Спасибі Віллібальду й Діонісію за хороший сад

      Цими днями відзначає своє двохсотліття Кременецький ботанічний сад, що на Тернопільщині. Вища Волинська гімназія (перейменована незабаром у Кременецький ліцей ) на початку XIX століття була центром прогресивної європейської думки в усіх можливих сферах. На відповідному рівні підійшли тут і до створення ботанічного саду, задуманого як навчально-практична та наукова база для тих, хто вивчав природничі науки. Закладали його спочатку лише на чотирьох гектарах спеціально запрошені для цього знавець садово-паркового мистецтва з Ірландії Діонісій Мак-Клер та відомий український ботанік австрійського походження професор Віллібальд Бессер. Наприкінці лише першого десятиліття існування в саду налічувалося майже десять тисяч видів рослин, дерев та кущів, привезених із різних куточків світу, а сам сад став одним із найвідоміших у Європі. Саме тут вперше в Україні почалися серйозні наукові дослідження в ботаніці. А потім Кременецькому ботанічному дуже не пощастило. Після участі викладачів та студентів ліцею у повстанні проти царського уряду навчальний заклад було закрито, а найцінніше з колекції ботсаду через деякий час перевезено до Києва. Саме ці рослини, дерева та кущі і стали у 1832 році базою для створення знаменитого столичного Ботанічного саду імені академіка Фоміна, що біля станції метро «Університет».

      Відроджувати Кременецький ботанічний розпочинали потім не раз, але практично це вдалося у 1990-му, коли він отримав статус природно-заповідного об'єкта загальнодержавного значення. Правда, незабаром державі, яка встановлювала незалежність, знову стало не до ботаніки. Тож утретє Кременецький ботанічний народився вже у 2001-му, коли його взяло під опіку Міністерство навколишнього середовища. Сьогодні сад займає площу майже в 200 гектарів і належить до найвизначніших природно-культурних пам'яток України, а також занесений у світовий реєстр ботанічних садів. Тут працює кілька наукових відділів, які займаються різними групами рослин, зокрема і новітніми кормовими із надзвичайно високим вмістом білка, за якими, можливо, майбутнє нашого сільського господарства. Варто побачити і заповідний грабово-плющевий ліс, а також кілька десятків видів рідкісних реліктових та зникаючих рослин, які добре почувають себе у природній зоні «Кременецької Швейцарії», яка водночас вважається одним з екологічно найчистіших куточків України. Словом, перспективи у Кременецького ботанічного дуже навіть хороші, от тільки коштів на розвиток і науково-дослідницьку роботу постійно бракує.

      З нагоди 200-річчя тут було проведено міжнародну конференцію на тему «Розмаїття фітобіоти: шляхи поновлення, збагачення та збереження», у якій взяли участь науковці з України, Росії, Білорусі, Польщі, Австрії, Нідерландів і Канади. Ювілеєві саду також приурочили вшанування його засновників — відкриття погруддя Віллібальду Бессеру та пам'ятної плити Діонісію Мак-Клеру.