«Макіяж», сережки і художнє татуювання у первісних племен, на відміну від нас, «цивілізованих», застосовували переважно чоловіки. Таке оздоблення обличчя й тіла обумовлене традицією, і про справжню моду навряд чи можна говорити. Отож якщо в одному племені розмальовують щоки і носять прикраси в носі, а в іншому розфарбовують лоба й чіпляють щось блискуче до вух, то декор малюнка і форма прикрас можуть дещо варіюватися (хоча все ж у визначених рамках), але самі місця нанесення фарб і навішування прикрас залишаються незмінними.
Усі способи прикрашати тіло обумовлювалися традиціями й обгрунтовувалися в міфах. Зокрема, у гвінейських тома татуювання на спині означало сліди зубів Великого Духа, який нібито пожирав хлопчиків при ініціації, а потім випльовував їх уже як дорослих чоловіків.