Мистецтво, що вижило. Твори з колекції родини Гриньових представляють у харківському «ЄрміловЦентрі»
Харкову не звикати до контрастів, але сьогодні вони відчуваються особливо гостро. >>
Дарчий підпис Анни Ахматової на книжці віршів.
Літературний музей Харкова — місце, безперечно, унікальне. Сюди не завозять контейнерами воскові фігури чи інквізиторське приладдя для катувань. Приваблювати відвідувачів працівникам музею не потрібно, бо ж викладання літератури у школах та університетах ще не відмінили, та й самі постаті письменників (минулих і сучасних) лишаються в нашому «восковофігурному» житті значимими й інтригуючими.
Зараз у літмузеї експонується виставка «Автограф». В основі проекту — раритетні експонати з приватної колекції харків'янина Валентина Вишневського. Вісімдесятичотирьохрiчний Валентин Йосипович народився в Одесі і саме тим можна пояснити його талант «бачити історію під ногами». Цікаво, що за фахом колекціонер — фізик-атомник, у його науковому доробку понад 120 праць із радіотехніки, керованого термоядерного синтезу та кріобіології (саме Валентин Вишневський першим установив, як правильно зберігати плазму крові). Окрім фахових досягнень, харків'янин захоплювався ще й підводною археологією, спалеологією, альпінізмом.
Зібрання своїх раритетів (у Харківському літературному музеї їх представлено близько 150, тоді як загалом збірня Вишневського налічує до трьох тисяч) Валентин Йосипович не називає колекцією. Каже, що колекціонування — річ азартна, тому лиш тільки за якийсь експонат довелося віддати половину своєї зарплатні, вирішив призупинитися і звертати увагу на ті речі, які лежать під ногами і не вимагають плати. А почалося все, згадує Вишневський, із монети, знайденої на бабусиному городі. Відтоді пошуки ввійшли у звичку. На виставці у літмузеї — фотографії людей ХІХ століття та сімейні світлини родини Вишневських. Цікаво простежувати, як змінювалося жіноче вбрання (на деяких світлинах жінки у настільки великих капелюшках, що лише дивуєшся, як вони в них ходили!), вирази облич, пози й тло під час фотографування. Справді раритетами є і книжки із збірні Вишневського: «Історія запорізьких козаків» Д. Яворницького (1900), «Чорна рада» П. Куліша (1990), «Історія України-Руси» М. Грушевського (1905 р.), «Історія Слобідської України» Д. Багалія (1918 р.) та інші. З особливим захопленням Валентин Вишневський полював за книжками з автографами. На виставці — підписані Вишневському книжки К. Симонова, І. Еренбурга, М. Шолохова, П. Шелеста, Р. Гамзатова, О. Твардовського, Л. Утьосова, А. Ахматової. Кожен підпис, розповідає Валентин Вишневський, має свою історію. Анні Ахматовій він надіслав поштою книжку з проханням підписати. Як здивувало його те, що велика поетеса таки підписала свою книжку, сама віднесла її на пошту, написала власноруч адресу на конверті ще й уклала в нього невеликого листа. Леоніду Утьосову Вишневський листа написав досить образливого, мовляв, чого варта ваша творчість у часи магнітофонів і Висоцького! На що співак відповів: «Товарищ Вишневский! «Новые времена — новые песни!» Напрасно Вы меня уже хороните. Моя эпоха не ушла. Я шагаю с эпохой и стараюсь «завоевывать магнитофон». Песня должна завоевывать сердца, а не машины».
Також «Автограф» Вишневського вміщує зібрання українських грошей часів Другої світової війни: на радянських паперових банкнотах — вождь, на німецьких — звичайні селяни. Не менш показовим є і протиставлення документів царських і радянських часів: якщо в царській Росії селянам видавали паспорти, то в Країні Рад — довідки. Валентин Вишневський збирає ще й старовинні ікони. «Це виразно українська традиція іконопису, — розповідає працівниця літмузею Ольга Черемська. — На цих іконах — змалілі, самозаглиблені люди». Вміщує цікавезна виставка й археологічні знахідки — козацькі люльки, кресала, точильні ножі. Займався Валентин Вишневський і підводною археологією, навіть із Жаком Івом Кусто був знайомий! Так на виставку потрапили віднайдені на морському дні амфори й античний свічник та спеціальне приладдя підводника.
Восени в Харківському літмузеї відкриється виставка «Харків 1917 року», що охопить і ювілеї двох великих харків'ян — Дмитра Багалія та Гната Хоткевича — і давно потрібну Харкову експозицію, присвячену Григорію Сковороді. Під великим секретом (але не для читачів «УМ») тримають у літмузеї і свою грандіозну ідею — з наступного року в слобідській столиці діятимуть літературні автобусні маршрути. А Харків, повірте, приховує чимало літературних таємниць.
Харкову не звикати до контрастів, але сьогодні вони відчуваються особливо гостро. >>
Серединою 2024-го видавництво «Віват» випустило дві прикметні книжки: «Слова і кулі» та «Діалоги про війну» — збірки інтерв’ю з відомими інтелектуалами задля осмислення нової реальності, у якій ми опинилися. >>
Чеськословацький проєкт з архітектури та дизайну Inspireli у співпраці з відомим харківським архітектором та реставратором Віктором Дворніковим оголосив конкурс на програму реставрації будинку по вулиці Полтавський шлях, 13/15. >>
У Києві Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка представив прем’єру вистави «Троянство» у постановці Давида Петросяна за драматургією Максима Курочкіна. >>
Зірка книжкової художниці Катерини Штанко зійшла іще в 1980-ті, вона тоді співпрацювала з найбільшими державними видавництвами «Веселка» та «Дніпро». >>
У Києві в партнерстві з урядами України, Польщі й Німеччини, з участю експертів з цих країн, а також Швеції та Литви, відбулася конференція Obmin «Стійка культура. >>