Микола Луценко уже Гомер

      Українська мова в кінотеатрах, якою так лякали народ деякі дистриб'ютори, спокійно в цих кінотеатрах прижилася, і я щось жодного разу не бачила, щоб український дубляж став перепоною для київських кіноманів. Інша річ — якість дублювання, оскільки зрівняйлівки і в кіновиробництві, і в дистрибуції, і, відповідно, в переозвучці бути не може, то одні компанії дублюють свої, тобто іноземні, фільми, які вони прокатують, краще, а інші гірше. Все, як у звичайному житті. Журналісти відділу культури «УМ» давно збиралися побачити на власні очі, як «українізуються» голлівудські супермени і європейські кінодіви. І ось випала нагода потрапити в студію під час дублювання, і кого б, ви думали, там переозвучували? «Сімпсонів», яких компанія «Геміні» збирається випустити на широкий екран 16 серпня (американці привітаються зі співвітчизниками у своїх кінотеатрах 26 липня). Отже, Гомер і Мардж, ласкаво просимо в Україну.

      Ми на Подолі. Дві маленькі кімнати у студії «Постмодерн» — в одній з них комп'ютер, на якому записують звук, і невеличкий екран, де показують Сімпсонів. Режисер дубляжу Іван Марченко слідкує за кожним порухом героїв, вистежує їхні інтонації, в голові прокручує всі варіанти дублювання. Він у цій справі не новачок — зробив дубляж «Трансформерів» і третього «Шрека». Інша кімната ізольована від будь-якого звуку. Закрита за двома дверима. Там ховаються найбільші скарби — ті, хто говорить замість героїв. Мікрофон, перед очима такий же екран, як у режисера, і український Гомер Микола Луценко. Ведучий «Миколиної погоди» на телеканалі «ICTV» на роботу приходить без запізнень. Одягає навушники, переглядає декілька аркушів з діалогами, дивиться на екран, де Гомер говорить англійською, і тоді починає говорити, ніби він Гомер, але живе в Україні. Щоб ввійти в образ, так само чухає потилицю, регоче, тримаючись за живіт, чи ні сіло ні впало починає сумувати.

      — Пане Миколо, мабуть, дуже любите свого героя і все про нього знаєте?

      —Та ні. Я не знаю сценарію, ніколи не дивився серіал по телебаченню. Тут працювати треба точніше, попадати з голосом, бо в кінотеатрах все дуже видно, великі картинки. А сцени дуже прості, це все з життя, тому я знаю, як це говорити. Немає нічого такого глибокого, чого я не бачив і не переживав. Я маю життєвий досвід, багато працював у театрі, на радіо, знімався недавно у фільмі Йоса Стеллінга «Душка», грав там директора фестивалю, багато дублював. Був такий мультик на «ICTV» — «Аміго», де я дублював одного чувачка. Загалом, я мультики дуже люблю. Це і гра, і техніка, і творча складова, постійні емоції. Навіть фрази всі знайомі: 3—4 сотні слів, і все.

      — Вам імпонує герой?

      — Ні, це сценічна робота. От підіть до лікаря і запитайте: «А що вам подобається у ваших пацієнтах?» Мені не цікаво, який він. Я працюю, отримую задоволення, це миттєва насолода, яку я відразу забуваю і йду далі.

      — У «Сімпсонах» є пісеньки, то ви, може, й співати будете?

      — Так, я і співаю, і танцюю. Але буде ще й хор, де співатимуть справжні камерні співаки, які читають ноти. Це ансамбль «Мрія», керівник Віктор Ретвицький. В оригіналі є пісенька, то й ми її виконуємо.

      — Ви працюєте на телебаченні, в театрі і зараз тут дублюєте мультфільм. Але ж голос один і той же. Де вам цікавіше?

      — Ви, мабуть, помітили, скільки часу ми обігруємо одну фразу. На репліку можемо витрачати декілька хвилин. Тут не поженешся. Коли я озвучую людські фільми, буває не так цікаво. Там мало емоційних сцен, спокійно говориш. А тут постійно в русі. Більше гри і драйву. Маленький листочок, а скільки всього там було: і з генералом, і з запискою, і зі складом. Тому мені це набагато більше подобається. А телебачення — це постійна робота, яку я поважаю.

      — Гомер говорить багато дурних і дотепних фраз. Ви їх запам'ятовуєте, щоб використати вдома, наприклад?

      — Та Боже збав! Забуваю. Навіщо мені це все? Це не та «література», яку треба запам'ятовувати.

      — Як фахівець відчуваєте, який фільм добре дубльований, а який не дуже?

      — Я слідкую за цим. Можу сказати, що немає перекладачів, які зовсім погано попрацювали. Буває, що пропустили один хлопок. Щось треба сказати, а немає нічого. То ми самі добавляємо якісь слова. Чесно кажучи, я не ходжу в кінотеатри. Дивився лише один фільм, озвучений українською. Як же ж він називається? Ну, вбити якогось там «таваріщя». Про молодь, американські школи... Дубльований гарно, молодіжна динаміка. Але сюжет був поганий. Я не витримав і пішов, не додивившись до кінця. Кажуть, що «Тачки» гарно зроблений, але його ще не бачив.

      — А «Карлсона», якого озвучували наші артисти?

      — Я й сам довгий час грав Карлсона. Дуже ревниво до цього ставлюся. Поважаю нашого «ВВ» Олега. Але це більш емоційний проект, і на студії мали іншу мету. Його я теж не дивився.

      — Скільки часу вам знадобилося, щоб озвучити Гомера?

      — Три зміни десь по 4 години. Буває, що на якійсь фразі зациклить, і в мене довго не виходить. А буває з першого разу скажу «в точку». Залежить від настрою. Дуже втомлююся після цього. А ноги як болять! Ви ж бачите, який я товстий. Мені важко стояти. От закінчу, сяду в машину, поїду кудись на природу чи додому гарно пообідати і полежати на дивані.

      — Підете на прем'єру самі чи з друзями?

      — У кінотеатр не піду. Це мені не цікаво. Коли ж мене запитають, що можна зараз подивитись, скажу, що «Сімпсонів». Буває, мені телефонують і кажуть, що класно зіграв. А те, чи я недопрацював, таких жахів не пам'ятаю.

      — Вам не жаль, що не видно ваших акторських рухів біля мікрофона?

      — Чому не жаль? Багато що гарне ми в житті робимо, чого ніхто не бачить. А грати мушу. Режисер із мене вичавлює все. Я мушу ввійти в образ.

      Гомер на екрані намагається видряпатися на скляний купол. Перекладач Федір Сидорук переклав слова Гомера як «зараз ми всім покажемо, у кого тут є яйка».

      Микола Луценко дублює, але не дуже задоволений з цієї фрази. Роблять паузу. Режисер намагається придумати замінник, щоб не звучало як коки. Вирішують, що Гомер всім показуватиме, «у кого тут є яйця». Ось так працюють. На ходу підправляють, генерують ідеї та імпровізують. Виходить непогано. Дублювання українською «Сімпсонів» у кіно обійшлося у 30 тис. доларів. Питаю режисера Івана Марченка, на яку аудиторію розраховують?

      — Це анімаційний фільм від 13 і далі. Немає вікового обмеження. Та зрозуміють його більше дорослі.

      — Про що цей фільм?

      — Фільм присвячений кільком темам — по-перше, це екологія і нормальні взаємовідносини в родині і світі. Людина має думати не тільки про себе, а й про навколишнє середовище. Це завершена історія, така як повнометражний «Альф». Я не маю ніякого стосунку до того мультфільму, який показують по телебаченню. Ми працюємо над проектом компанії «ХХ століття Fox».

      — Хто дублює інших героїв?

      — Дружина Мардж — Ірина Дорошенко, Барт — Анна Левченко, до речі, вони і телевізійну версію озвучували, а Ліза — Катерина Качан, Мо — Юрій Коваленко, Рас Каргілл — Микола Боклан. Ті ж самі люди, їх всі знають. Як у анекдоті про «Санта-Барбару». Над дублюванням працювали 8 днів.

      — Як ви оцінюєте дубляж фільмів взагалі? Буває брак?

      — У нас це не проходить. Це дуже серйозна робота. Американські замовники читають український переклад і кожну літеру затверджують. Якщо щось не подобається, виправляють. От Ольга Фокіна робила «Сезон полювання», я б сказав, що це найкраща робота за останній час. Відзначу ще «Тачки».