Три чарівнi слова — хочу, можу, треба

      Сьогодні країною починає котитися хвиля шкільних випускних балів, і для сотень тисяч молодих людей почнеться доросле життя. В номері за 31 травня «УМ» опублікувала результати власного невеличкого дослідження на тему, ким хочуть стати одинадцятикласники деяких київських шкіл і якими саме критеріями при виборі майбутньої професії вони керуються. Але навіть якщо більшість випускників уже вирішили, куди вони підуть навчатися після школи, це зовсім не означає, що їхній вибір остаточний.

      — Обираючи майбутню професію, треба відштовхуватися від трьох ключових слів: хочу, можу, потрібно, — каже начальник відділу профорієнтаційної роботи Деснянського районного Центру зайнятості Леся Коноваленко. — Хочу — це ваші уподобання та інтереси. Зазвичай до кінця школи в уяві молодої людини уже сформувався круг професій, які їй здаються привабливими. Щоправда, дехто керується не реальними знаннями про специфіку тієї чи іншої роботи, а романтичними уявленнями. Пам'ятаю, якось до нашого центру прийшла дівчина, що заочно навчалася на другому курсі зі спеціальності «менеджмент» і на час навчання хотіла підшукати роботу. Коли я її запитала, чому вона обрала саме цей фах, то у відповідь почула: «А ви вслухайтеся, як це красиво звучить — менеджер». Вона сказала це з таким підкресленим артистизмом, що я ледве втрималася, щоб не розсміятися. Але, як показало тестування, за своєю природою дівчина ця була людиною підкреслено конвенційного типу, — представників цього типу відрізняє певний консерватизм та залежність, і їм більше підходять професії, пов'язані з канцелярською діяльністю та розрахунками. Я їй пояснила, які проблеми в неї можуть виникнути в майбутньому. Вона сказала, що, можливо, візьме мої поради до уваги. Що цікаво, вона прийшла знову через півроку і розповіла, що коли в інституті розпочалися спецпредмети, вона й сама зрозуміла, що робота менеджера не для неї, й перевелася на фінансовий факультет.

      — Тобто під словом «можу» треба розуміти не лише певні здібності, але й особливості психіки людини?

      — Безумовно. Якщо ви за природою яскраво виражений інтроверт (тобто людина, орієнтована на свій внутрішній світ, яку тривале спілкування з іншими людьми стомлює), то з вас навряд чи вийде гарний учитель. У свою чергу для екстраверта справжньою мукою буде працювати десь на віддаленій метеостанції. І хоча людина — істота дуже адаптивна, і в безвихідному становищі навіть із холерика можна зробити майстра з ремонту годинників, але, займаючись діяльністю, що якнайкраще підходить вашим особистісним якостям, ви набагато швидше досягнете професійних висот. Робота фахівців із профорієнтації якраз і полягає в тому, щоб допомогти людині визначитися зі своїми здібностями та нахилами. Але не треба все розуміти надто буквально — психолог не окреслює однозначно та беззаперечно коло професій, які вам підходять. Він лише дає загальні поради: скажімо, у вас краще виходитиме робота, пов'язана зі спілкуванням з людьми, а от діяльність, що вимагає довготривалої концентрації на одному й тому ж предметі — не для вас.

      — А якими методиками користується психолог, роблячи ці висновки?

      — Існують спеціальні тести, що дозволяють визначити темперамент людини, здатність до спілкування, особливості логічного мислення, уваги, пам'яті. Ці тести не треба плутати з тими, що друкуються в газетах та журналах, — останні часто не мають під собою жодного наукового підгрунтя. Якогось стандартного набору тестів немає — фахівець підбирає їх в залежності від конкретної ситуації. Виконувати завдання можна як на папері, так і на комп'ютері.

      — Крім особливостей психіки, які ще нюанси треба враховувати, щоб не виникло дисонансу між «хочу» та «можу»...

      — Варто обов'язково звертати увагу на стан здоров'я. Є спеціальності, що вимагають особливих фізичних кондицій — скажімо, льотчик. Більшість професій, здавалося б, розрахована зовсім не на Гераклів, але... Візьмемо, скажімо, перукаря — ви можете навчитися робити чудові зачіски, та якщо у вас плоскостопість, то працювати вам буде дуже важко. Хронічні хвороби горла можуть зашкодити професійній діяльності учителя або диктора. І такі нюанси є в багатьох професіях.

      — Про «хочу» та «можу» ми вже поговорили. Тепер переходимо до «потрібно»...

      — «Потрібно» — це своєрідне соціальне замовлення. Інакше кажучи, обираючи професію, крім усього іншого, треба враховувати, чи має вона попит на сучасному ринку праці. Сьогодні його специфіка, зокрема в Києві, така, що найбільш затребувані робочі спеціальності — будівельники, токарі, столяри, водії. А от випускники ВНЗ роботу можуть знайти не завжди — відбулося перенасичення ринку представниками деяких фахів, зокрема юристами та економістами. Майже всі батьки хочуть, щоб дитина отримала вищу освіту — це престижно і, як дехто вважає, дає багато бонусів. Але якщо дитина в школі навчалася посередньо, то може, не треба наполягати, щоб вона неодмінно вступала до ВНЗ. Ставши муляром чи паркетником, вона, можливо, почуватиметься впевненіше, тим більше що висококваліфіковані робітники сьогодні заробляють досить непогано.

       — У своїй роботі ви часто зіштовхуєтеся з випадками, коли батьки тиснуть на дитину?

      — На жаль, таке трапляється. Працювати зі школярами ми починаємо з дев'ятого класу. Одне з головних завдань нашого відділу — дати людині достовірну інформацію про ту чи іншу професію — щоб вона керувалася не романтикою, а правильно уявляла, що її чекатиме попереду. З цією метою організовуємо для школярів так звані уроки реального трудового життя, на яких діти мають змогу познайомитися з особливостями того чи іншого виробництва, поспілкуватися з працівниками. Крім того, ми проводимо психодіагностичне тестування. Іноді доводиться чути: мені подобається робота перукаря, але батьки хочуть, щоб я стала лікарем. Молодій людині тут можна порадити лише одне — спробувати аргументовано пояснити дорослим свою позицію. Щоб батьки зрозуміли — це не забаганка, а ваше свідоме, обмірковане рішення. Іноді батьки приходять разом із дитиною, наприклад, коли та не вступила до ВНЗ і, щоб не втрачати рік, хоче отримати робочу спеціальність. До речі, у центрах зайнятості діють курси з багатьох робітничих професій. Причому навчання на них безплатне.

      — До вас, напевно звертаються не тільки вчорашні випускники...

       — Звісно, приходять і дорослі люди. І не лише ті, хто потрапив під скорочення. Хтось змушений міняти фах через проблеми зі здоров'ям. А буває й так, що людина освоїла спеціальність, яка їй начебто й подобалася, але, попрацювавши деякий час, зрозуміла, що ця робота не для неї. Навіщо ж мучитися все життя, коли можна спробувати знайти собі справу до душі? Взагалі я в цій системі працюю вже понад 10 років і можу сказати, що підхід людей до вибору професії став більш свідомим, особливо молодi. У радянський час кожен знав, що без роботи не залишиться, і навіть якщо ти геть поганий спеціаліст, то тебе терпітимуть, умів би тільки ладити з начальством. Та й заробітна плата працівника, на якому трималася діяльність цілого відділу НДІ, скажемо відверто, майже не відрізнялася від зарплатні тих, хто лише перекладав папірці з місця на місце. Зараз все інакше. Сьогодні представники багатьох професій мають можливість заробляти дуже непогані гроші. Але просто так, за красиві очі, тисячу і більше доларів роботодавець платити не буде. І молода людина розуміє — щоб бути конкурентоспроможним, вона повинна не просто отримати професію, а стати в ній кращою за багатьох інших.

       — У східних народів є прислів'я про те, що людина, захоплена своєю роботою, живе довше, ніж та, що ходить на роботу, як на каторгу...

      — Це дуже мудрі слова. Адже на роботі ми проводимо щонайменше вісім годин, п'ять днів на тиждень. Це майже третина життя. До речі, в Японії профорієнтаційна робота з населенням починається з дошкільного віку і триває навіть після виходу на пенсію — старенькі ходять на професійні курси, щоб знайти собі нову цікаву справу, якою займатимуться для свого задоволення. І хто знає, можливо, це одна з причин того, що в Японії найбільша середня тривалість життя у світі...

      — І останнє запитання. Я знаю, що існує розподіл професій за типами — «людина-природа», «людина-техніка», «людина-людина», «людина-знакова система» і «людина-мистецтво». Наскільки такий розподіл науково обгрунтований і чи використовується він у профорієнтаційній роботі?

       — Автором цього підходу є відомий учений у галузі теорії профорієнтації Климов. Згідно з його теорією, кожна людина за своїми особистісними якостями відповідає певному типу професій, які розділені на групи в залежності від предмета праці. Але є й інші підходи. Скажімо, тест Голланда — його автор дотримується точки зору, що професійний успіх в першу чергу залежить від відповідності особистісних якостей типу професійного середовища. Інакше кажучи, за Голландом, при виборі професії треба перш за все враховувати ціннісні орієнтири, інтереси, установки. Голланд виділив шість професійно орієнтованих типів особистості: реалістичний, інтелектуальний, соціальний, конвенційний, підприємницький та художній. Але, підкреслюю, жоден тест не може дати однозначної відповіді.

      Профорієнтаційне тестування — це лише підказка, що має допомогти людині зорієнтуватися у величезному морі професiй. До речі, професій цих дійсно море — за підрахунками, у світі існує близько 60 тисяч різних видів професійної діяльності (а спеціальностей іще більше). Причому щорічно близько 500 професій зникає, натомість виникає 500 нових. Офіційний же перелік професій в Україні нараховує близько 35 тисяч назв. Тобто сьогоднішнім випускникам є з чого вибирати. Головне, щоб цей вибір був осмислений і базувався на трьох китах — «хочу», «можу», «треба»...
 

Типи професій (за Климовим)

«Людина-природа». Професії, пов'язані з роботою з живими організмами. Для їхнього успішного освоєння треба не тільки любити природу, але й мати терпіння та наполегливість, адже результату тут іноді доводиться чекати роками. Це — агроном, ветеринар, мікробіолог, лісник тощо.

«Людина-техніка». Професії, пов'язані зі створенням, експлуатацією та ремонтом різноманітних технічних засобів: водій, механік, токар, інженер, майстер із ремонту годинників тощо.

«Людина-людина». Професії, відмінною рисою яких є необхідність постійного спілкування з іншими людьми: учитель, тренер, лікар, слідчий, продавець тощо.

«Людина-знакова система». Професії, пов'язані з переробкою різноманітної інформації — текстів, чисел, таблиць, графіків, схем. Для представників цього типу важлива здатність до тривалого зосередження уваги на абстрактному матеріалі, схильність працювати наодинці. Це —бухгалтер, коректор, набірник, телеграфіст, радист тощо.

«Людина-художній образ». Професії, пов'язані зі створенням та відтворенням художніх творів та образів: модельєр, композитор, актор, ювелір, майстер із розпису порцеляни тощо.

Професійно орієнтовані типи особистостей (за Голландом)

Реалістичний. Представники цього типу віддають перевагу роботі з конкретними об'єктами — речами, інструментами, тваринами, машинами.

Інтелектуальний. Люди цього типу орієнтовані на розумову працю, теоретичні та в певній мірі естетичні цінності.

Соціальний. До цього типу належать люди, орієнтовані на тісний контакт з оточуючими.

Конвенційний. Об'єднує людей, чий підхід до вирішення проблем носить стереотипний та конкретно практичний характер. Зазвичай вони не мають організаційних здібностей і віддають перевагу професіям, пов'язаним із розрахунками та маніпулюванням символами та числами.

Підприємницький. Люди цього типу обирають цілі та завдання, що допомагають їм виявити ентузіазм, імпульсивність, домінантність, реалізувати любов до пригод та ризику, уникають монотонної діяльності та ручної праці.

Артистичний. Представники цього типу відсторонюються від конкретних видів діяльності, мають високі життєві ідеали і зазвичай віддають перевагу професіям творчого характеру.