Нобелівський лауреат родом з України

      Він та фізик-атомник Григорій Шарпак — двоє нині живих нобелівських лауреатів, що народилися в Україні. Хлопчик, названий Роалдом на честь видатного норвезького дослідника Руальда Амундсена, народився у місті Золочеві (сучасна Львівська область), що входило тоді в територію Другої Речі Посполитої. Мости, які зводив його батько-інженер, досі збереглися в місті та довколишніх селах. Мати Роалда працювала вчителькою в місцевій школі. Однак уже в липні 1941 року сім'ю переселили в єврейське гетто, а звідти відправили в табір примусової праці. Це був типовий поворот у долі євреїв, які потрапили в пастку нацизму і комунізму. Вельми промовисті цифри: перед Другою світовою війною у рідному для Роалда Золочеві проживало майже чотири тисячі євреїв, а внаслідок Голокосту залишилося живими тільки двісті.

      Мине ще трохи часу — і батькові вдасться переправити дружину з сином в село Унів на Львівщині, де їх переховував у своїй хаті український учитель Микола Дюк. Торік, під час відвідин рідного Золочева, Роалд Хоффман в інтерв'ю авторові цих рядків назвав свій порятунок «щасливим випадком». «Можливо, нам допомогло соціальне усвідомлення нашого становища і в дечому — соціалістичні джерела, — сказав Хоффман. — Але найголовніше — євреям допомогли добрі люди — українці або поляки».

      Батько загинув у таборі. Мати з Роалдом переїжджає в Краків. Там удова виходить заміж за Пауля Хоффмана, і Роалд бере прізвище вітчима. Так народився Роалд Хоффман. Упродовж кількох років сім'я поневірялася по таборах для переміщених осіб в Австрії та Західній Німеччині. У важких умовах напівголодного існування та невизначеності подальшої долі хлопчина відвідує табірні школи, здобуває ази наук. Нарешті, у 1949 році Хоффмани оселилися в Нью-Йорку. Роалд вчиться в медичному коледжі Колумбійського університету. Контури кар'єри хіміка вималювалися дещо пізніше. «На третьому році у мене був гарний учитель і великий курс зі вступу до хімічної фізики, а також незвичайні експериментальні дослідження в двох урядових лабораторіях, — згадує Роалд Хоффман. — Вони й надихнули на дослідницьку роботу». Юнак вступає на хімічний факультет у Гарвардському університеті. Хоффман із гордістю заявляє, що вважає себе «науковим онуком» нобелівського лауреата Полінга і «науковим сином» його студента Ліпскомба. Докторське дослідження під керівництвом Ліпскомба навчило цінувати водночас експеримент і теорію. А органічна хімія супроводжувала студента у бурхливий період росту, навчання. Саме ця наука визначила його наукову долю.

      Жага нових знань не заспокоювала Роалда. У 1959 році він приїхав у Швецію, щоб прослухати курс квантової хімії в Упсальському університеті. В країні озер і лісів Хоффман одружується. Дуже скоро молода пара опинилася в Москві, де Роалд проходить стажування в Московському університеті. А повернувшись у Гарвард, молодий вчений робить серйозні дослідження з енергетичних проблем в органічних молекулах. Він починає вирішувати найактуальніші проблеми прикладної органічної хімії, які згодом знайдуть широке застосування в медицині, промисловості. Його авторитет серед науковців зростає.

      ...Серед осіб, яким 10 грудня 1981 року король Швеції вручав дипломи і медалі iз зображенням Нобеля, був 44-річний Роалд Хоффманн. Цей учений добре усвідомлював необхідність популяризації наукових знань, особливо у такій складній галузі, як хімія. Саме тому два десятиліття тому він започаткував на американському телебаченні освітній проект «Світ хімії». Фільми з цієї серії досі використовують в американських загальноосвітніх школах у сільській місцевості. Який іще потрібен аргумент доступності?

      «Ці фільми створені для широкого загалу, пересічного студента, пересічного громадянина, оскільки вони обов'язково в житті зіштовхнуться з необхідністю приймати рішення на основі технічних досягнень», — вважає Роалд Хоффман. Досвідчений вчений відзначив небезпечну тенденцію, що виявляється останніми роками в ЗМІ і підміняє популяризацію науки: «Я дуже стурбований, що більшість телепередач, газетних публікацій у світі виховують бездушного споживача. Ефір, друковані сторінки заполонили псевдонаукові теорії, астрологія, шарлатанство. А потрібно популяризувати Нобелівські читання, інтелектуальні конкурси, підтримувати молодих науковців. Країни, які хочуть мати майбутнє, повинні вкладати кошти в популяризацію наукових досягнень та їхніх авторів».

      Роалда Хоффмана та українських учених-хіміків єднають певні зв'язки. Свого часу він співпрацював із відомим українським фізиком Олександром Давидовим, який пізніше очолював Інститут теоретичної фізики Національної академії наук України. Нині пан Хоффман контактує з міжнародним Фондом громадських досліджень і розвитку, який фінансує в Україні фундаментальні наукові дослідження, слідкує за дослідженнями вчених Львівського національного університету імені Франка, які займаються розробками у галузі хімії твердого тіла. Однак той факт, що Роалд Хоффман — Нобелівський лауреат — не представлений в українських наукових інституціях, не є членом ані Національної академії наук, ані Наукового товариства імені Шевченка — більш ніж дивує. Сьогодні Роалд Хоффман — професор відділу хімії і хімічної біології Корнельського університету (Нью-Йорк). Незважаючи на пристойний вік, він веселий та щирий у спілкуванні й не має жодних проблем із гумором. «Україна назавжди залишиться, як я вже писав в одному листі, обітованою землею мого серця», — це рядки Роалда Хоффмана.

Василь ЛЕМКО.