Шевченко на держзамовлення

      Дніпровська набережна у Каневі під Чернечою горою не впорядковувалася останніх 20 років. 22 травня цього року пустка вздовж шляху особливо вразила усіх, хто пішки пройшов близько 5 кілометрів «хресної дороги» від канівського Успенського собору до могили Тараса Шевченка. Отож Президент Віктор Ющенко запропонував влаштувати симпозіум скульпторів, під час якого з'являться на світ скульптурні композиції за мотивами творів Тараса Шевченка, а також впорядкувати дорогу і вздовж неї посадити вишні. Тепер, коли створений Канівський заповідник, куди увійшли і Тарасова Гора, і Моринці, Керелівка, з'явилася можливість подбати про ці територiї.

      «Ми будемо йти цією дорогою до Тараса Григоровича повз його героїв, — розповів «УМ» керівник Головної служби гуманітарної політики та з питань збереження національного культурного надбання секретаріату Президента України Олександр Биструшкін, який курує втілення цього задуму. — Нині ми шукаємо спонсорів, щоб забезпечити виготовлення скульптур, а держава має подбати про добробут канівців — передовсім слід провести газ, а також поремонтувати дорогу, збудувати колектор води. Буде впорядкована й озеленена набережна, де люди зможуть відпочивати. Ми поступово таким чином йдемо до 200-ліття Кобзаря». За словами пана Биструшкіна, скульптури мають бути готові уже до жовтня, тоді зможуть приступити до роботи дендрологи й дорожники, уже знаючи, якими будуть основні акценти мистецької частини.

      Для втілення господарчого задуму створено обласний оргкомітет, який очолив «губернатор» Черкащини Олександр Черевко. Голова Національної спілки художників України, скульптор Володимир Чепелик порадив на координатора митців скульптора Юлія Синькевича — він організував близько 30 подібних пленерів-симпозіумів. До речі, Юлій Львович — співавтор пам'ятника Тарасові Шевченку в Москві, встановленому 1964 року. 17 скульпторів із різних місцевостей України уже зголосилися взятися до справи. Юлій Синькевич каже, що, як правило, на таких пленерах створюються роботи, не зв'язані між собою. Тут — випадок особливий. І право замовника, і місце визначають тематику робіт — вони мають єднатися духом Тараса. «Це, можливо, будуть не конкретні постаті — Перебендя чи Катерина, — ділиться своїм баченням Юлій Синькевич. — Я ось бачу символічні брили — «Обійміться, брати мої...». Не обов'язково там мають бути фігури в одязі, який носили 200 років тому. Свого часу Шевченко писав до всіх — і мертвих, і живих, і ненароджених. Отож і до нас, нинішніх, також».

      На подібних симпозіумах, що практикуються в усьому світі, скульптури виготовляють за короткий термін, при цьому концентруються увага і сили всіх, хто приїжджає на симпозіум, є здорова конкуренція і взаємна підтримка. Утім пан Синькевич вважає, що одним пленером тут не обійтися. Адже набережну, що тягнеться понад чотири кілометри, не прикрасиш вісімнадцятьма-двадцятьма скульптурами. Можливо, такі пленери відбуватимуться з року в рік і стануть традиційними. Щоб художнє осмислення творчості Шевченка не було явищем тимчасовим, «під дату».

      Симпозіум розпочнеться 1 серпня і триватиме до 15 вересня. Скульптори житимуть весь цей час на турбазі Канівського заповідника. Неподалік уже готують для них майстерню просто неба, куди днями завезуть iз Вінниччини брили каменю-пісковика.