Вишиваний та різьблений модерн

      Коли ми вживаємо слово «модерн», то неодмінно маємо на увазі «сучасний». Так, у перекладі з французької це означає «сучасний», але по сутi -не той, який властивий ХХІ століттю. Модерн як стиль був сучасним на зламі ХІХ-ХХ століть. А зараз, щоб зрозуміти, які риси притаманні цьому стилю, варто завітати в Музей українського народного декоративного мистецтва на території Києво-Печерської лаври. Днями там відкрили виставку на тему «Відлуння модерну в українському народному та декоративному мистецтві».

      У трьох просторих залах розміщено роботи майстрів, які зберігаються у фондах музею. При вході в одну з них нашу увагу привертає бамбетель з вишитими подушками. Це робота рук Ганни Собак-Шостак і Параски Власенко з Київщини. Звична для нас вишивка відходить на задній план поряд з цими наволочками. Здавалося б, звичайна гладь, а є в ній щось магічно притягуюче.

      На стінах - твори народного художника України Марфи Тимченко з Києва та заслуженого майстра народної творчості Марка Мухи з села Кам'янка Черкаської області. Своєю колористикою вони перегукуються з вишивками, але по-своєму унікальні. Новітній підхід, трансформація традицій у вишивці, а особливо у сорочках, спостерігаються у виробах заслуженого майстра народної творчості Гликерії Цибульової. Кераміку теж не обминув вплив модерну. Про це свідчать тарілки, макітри та глеки, виготовлені і розмальовані Федором Чирвенком, Іваном Гладиревським, Остапом Ночовником, Калеником Масюком, Петром Кошаком, Яною і Михайлом Брошкевичами. У кутку розміщено красивий буфет. Це робота івано-франківських різьбярів Василя Шкрібляка та Миколи Тимківа. Дивує не тільки їхнє вправне володіння деревом, а й не менш творчий підхід до його оздоблення. У вирізьблених квітах і птахах вони вміло поєднали бісер та перламутр. Мабуть, такими меблями мали б за гордість оздобити свої оселі навіть вiтчизнянi олiгархи. Адже вони зберігають родинне тепло, підкреслюють багатство культури і витончений смак нації.

      На український модерн безпосередній вплив мала японська культура з її мінливими жіночими образами, асиметрією, колористикою. Майстри намагалися відійти від еклектизму, від канонів академічного натуралістичного мистецтва, які панували у другій половині ХІХ століття. Це потяг до живої природи, до предметного середовища, протест проти машинної культури.

      «Модерн - це не тільки щось абсолютно нове, як от будинки у вигляді драконів, - каже Тамара Романова, куратор виставки. - В Україні він увібрав риси попередніх періодів - романтизму, улюбленого для українців бароко. Йому притаманні також реалістичні теми. Орнамент несе символічний сенс. У цей період поширюється техніка вишивки хрестом, використовується інша кольорова гама, трактовка квітів наближається до реалістичної, переважають чорний і червоний кольори.

      Модерн знайшов втілення і в народному, і в професійному напрямах. Це було професійне мистецтво, яке розвивалося при багатих поміщицях. Майстрині відійшли від традиційного бачення, яке тоді було поширене серед вишивальниць. Там відчувається вплив бароко. От візьмімо шафи для посуду. Такі речі, звісно, були в кожній хаті. Але в цей період майстри роблять більш розкішні меблі. Їх охоче купують господині. На Полтавщині у селі Жуки була майстерня різьбярів, які працювали у стилі «спорт і культура». Їхні роботи в основному йшли на експорт. Мали неабиякий попит і в Парижі, і у Відні, і в Берліні».

      Тож коли випаде нагода відвідати Києво-Печерську лавру, варто неодмінно завітати і в Музей українського народного декоративного мистецтва. Краще один раз побачити, аніж сто разів почути, у тому числi й про модерн.