Шотландський науковець Ян Вільмут зі своїм дітищем - клонованою овечкою Доллі. (з сайту www.britannica.com)
- Миколо Миколайовичу, як взагалі у науці виник такий напрямок, як біоетика?
- Термін «біоетика» отримав поширення після виходу у світ книги Ван Ранслера Поттера «Біоетика - міст у майбутнє». Виникнення цього наукового напрямку було своєрідною реакцією на технологічні та соціально-політичні «виклики» в сфері медицини та біології. Безпрецедентно складні етичні колізії, що постають перед суспільством, зумовлені новітніми медичними та біологічними технологіями, дедалі більшими можливостями впливу на людський організм, спонукають до пошуку шляхів виходу з драматичних ситуацій, які виникають у практичній діяльності трансплантологів, реаніматологів, психіатрів, біотехнологів тощо, до визначення ступеня відповідальності при прийнятті рішень. З середини ХХ сторіччя процес інтеграції біологічної та медичної етик набуває міжнародного характеру. Перш за все це виявилося в забороні злочинних дослідів на людях («Нюрнбергський кодекс», 1947 рік), засудженні лікарями тортур («Сіднейська декларація», 1969 рік). Нині проблеми біологічної етики набувають статусу безумовної пріоритетності. Спеціалізована робоча група Ради Європи працює над удосконаленням нормативних актів «Конвенції з прав людини» в біомедичному аспекті та «Програми генетики людини» Всесвітньої організації охорони здоров'я, в якій розробляють етичні проблеми генетичних досліджень та медико-генетичної допомоги людям.
В сучасних варіаціях предмет біоетики суттєво розширюється. Перш за все береться до уваги та важлива обставина, що біоетика так чи iнакше пов'язана iз загальноетичним контекстом. Ще у своїх витоках («Нікомахова етика» Арістотеля) етику тлумачили, як одну з найважливіших проблем життєдіяльності людини, як засіб духовної гігієни її буття. Тому моральні принципи розглядали як первинні стосовно емпіричного світу. Загалом призначення етики полягає навіть не у тому, щоб аргументувати перевагу добра над злом, а в тому, щоб допомогти людині адекватно зрозуміти життєву ситуацію й віднайти шлях до досягнення добра. Мораль витлумачують як єдино можливий спосіб буття людини, реалізації людської сутності. Початок власне біологічної етики поклали праці Альберта Швейцера, в яких він тлумачить етику як безмежну відповідальність за все живе. В його етиці «благоговіння перед життям» немає поділу на вище та нижче, або більш цінне та менш цінне життя. Для глибоко моральної людини кожна форма життя є священною.
Нині біоетичний аспект став надзвичайно актуальним для природознавців (теоретиків і експериментаторів), лікарів та біологів, політиків і урядовців. Проте актуалізація його на такому широкому культурно-соціальному тлі супроводжуєтьтся надмірною декларацізацією, виникає своєрідна мода на біоетику. Нагальність і важливість проблем біологічної етики нерідко експлуатуються для рекламування й популяризації результатів новітніх медикобіологічних досліджень. Вона іноді тлумачиться як техніка безпеки проведення біотехнологічних заходів. Крім того, серед науковців виникає побоювання заборон (мораторію) на дослідження, можливості призупинення розвитку цілих наукових галузей.
Загалом же біологічна етика стає важливим компонентом етико-духовних підвалин людської цивілізації. Її проблеми відзначаються безпрецедентною складністю та неоднозначністю, вимагають від дослідників високого професіоналізму, розвиненого відчуття міри та такту, граничної вимогливості до себе та відповідальності. Як наголошується у «Всезагальній декларації про геном людини й про права людини», відповідальність, що є невід'ємною частиною наукових працівників - у тому числі вимогливість, обережність, інтелектуальна чесність й неупередженість - як при проведенні наукових досліджень, так і при представленні й використанні їхнiх результатів, повинна бути предметом особливої уваги, коли йдеться про дослідження, що стосується геному людини, з врахуванням їхнiх етичних та соціальних наслідків. Особи, що приймають у державному й приватному секторах політичні рішення в науковій галузі, також несуть особливу відповідальність щодо цього.
- А як ви думаєте, де межа того, що «від природи», і того, що «від людини»?
- З позицій екологічної моралі традиційні поняття «підкорення природи», «боротьба з природою», «корисність» чи «некорисність» для людей фрагментів природи або окремих представників флори чи фауни є некоректними. На заміну їм з'являються поняття «взаємодія з природою», де хоча протиставлення людини та природи не долається повністю, проте суттєво пом'якшується. Природа стає своєрідною ланкою, що пов'язує людину з людиною. Дедалі відчутнішою є тенденція природу та людину тлумачити не як протиставлення, а як співбуття. Для того, щоб людина не стала істотою, яка знехтувала своєю природною сутністю, необхідно культивувати відчуття своєї єдності з життям, повагу до нього в усіх його проявах та прагнення більш повно зрозуміти природу. Головним завданням нової етики є подолання розриву між прогностичністю та могутністю дій людини, встановлення надійного контролю за власною непомірною могутністю. Для цього пропонується трансформація кантівського категоричного імперативу в імператив новий, адекватний новому характеру людської діяльності: «дій так, щоб наслідки твоєї діяльності були сумісними з підтримкою достеменно людського життя на Землі».
- Миколо Миколайовичу, в науковому світі існує твердження, що біоетика - це «розкіш» багатих держав. І що дискутувати про такі питання, як етичність застосування біотехнологій, клонування, евтаназія, трансплантація органів - це привілей багатих держав, які вже досягли високих соціальних стандартів. Чи згодні ви з таким твердженням?
- Є така думка і вона тиражується у ЗМІ. Те що люди й країни в сучасному світі дійсно є бідними й багатими (і навіть дуже) надзвичайно драматизує не лише політико-економічну ситуацію, а й увесь обшир біоетичних проблем. Зокрема сьогодні у світі проходить активна дискусія щодо трансгенних продуктів харчування, отриманих за допомогою засобів генної інженерії. Крім усього іншого, беззастережне впровадження тої ж трансгенної картоплі можна кваліфікувати як порушення прав людини, проведення експерименту над людиною, про недопустимість якого йдеться в численних міжнародних документах. У розвинутих країнах Заходу ставляться до цих «інновацій» здебільшого негативно. Англійська преса кваліфікувала генетично змінені продукти як «їжу Франкенштейна». Принц Чарльз активно виступає за заборону трансгенних продуктів і домігся цього хоча б у межах королівської кухні. Натомість екс-прем'єр Великої Британії Тоні Блер офіційно заявив, що споживає ці продукти практично щодня. Активісти радикальної екологічної організації «Грінпіс» пікетують державні установи низки країн Європи, протестуючи проти завезення на континент американської сої, «поліпшеної» засобами генної інженерії. Незважаючи на те, що вживання означених продуктів є недопустимим без сумлінної й тривалої експертизи, західні фірми «по-партнерськи» пропонують країнам СНД свою продукцію й знаходять тут підтримку у «осіб, що приймають рішення». Справа зайшла так далеко, що засоби масової інформації переконані в тому, що потік трансгенного імпорту в Росію та Україну зупинити вже неможливо. Вважається, що єдине що можна зробити (своєрідний паліатив) в нашому становищi, то це забезпечити за допомогою служб санепідемнагляду відповідних позначок на етикетках імпортної продукції. Стосовно України, то представник міжнародної спілки споживачів Анна Фільдер на прес-конференції зробила заяву, що українськi ринки вже насичені продукцією з трансгенних рослин, проте, на відміну від країн ЄС, вона не маркірується. Є поширеною думка, що забороняти створення й споживання генно модифікованих продуктів - розкіш і це можуть дозволити собі тільки багаті держави. Опоненти ж стверджують, що споживання таких продуктів - те ж саме, що грати в «російську рулетку». Проте, слід зазначити, що багаті держави є більш організованими і в них є кошти. Тому вони ці питання так чи інакше вирішують. У нас, коли ми живемо «від виборів до виборів», на ці важливі й актуальні проблеми мало хто звертає увагу. Їх вивчає лише вузьке коло професіоналів. А населення i далi абсолютно дезінформоване і не цікавиться цими проблемами.
- Саме по собі поняття етики неоднозначне. Є етика як філософська дисципліна, є етика як мірило християнської моралі, є суспільна етика як громадянська категорія. Як цю етику, зокрема і біоетику, не «розшматувати» за політичними, релігійними і науковими ознаками і зберегти її суть?
- Так, біологічна етика є своєрідним «кентавром». Це поєднання етики як філософського напрямку та біології як наукової дисципліни. Тобто формально це нібито неможливо поєднати. Але, як говорив Філолай, відомий філософ античності, гармонія - це поєднання непоєднуваного. І етика все ж таки поєднується з біологією як фундаментальним напрямком сучасного природознавства. Але водночас етика не перестає бути етикою, а біологія не перестає бути біологією. І тому виходить так, що на всі зібрання з біоетики приїздять медики, філософи і релігійні діячі. І кожен говорить своєю мовою і всі говорять про різне. Медику цікаво, щоб були спрощені можливості забору органів для трансплантації і щоб суспільство визнало, що це є етичним. Філософ трохи ніяковіє від своєрідного «наступу» медико-біологічних працівників і хоче звернути їхню увагу, що етика є епіцентром духовного розвитку людини. А що стосується релігійних діячів - там теж є своя проблематика, тобто канони віри, яку вони сповідують і часто-густо вони більше розуміють проблеми питомої біоетики, ніж медики з біологами.
- На вашу думку, чи в людини, незалежно від професії, світогляду, конфесійної приналежності повинно бути власне біоетичне бачення світу? Чи має бути власне бачення в цій царині чи вона повинна спиратися на думки наукових чи релігійних авторитетів?
- Сучасна людина дуже залежить від загальної думки. Але етика з самого початку - це суто суб'єктивний регулятор вчинків людей. І тому вважається, що наші пра-прапредки більше керувалися етичними регуляторами. Сучасна людина більше спирається на право, на закони. Ми втрачаємо здатність наших предків до об'єктивної самооцінки: вони вважали, що найбільш суворий суддя для людини - це вона сама. Людина, яка орієнтується на закони, вважає, що коли вона щось негарне зробила, а цього ніхто не побачив, значить, усе добре. І саме в цьому є один із факторів втрати рівня духовного життя сучасної людини. Відхід від етики до права - це якраз ілюстрація цього процесу, надзвичайно небезпечного для збереження «людяного в людині». Адже коли ми говоримо саме слово «людина», то підсвідомо відчуваємо, що вона відповідає цим метафізичним вимогам до людини. І коли йдеться про втрату людяності в сучасній людині - то це безпосередньо стосується й проблем біоетики.
Біоетика - спеціалізована частина філософської етики, яка встановлює оцінки і моральні норми у зв'язку з втручанням у людське життя в його найважливіших ситуаціях - народження, самого життя і смерті. З розвитком медико-біологічних наук з'являється дедалі більше шляхів втручання в людське життя, яке біоетика повинна оцінювати під кутом моральної гідності.
Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>
У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>
Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>
Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>
