Каса на великій дорозі

      Останнім часом усі ми стаємо свідками руйнування ще одного великого міфу. Що, мовляв, постійне зближення рідних українських структур зі світовими колегами означає автоматичний перехід наших співвітчизників на цивілізовані принципи роботи. Нічого подібного! Яскравий приклад: українські банки розходяться серед європейських покупців, як гарячі пиріжки на районному базарі, частка іноземного капіталу в фінансовій сфері держави стрімко зростає. Але в результаті закордонний власник, входячи на наш ринок, ...успішно переймає напівчесні правила гри, які тут існували досі. І, мабуть, робить резонний висновок: якщо мої попередники так заробляли, якщо мої колеги працюють так досі, а значить, держава дозволяє, то чому ж я маю бути святішим за Папу Римського?! Що ж тоді казати про установи, які тільки мріють бути проданi за великі гроші.

Перейменуємо — і працюємо далі!..

      Кредитний бум, який нині переживає наша країна, дозволяє власникам фінансових установ непогано заробляти. На виплату українці беруть уже не тільки квартири та автомобілі, а й телевізори, пральні машини, мобільні телефони. Банкіри цей процес заохочують, пропонуючи у борг навчатися, робити ремонт у квартирі, відпочивати. Серед інших видів реклами яскраві плакати з нульовими відсотками за користування банківськими грішми, мабуть, найпоширеніші. І мало хто з довірливих громадян помічає біля цифри «0%» малесеньку зірочку, яка часто розставляє усе на своє місце: що за кредит насправді вимагають чимало.

      Яким би уважним не був споживач, дуже часто справжню ціну банківській рекламі він зрозуміє тільки тоді, коли почне платити. І тоді може виявитися, що банківський відсоток не 12%, а із цілою низкою додаткових платежів становить понад п'ятдесят, у деяких же випадках шляхом додавання була зафіксована ставка 200 відсотків! Про яку, ясна річ, у жодній рекламі не йшлося.

      Справедливості ради треба сказати, що, надаючи кредит незнайомому Іванову І.І., банкір також часто серйозно ризикує. Адже позичальники далеко не завжди сумлінно платять гроші своїй кредитній установі, а декому навіть «професія» кредитного шахрая приносить чималі і, що найцікавіше, регулярні прибутки. Перший заступник голови Нацбанку України Анатолій Шаповалов заявив: «Обсяг неповернених фізичиними особами кредитів за січень—травень 2007 року зріс на 76 відсотків». Іншими словами, в межах України не повертають 1,13 мільярда гривень.

      У Європі такого бути не може: у кожної людини є своя кредитна історія. Обдурив банк один раз, більше грошей тобі ніхто не дасть — ні в цій установі, ні в іншій. В Україні з її тіньовими зарплатами, царством готівки та заклеєними конвертами схема може діяти ще довго. Але ситуація, коли держава дає зелено світло шахрайству, може поставити Україну в більшості світових рейтингів трохи нижче Гондураса, тому Національний банк ще місяць тому видав постанову, яка мала би припинити зловживаннях банкірів. За цим документом, банки мусять чесно говорити позичальникам про умови кредитування й реальну суму кредиту — тобто не мовчати про «додаткові платежі» та приховані комісії.

      Шум незадоволення топ-менеджерів більшості банків, який прокотився країною після оприлюднення постанови НБУ, дає усі підстави сумніватися, що цей наказ будуть слухняно виконувати. Юридичні консультанти деяких фінансових установ швидко довели своїм власникам, що недаремно отримують високу зарплату. Наприклад, деякі банки замість різноманітних комісійних вимагають тепер із позичальників плату за відкриття рахунку, що, з юридичного боку, нібито й не належить до поняття «умови кредитування».

І ще сто гривень за те, що наш менеджер посміхалася

      Громадська ініціатива «За прозорість фінансових ринків», яка уважно промоніторила ринок, дійшла висновку, що у повному обсязі постанову Нацбанку не виконує жоден (!) банк. «У рекламних матеріалах банкіри продовжують вказувати неправдиву інформацію, — стверджує координатор організації Тарас Загородній. — Правда стає відомою рядовому позичильникові лише під час підписання угоди. В обхід заборони брати гроші за оформлення кредитів банкіри збирають кошти під виглядом страхових виплат. Наприклад, страхування життя. Такий підхід є порушенням не тільки постанови НБУ, а й антимонопольного законодавства, оскільки йдеться про нав'язану послугу».

      Взявши до рук рекламний буклет одного з банків, пан Загородній порівняв декларовану і реальну вартість споживчого кредиту. Окрім 12 відсотків річних, які пропонує банк, клієнт мусить заплатити ще 3,25% щомісяця за ведення кредитної справи (за рік виходить 39 відсотків). У сумі — не 12, а 51%. Окрім того, менеджер зобов'язала клієнта ще розкошелитися і застрахувати своє життя на суму кредиту. На цьому фоні навіть не хочеться говорити, що зобов'язання банку, як він про це каже в рекламному блоці, — надати кредит за символічнi 20-30 хвилин — не більше ніж просто обіцянка.

      Найпопулярніші «гачки для клієнтів», які упродовж тридцяти днів вдалося виявити ініціативі «За прозорість фінансових ринків», виглядають так: реклама дуже поважного банку повідомляє, що при купівлі квартири затрати на оплату відсотків становитимуть 40-50% від ціни житла. Насправді загальна сума виплат становитиме понад 100 відсотків. Інший банк, до речі, іноземний, який входить до числа лідерів ринку, розрекламував акцію про надання іпотечного кредиту за 48 годин. Насправді ж ідеться про сам процес ухвалення рішення, який і справді займає близько двох діб. А на оформлення документів треба витратити щонайменше тиждень. Ще один банк зумів створити таку систему платежів, коли клієнти платять йому двічі. Тобто замість 36% виходить 66,48%. Але найбільше розчулив ще один закордонний банк: на кредиті «0%» ця установа заробляє понад шістнадцять відсотків річних. Із наших з вами кишень.

      Тарас Загородній повідомив, що він подає у суд на «Дельта Банк» — за нібито поширення неправдивих даних про свої послуги. Причому суто з «дослідницькою» метою. «Ми пішли на цей крок тому, що хочемо дізнатися, яким чином банк буде захищатися, — каже він. — І так зможемо виявити всі «дірки» в українському законодавстві, які стосуються захисту прав споживачів на фінансовому ринку».

      У прес-службі «Дельта Банку» пояснили, що з висновками громадської організації категорично не погоджуються, вважають, що вони є заказними і такими, що підривають ділову репутацію установи. І тому «Дельта Банк» подаватиме зустрічний позов на громадянина України Тараса Загороднього.

«Укргазбанк» — спонсор «Феррарі». А наш колгосп фінансує Лувр!

      Виклик до суду невдовзі може очікувати і на «Укргазбанк». Це хоча й не лідер ринку, але у другу десятку входить надійно, а розмови про продаж банку точаться вже давно. Причому скандал повільно, але впевнено набуває міжнародного масштабу. Ситуація цікава насамперед тим, що вона типова для нашого менталітету і відповідає методам, якими українські підприємці звикли провадити свій бізнес. Але на Заході думають не так і, схоже, така діяльність «Укргазбанку» може першою одержати відповідну юридичну оцінку. Не виключено, що й фінансову.

      Утім починалося все з банального маркетингового ходу: свій логотип із метою залучити клієнта банк розмістив на ... гоночному автомобілі «Феррарі». Більшості киян, а особливо тих, які не гребують послугами метрополітену, ця реклама добре знайома: по трасі, вписуючись у поворот, мчить червоний болід, а на ньому — сині кириличні букви та знайомий ромбик. Напис «Укргазбанк» можна помітити також на огорожі треку. Зміст акції зрозумілий: реклама обіцяє розіграти серед вкладників банку 25 путівок на гран-прі «Формули-1» у Стамбулі.

      Такий хід, звичайно, спрацьовує. У тому числі на підсвідомому рівні. Адже дорогі спортивні боліди, як кажуть психологи, асоціюються із надійністю, силою, впевненістю. «Зв'язавши» ці ознаки із назвою банку, отримуємо так зване «перенесення рис». Тобто надійним, сильним і впевненим стає уже не тільки виробник суперсучасних автомобілів, а й рідний вітчизняний «Укргазбанк». Тому, вибираючи серед інших фінансових установ, ми інтуїтивно тяжіємо саме до цього банку. Причому сам замовник реклами витратив на здобуття доброго імені шляхом «дружби» із фірмою «Феррарі» зовсім невеликі кошти! Ну скільки там коштує фотошоп та робота дизайнера?!.

      На Заході подібними речами нині не гребують тільки дуже малі, напівшахрайські фірмочки, які намагаються агресивно вийти на ринок та відхопити свій шматок пирога. Існує навіть спеціальний термін, який визначає такий вид діяльності — щось на кшталт «маркетингу під кущем». Це значить, що фірма не має коштів для проведення власної рекламної кампанії. Або з якихось міркувань не має наміру це робити — скажімо, замислила взяти гроші і сказати усім «до побачення». Втім у Європі за подібні «пустощі» переслідує закон — маніпулювання вибором людей там під забороною. Що ж стосується «колег по цеху», то за такий вчинок можна безповоротно втратити свій імідж надійного та солідного бізнесмена та довгий час відтирати плями на репутації. Навіть якщо ці плями непомітні простому споживачеві.

      В Україні подібні речі законом чітко не прописані, але за наявності хороших юристів можна легко виграти справу. Кілька років тому в Україні відбувся показовий судовий процес пересічного громадянина проти відомого бренду, який об'єднує ресторани швидкого харчування. Компанія використала у рекламних цілях знімок хлопчика-школяра — без згоди його батьків. Позивач, який протистояв цілій армії штатних юристів, тоді переміг і отримав компенсацію — меншу, ніж сподівався, але ж...

      В «Укргазбанку» повідомили, що жодного скандалу із використанням чужих заслуг та «розкрученого» імені переможця численних гран-прі одного з найвидовищніших видів спорту вони не вбачають.

      — Ми маємо документи, які дають право використовувати це фото, — заявив керівник прес-служби банку Євген Молчанський.

      — Йдеться про домовленість із фірмою «Феррарі»?

      — Це договір із компанією, яка виготовила фото.

      — Як називається компанія? — перепитали ми.

      — Це несуттєво. А що стосується «Феррарі», я нічого не коментуватиму.

      Як жартують деякі банкіри, у випадку надходження багатомільйонних позовів від західних фірм, що може трапитися найближчим часом, «Укргазбанк» буде змушений боротися за право фінансувати «Феррарі». А топ-менеджмент напружено думатиме, де взяти на це гроші.