Рибка в каламутній воді

      За всіма писаними і неписаними законами волиняни, маючи на своїй території 240 озер, 118 річок та безліч ставків і штучно створених водосховищ, рибкою місцевого походження мали б просто об'їдатися.

      Проте купити свіженьку рибку навіть в обласному центрі не так уже й просто. «І чого це? Ідіть на Центральний ринок, там з машин продають!» - порадить не посвячений у тонкощі рибних справ читач.

      Я відправляюся на Центральний ринок... У ночвах у тридцятиградусну спеку ще плавають, хапаючи кисень ротом, коропи. Луска пооблущувалася, деякі вже спливли черевом догори.

      І не дивно: тут сам ледве дихаєш, а то нещасна риба.

      - Я вам гарну рибку дам! - співає продавець. І витягує коропа, зябра якого аж почорніли.

      - Ой, це не той, - заметушилася і поклала на вагу іншу рибину.

      Але мені вже перехотілося свіжої риби. Просто згадала, як ранньої весни, коли на вулиці було ще холодно, наприкінці дня продавці зливали у каналізацію воду з риб'ячих тазиків. Сморід стояв страшенний. Що тоді про літо казати?

      Виявляється, те, що ми купуємо на ринку як свіжу рибу, м'яко кажучи, біля свіжої лежало. За санітарними нормами свіжа риба - це те, що реалізується впродовж 24 годин. Це у літньо-весняний період, для зими-осені - 48 годин. Як стверджують знавці, взагалі рибу треба спожити впродовж кількох годин після вилову. Тоді вона не втрачає своїх смакових якостей. Недарма в дорогих ресторанах, коли клієнт замовляє свіжу рибу, її дістають iз акваріуму й кладуть на пательню. Взагалі виловлена риба має зберігатися в середовищі, наближеному до природного. Коли риба довго у тих тазиках мучиться, змінюється навіть структура її м'яса. І на смак щойно виловлена, і та, що довго тримається у воді, геть різна. Чому рибалки тут же обробляють її і кидають в юшку? Бо юшка буде особливо ароматною і без ніяких приправ. А вкинь через 5-6 годин - зовсім не той запах. У тому й цінність свіжої риби. До речі, доведено науково, що риба, як і тварини, м'ясо яких споживає людина, не повинна переживати стреси, коли її убивають. Бо від стресів теж змінюється структура м'яса і воно стає шкідливим для людського організму. Тому в деяких країнах свиней не колють, як у нас, а з маленького пістолетика просто вистрілюють у вухо. Рибу теж треба швидко обробити або покласти в морозильник, щоб вона не мучилася.

      Про ці та інші цікаві нюанси «рибного питання» ми розмовляємо з людиною, яка на ньому зуби з'їла. Володимир Грабовський донедавна працював державним інспектором в управлінні екобезпеки у Волинській області, захищаючи навколишнє природне середовище від браконьєрів та інших нечесних людей. Нині він - активний природозахисний громадський діяч. А не так давно очолив ще асоціацію орендарів «Волинська риба».

      Згідно з правилами продажу продовольчих товарів, рибою треба торгувати в спеціально обладнаних місцях, продавець має бути в білому халаті, рукавицях і мати санітарну книжку, як і всі продавці.

      - Халатів білих майже ніколи не бачила, а санкнижки - то вже парафія санітарних служб, напевне?

      - Безперечно. Та коли підробляються на супроводжувальних документах навіть печатки, а ксерокопії накладних та ветеринарних свідоцтв передаються з машини на машину як перехідні вимпели... Хоч ксерокопії пред'являти заборонено, тільки оригінали, то що казати про якийсь там медогляд? А ветеринарне свідоцтво можна купити навіть за невеличкий презент. Поспостерігайте, як поводяться продавці, коли починається перевірка. Хто не має документів - той тікає. Той, хто має «дах», не боїться нікого і нічого. Підроблені документи, сертифікати якості, свідоцтва із виправленими датами, їхні ксерокопії підсовують навіть у супермаркетах, не кажучи про ринки. До речі, не дуже спокушайтеся на рожеві риб'ячі зябра, бо продавці навчилися, як робити їх рожевими навіть у несвіжої риби. У воду просто додається аміак.

      - Отже, рибний ринок у нас залишається диким.

      - Нещодавно ми проводили рейд на Хрінниківському водосховищі, 200 гектарів плеса якого є волинським. Сусіди-рівненці добилися лімітів на промисловий вилов 21 тонни і три бригади там ловлять. А волиняни не вибили таких лімітів. І вся риба - на базарі в Берестечку і по квартирах браконьєрів. Приїжджають львів'яни, і вони знають точно, у кого можна купити вдома рибки. Перекупники повністю контролюють цей ринок. А рибінспектор живе майже на березі водосховища. Та що він може зробити? Якщо при совєтах примудрялися навіть промисловики частину риби красти, то нині 80 відсотків риби йде наліво. Бізнес цей дуже вигідний. Знайома бізнесменша, яка возить рибу на ринок, каже, що коли б в місяць вона не заробляла тисячу доларів, то не займалася б цим. З цієї тисячі всім контролюючим організаціям треба «башлянути», щоб не чіплялися. А на базарі в тому ж Берестечку продавці не боялися давати інтерв'ю на телекамеру, хоч торгували линками і сомами, коли ще нерест не закінчився. Бо в них все схоплено. Смішно, але офіційний план вилову риби на рік на річці Стир становить лише 2,5 тонни, коли в одному кар'єрі Кобче за один раз можна взяти стільки. Для порівняння: у радянські часи тільки з ставків у селі Каруків і Несвіч, що в Луцькому районі, виловлювали по 100 тонн риби. У день на підгодівлю риби дві тонни комбікорму згодовували. А тепер, щоб тримати ліцензію на вилов риби, треба мати дуже добрі зв'язки і гроші. Простій людині пробитися важко, чиновники так все обставили, щоб самим це контролювати і біля цього пастися.

      - Отож занижені ліміти лову - це геть не свідчення бережливого ставлення до рибних ресурсів? Риба виловлюється, але просто йде наліво...

      - Виловлюється по-варварськи. Якось у Любешівському районі під час рейду на озері Люб'язь ми за день витягли 43 сітки довжиною 50-100 метрів. І ставлять їх кілометрами, без ніяких зазорів між сітками, а вічка сіток - 80 мм, тобто розраховані вони на велику рибу. Так винищується маточне поголів'я і те, що не дало ще приплоду. Йде тотальне винищення рибних ресурсів. І ці сітки просто так не побачиш, вони по дну лежать. Я не впевнений, що вони потім були знищені, а не повернуті браконьєрам назад за окрему мзду. Хоча купити нову сітку - не проблема. Браконьєрство поставлено фактично на промислову основу.

      - Ви очолили асоціацію «Волинська риба», аби об'єднати тих, хто хоче по-чесному займатися рибним бізнесом, взявши для промислового рибальства ставки в оренду. Скільки орендарів вже є членами цієї асоціації?

      - Лише 43 із 260. Решта ще не бажають поки що об'єднуватись, щоб відстоювати свої інтереси. Хоча поодинці пробиватися їм на рибний ринок дуже складно. Ми зустрічалися з орендарями і вони кажуть, що готові постачати рибу і торгувати нею, але немає куди її подіти. Доводиться дешево продавати перекупникам. Орендар з Горохівського району розповідав, що привіз якось на ринок у Луцьк свою рибу, так одразу дві черги організувалося: одна з покупців, друга - контролюючі організації для перевірки. Розсердився і віддав по 4 гривні рибу перекупникам, бо до них контроль не чіпляється. Так склалося, що сьогодні контролюючі інстанції ведуть між собою незриму війну за вплив і контроль на рибному ринку. Орендареві, який привіз якось свою рибу на Центральний ринок у Луцьк, конкуренти просто вкинули у бочку пляшку з соляркою. Щоб якось привести усе це до більш-менш цивілізованого стану, асоціація «Волинська риба» накреслила цілу низку заходів із розвитку рибальства на орендованих водних об'єктах області. Ми готуємо пропозицію на розгляд Луцької міськради про відкриття на Центральному ринку спеціалізованого рибного ряду. Його можна розмістити на ділянці, що прилягає до тролейбусної зупинки, з природним каналом для цивілізованої торгівлі живою рибою. Є господарі, які готові вже зараз постачати свою рибу. Інвестора для втілення цього проекту готова залучити обласна організація Партії зелених України. Обласній раді теж слід прийняти ряд рішень, які не гальмували б, а розвивали промислове рибальство. Треба внести зміни до рішення облради, згідно з яким водні об'єкти рекомендується здавати в оренду лише на три роки. Що за три роки можна зробити і хто вкладатиме серйозні кошти, не маючи ніяких гарантій? Слово «рекомендовано» деякі сільські ради зрозуміли як наказ до виконання й почали шукати приводи для безпідставного розірвання договорів оренди. Вважаю, що договір має укладатися не менш як на 10 років. А то виходить повний абсурд: земля довкола водних об'єктів здається в оренду на 20-30 років, а саме плесо - на 3 роки. Якщо орендна ставка зміниться, то як він до води по чужій землі добиратиметься? Хіба по повітрю. І таких юридичних казусів і недомовок у цій справі дуже багато. Потрібно на законодавчому рівні чітко виписати всі правила гри. Тоді люди всерйоз цим займатимуться. Якщо браконьєрство процвітатиме в таких масштабах і під покровительством тих, хто має стояти на сторожі збереження рибних ресурсів, зовсім скоро у наших річках та озерах ловити буде нічого. Винищимо ліси, звірів, рибу. А що залишимо нащадкам?