Іграшковий дзвін древнього світу

      Черкащанка Ольга Отнякіна 19 років поспіль виготовляє з білої глини іграшки для дітвори. Оскільки такі забавки для малюків, які виліплює та розмальовує пані Ольга, не робить більше ніхто, то її можна вважати єдиною такою майстринею в Україні.

      «Розмальованими іграшками цікавляться лише люди, які розуміються на культурі. Є моя колекція в Олега Скрипки, в режисера Сергія Проскурні, який родом із Черкас. Вони купили їх на моїх виставках», — розповідає «УМ» Ольга Отнякіна. За її словами, у березні цього року дружина Президента Віктора Ющенка — Катерина — замовила до дня народження сина Тарасика колекцію з двадцяти казкових звірів на теми українських народних казок, зокрема, Солом'яного бичка, Козу-дерезу, Царя-лева. За кожну глиняну іграшку майстрині президентська родина заплатила потім по 100 гривень.

      Утім свою творчість пані Ольга не вважає бізнесом, бо глиняні іграшки на конвеєр не поставиш і мільйонів не заробиш. Майстриня розповідає, що ескізів для своїх глиняних іграшок вона ніколи не робила, все в її творчості йде від душі. Та й копії, переконана, створити неможливо, дві схожі роботи завжди будуть відрізнятися одна від одної.

      Цікаво, що за професією майстриня є не художницею, а бібліотекарем. Але малювати любила з дитинства і дуже шкодувала, що в її рідному місті Кам'янка, де колись творив Петро Чайковський, не було художньої школи. Тож Ольга закінчила в Києві інститут культури і 15 років пропрацювала в Черкаській обласній бібліотеці. У вільний від роботи час багато читала про народне мистецтво. А свою найпершу іграшку — ящура з двома головами і закрученим хвостом — вона зліпила за книгою російського вченого Рибакова «Язичництво древніх слов'ян».

      «Потім я виготовила ще кілька іграшок і вирішила показати їх черкаським художникам. Їм мої роботи сподобалися, тож почали брати їх на виставки», — пригадує пані Ольга. Вона каже, що до її роботи долучився й чоловік Віктор. Він за професією — російський філолог, і коли залишився без роботи, став допомагати дружині. На чоловікові — найважча у цій справі робота — очищати глину, яку для виготовлення іграшок Отнякіни купують та привозять аж із Донеччини.

      Власної майстерні у них немає, а робоче місце — це власна квартира, де вони мешкають з десятирічною донькою Софією. За день Ольга Отнякіна може зліпити одну — дві іграшки. Але на завершення роботи може витратити й місяць. Адже випалювати глиняні фігурки родина везе до гончарів у приміське село Хутори.

      Нині на столі в квартирі Отнякіних — кілька рядів глиняних звірів. Одні вже розфарбовані, інші чекають на свою чергу. Нерозмальована колекція буде називатися «Звірі з древнього світу». Пані Ольга демонструє різнокольоровi істоти, котрих вона «одягла» у квіти та українські орнаменти, розмалювала рибками та іншими морськими створіннями. «Коли привозиш глиняні іграшки з випалювання, вони ще пахнуть, а як дзвенять!» — захоплено каже пан Віктор. Видно, що і йому, як і дружині Ользі, така творчість приносить радість.