якийсь кастинг і зазнає невдачі.
Батьки віддали сина в одну з приватних шкіл Лондона, призначених тільки для хлопчиків, і сподівалися, що мріям про акторську кар'єру буде покладено край. Перша спроба Денні «засвітитися» на сцені цим надіям тільки посприяла: дебют юного Редкліффа на театральному кону був відверто невдалим. «Мені було, здається, щось близько шести років, і я грав мавпочку, — згадує Деніел. — Мене вбрали у коричневий костюм із яскраво-помаранчевими вухами, і я секунд сорок намагався танцювати. Здається, це страхіття ніхто з «чужих» батьків не знімав на відео, тому — ура! — жоден режисер не зможе побачити, яким я був невдахою-актором».
Знаючи, як дитина мріє про акторство, мама не витримала й послала фотографію сина на Бі-Бі-Сі — телеканал саме підшукував хлопчика на роль юного Девіда Копперфільда. Не того, що сучасний фокусник, а персонажа іншого відомого роману Діккенса. Денні пройшов проби «з нуля» — його обрали на роль з-поміж кількасот претендентів.
Нерідко так буває, що після успішного дебюту в телесеріалі актори (особливо юні) одразу потрапляють у кіно. Не уникнув цієї долі й малий Редкліфф, якого помітили кастинг-менеджери фільму «Кравець із Панами». Хлопчикові справді пощастило: хоч роль була й невелика, зате йому випало стати «сином» таких непересічних голлівудських знаменитостей, як Джеффрі Раш і Джеймі Лі Кертіс.
Коли в Англії оголосили конкурс на головні ролі дітей-чарівників в екранізації на той час уже найпопулярнішої у світі дитячої книжки про Гаррі Поттера, Денні ще знімався у «Кравці...». Між іншим, саме Джеймі Лі Кертіс (принаймні так стверджує вона сама) першій спало на думку, що з Редкліффа вийшов би чудовий Гаррі Поттер.
Думаєте, після цього Марша одразу потягла сина на проби до Кріса Коламбуса (режисера перших двох фільмів «поттеріани»)? Далебі. Коламбус сам побачив хлопця — випадково подивився відеокасету з «Девідом Копперфільдом». На той час знімальна група передивилася вже стільки кандидатів на роль Поттера, що від «очкастих» хлопчиків у всіх уже двоїлося в очах. Щодо того, якою була кількість «забракованих» претендентів, версії розходяться — від 1 600 аж до 60 тисяч.
А безпосередньо на проби Редкліффа запросив продюсер фільму «Гаррі Поттер і Філософський камінь» Девід Хейман: він побачив Деніела в театрі, куди малий пішов із батьками (діти, любіть високе мистецтво!). Чим завершилися проби, ми вже знаємо: Денні й Гаррі відтепер — одне обличчя.
Редкліфф дуже старається. Під час зйомок епізодів, у яких Гаррі літає на мітлі, Деніел годинами висить на канатах на відстані кількох метрів від підлоги, йому кілька разів довелося стрибати з лонжею з 15-метрової висоти, він ледве не втонув, тренуючись подовше затримувати подих під водою для фільму «Гаррі Поттер і Кубок вогню». Зрештою, Денні відпрацював 24 дублі поспіль, цілуючись зі своєю кіношною симпатією, яку грає Кеті Люнг. Втім останнє — це швидше з розряду позитивів, ніж недоліків акторської кар'єри. «Кеті чудово цілується!» — сміється Деніел, коли його знову й знову розпитують про описані в усіх таблоїдах зйомки цієї сцени. Яку, до речі, відучора кожен із вас може побачити в кінотеатрі, адже з 19 липня — на тиждень пізніше, ніж на Заході — стрічка «Гаррі Поттер і Орден Фенікса» вийшла і в український прокат. (До слова, вже перший день прокату п'ятої «серії» «поттеріани» приніс її творцям 44 мільйони доларів, що є рекордною сумою в історії кіно.)
А Деніел Редкліфф тим часом уже підписав контракт на зйомки двох останніх фільмів «поттеріани». І це при тому, що кілька разів він поривався покинути «Поттера» взагалі. Зайнятість на зйомках та презентаціях нових фільмів заважає Редкліффу присвячувати час улюбленим заняттям — досхочу насолоджуватися улюбленою музикою (панк-року і брит-попу) й футболом. До речі, за тим, що доводиться пропускати матчі клубу «Фулхем», за який Деніел, народжений в однойменному районі Лондона, вболіває з пелюшок, хлопець змирився тільки після того, як заробив свої перші три мільйони фунтів. «Це ж тепер я можу допомогти своїй команді грошима, якщо не вистачатиме на купівлю якоїсь футбольної зірки!» — пояснює Гаррі. Поки що, правда, матеріальну допомогу «Фулхему» він не надав. До повноліття капіталами юного мільйонера розпоряджаються батьки, а що буде після 23 липня — побачимо.
Між іншим, за першу «серію» «поттеріани» Денні отримав лише 250 тисяч доларів. Як для 11-річного хлопця — гонорар просто космічний. Але вже через рік, за «Гаррі Поттера і Таємну кімнату», йому дісталося три мільйони. Тепер його капітали становлять близько 43 мільйонів «умовних одиниць». За непідтвердженими даними, наступні (останні) два фільми принесуть юному багатію ще 50 «лимонів»...
До речі, свого часу через заробітки Деніела у продюсерів виник конфлікт із двома іншими молодими зірками — виконавцями ролей друзів Гаррі, Рона та Герміони. Руперт Грінт і Емма Уотсон неабияк обурилися, що їм платять майже утричі менше, ніж Денні, хоча викладаються на знімальному майданчику однаково. Втім стосунки між юними акторами завжди залишалися добрими — Редкліфф сподівається, що їхня дружба збережеться й після завершення зйомок.
Останній фільм про Гаррі Поттера, як планується, вийде у 2010 році. Але вже тепер Денні Редкліфф намагається дистанціюватися від казкового персонажа. Він уже зіграв у скандальній бродвейській постановці п'єси Equus («Кінь»), не посоромившись повністю оголитися перед публікою й на очах у всіх «займатися коханням» із партнеркою по сцені. Ще він знімається у фотосесіях для журналів, у тому числі й чоловічих, однак цей досвід навряд чи можна назвати успішним — прагнучи здаватися дорослішим, Деніел трохи передає куті меду, позуючи, наприклад, у шкіряних жилетках, надягнутих на оголений торс. А взагалі хлопець живе своїм життям, не зациклюючись на Гаррі Поттері й своїй пов'язаній із ним популярності. Адже Гаррі — це Гаррі, а Денні — це нормальний сучасний юнак. Просто йому, завдяки щасливій випадковості, на відміну від більшості ровесників таки вдалося потрапити у справжню казку.
Деніел Редкліфф про...
стосунки з дівчатами:
— Я не соромлюся того, що можу вкласти в ліжко мало не кожну дівчину, яка є моєю шанувальницею. Так, я знаю, що це — не щирі почуття, бо вони займаються зі мною сексом тільки тому, що я — зірка. Ну то й що? Звісно, мені було б прикро, якби так до мене ставилася жінка, у яку я справді закохаюся. Але якщо це просто секс, то чому б і ні? Я молодий, мені хочеться фізичних стосунків із дівчатами, і це нормально. Хоча якщо у ліжку дівчина назве мене Гаррі — я її одразу прожену. Це вб'є в мені всю пристрасть, без варіантів.
Але «знімати» дівчат по нічних клубах абощо — це не для мене. Не лише тому, що вони самі мене знаходять, а й тому, що варто мені з кимось потанцювати, як у газетах з'являються заголовки на кшталт «Перший секс Гаррі Поттера» або ще якась така дурня.
Постійної дівчини у мене поки що немає, але я сподіваюся, що рано чи пізно з'явиться. І це буде не актриса. Вони дуже класні на знімальному майданчику, а от в житті всі якісь психовані...
те, що доводиться грати значно молодшого за себе персонажа:
— Ну хай Гаррі молодший за мене, і що з того? Дехто у 30-річному віці грає 19-річних, як Люк Перрі у «Беверлі Хіллз», і нічого. Головне — грати добре, тоді таких дурних запитань не ставитимуть.
окуляри:
— У мене — стопроцентний зір. У кадрі я ношу звичайні скельця, без діоптрій. Якби ви знали, як я мучився у сцені, де Гаррі губить свої окуляри й має показати, що нічого без них не бачить!
Гаррі Поттера:
— Я, мабуть, єдиний хлопчик у світі, який не хоче, аби з'явилася восьма книжка про Поттера. Кажуть, в останньому романі Джоан Роулінг загине хтось із головних персонажів. Я хотів би, щоб це був Гаррі. Я б зумів так красиво зіграти його смерть!
Як друкують останню книжку «поттеріани»
Останній роман Джоан Роулінг про пригоди учнів школи Гогвардс — «Гаррі Поттер і Фатальні мощі» — англійською мовою виходить 21 липня (нашому читачеві доведеться трохи зачекати — видавництво «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» планує видати український переклад у жовтні). Наклад англомовного роману безпрецедентний — 12 мільйонів примірників. Цієї книжки чекають так, як не чекали жодної попередньої, адже на завершення своєї історії Роулінг пообіцяла «убити» кількох головних персонажів. Це може бути й Гаррі, і Герміона, і Дамблдор, і Гагрід...
Заради того, щоб жодна сторінка роману не була оприлюднена до його офіційного виходу в світ, видавці готові йти на все. За чутками, англійське видавництво «Блумсбері» змусило працівників друкарських цехів працювати в темряві. Щойно вийшовши з цеху, книжки потрапляють у чорні пластикові пакети, які одразу ж наглухо запечатують. Вантажівки, які розвозять дорогоцінний тираж, супроводжує спеціальна охорона. Власники книгарень, до яких надходять «Фатальні мощі», підписали жорсткий контракт, за яким їм суворо заборонено розпаковувати книжки до призначеного часу.
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
