Їхні гроші дуже пахнуть!

      «Комусь весілля, а півневі — смерть!» — ця приказка чудово підходить до ситуації, що склалася із нарощуванням виробництва потужного свинокомплексу в Запорізькій області. Нині ВАТ «Агропромислова компанія» відгодовує тут уже понад 20 тисяч поросят. Постачання живності на не менш «розкручений» Мелітопольський м'ясокомбінат приносить акціонерам пристойні дивіденди, і ці гроші дійсно не пахнуть!.. «Це тільки для «свинячих» бізнесменів», — зло уточнюють мешканці навколишніх сіл. А нам, «маленьким українцям», мовляв, дістається такий сморід, що не знаєш, куди й подітися від нього! Люди закривають, у прямому розумінні, носи і спорадично зчиняють галас, акціонери ж відмахуються від претензій контрольним пакетом акцій і, закривши очі й вуха, нарощують свій воістину свинячий бізнес.

      ...Коли між селом Добрівка і райцентром Приазов'я запрацював свинокомплекс, люди спершу тільки раділи: 140 робочих місць — це ж манна небесна у час тотального безробіття на селі! З огляду, передовсім, на цю обставину, місцева влада виділила землю, в тому числі вісім гектарів — для утилізації відходів виробництва. Цивілізованої, сподівалася, утилізації. Та сталося не так, як гадалося: щодоби комплекс скидає по двісті тонн гною — свинячого, неперевершеного за своїм смородом. Скидає на землю, бо ж відведений для цього майданчик і відстійником не назвеш: він не має обов'язкових захисних споруд і навіть не обвалований. Окрім нестерпного смороду, людям дошкуляють також мухи, які хмарами «окупували» власне свинокомплекс і сільські оселі.

      Терпець у зазвичай невибагливих селян увірвався, коли в Добрівці виник «сушняк», тобто в людей пропала вода. Причину з'ясували без проблем: у результаті нарощування потужностей комплекс непрогнозовано для людей збільшив споживання води. Усе для свиней?.. Розлючені сільчани поскаржилися до Приазовської районної ради, декілька листів адресували іншим інстанціям...

      Та не мали б «маленькі українці» щастя у вигляді уваги можновладців до свого SOS, якби анагогічне нещастя обминуло районний центр. Добрівчанам, даруйте за цинізм, поталанило: крило смороду і рої мушви накрили навіть околицю Приазов'я. Мешканці однієї з «окупованих» вулиць райцентру теж направили місцевій владі колективну скаргу. Подіяло!

      Сесія Приазовської селищної ради розглянула проблему екологічної і санітарної безпеки. Проте йшлося, зауважу, винятково про райцентр — згідно з повноваженнями селищних депутатів. Та наведення порядку на комплексі, безперечно, поліпшить життя мешканців і навколишніх сіл. Розмова вийшла гострою, за участі представників недавно створеної Бердянської міжрайонної природоохоронної прокуратури, фахівців місцевих СЕС і ветмедицини. А ось основні фігуранти скандалу — керівники «Агропромислової компанії» — сесію проігнорували. Представник ТОВ запевняв, ніби «у наших планах — будівництво заводу з утилізації відходів», що до проблеми підключається одна з фірм Голландії. Коли це буде і куди людям дівати носи, звідки брати воду, якої стовідсотково вистачає тільки свиням, — депутати так і не почули. Втративши терпіння, вони майже одностайно зобов'язали адміністрацію досить-таки прибуткової «Агропромислової компанії» у місячний термін впорядкувати звалище і врешті-решт визначитися з остаточними строками повної утилізації свинячого гною.

      На жаль, у сучасній Україні досі не виходить цивілізованого діалогу — на кшталт відомого з історії Римської імперії. «Гроші не пахнуть!» — рішуче відкинув імператор Веспасіан докори свого сина Тіта щодо впровадження податку на міські туалети. Той більше не дорікав, бо ж мав свою частку від специфічної сплати. Як на мене, то приазовці мають більше прав на бодай часткову компенсацію за постійні потерпання від «свинячого бізнесу».