ЛАЗ їздить, але не бігає

      Сьогодні, в день заснування Міжнародного олімпійського комітету, на всіх континентах традиційно проходить Олімпійський день бігу, який ставить за мету об'єднати людей заради утвердження миру й злагоди. Не залишилася осторонь у цьому заході й Україна. Президент НОК Сергій Бубка заявив: «У кожному обласному центрі, місті, містечку, селищі України відбуватимуться заходи з нагоди Олімпійського дня бігу. Це і проведення різноманітних пробігів, конкурсів та культурно-мистецьких заходів. Справжнє спортивне свято має об'єднати всіх жителів країни навколо олімпійських цінностей та здорового способу життя».

      Проте не скрізь в Україні підтримують оздоровчі заходи. Так, у листі до редакції «УМ» голова правління львівських клубів бігу «Бадьорість» і «ЛАЗівець» Павло Йосипович Побережний розповів про прохолодне ставлення до пробігів рідного для нього і його товаришів заводу ЛАЗ. Любителі легкої атлетики у травні організували й здійснили пробіг вулицями міста, а згодом і провели у Стрийському парку змагання на марафонській дистанції (42,195 км), яке присвятили своїм матерям.

      Члени клубу «Бадьорість» бігають не лише марафон, а й стокілометрові дистанції, і навіть довші! Так, минулої осені вони були учасниками надмарафонського пробігу Київ — Львів на честь 750-ї річниці заснування міста Лева. Як згадує Павло Побережний, подібний пробіг уже відбувався у 1982 році, до 1500-річчя Києва. Тоді адміністрація ЛАЗу повністю взяла на себе всі витрати: на оренду  автобуса  для учасників, харчування, проживання, нагородження і навіть баню.

      У 2006 році завод відмовився надати аматорам бігу навіть автобус для супроводу команди. Колишні працівники ЛАЗу, які віддали підприємству по 30-40 років, за часи незалежності України на своє захоплення здоровим способом життя не отримали від нього жодної копійки. Трохи допомогли спонсори, але з їхніх 6600 грн. 5400 довелося заплатити за автобус. На решту десятьом особам на десять днів залишилося 1200 грн. Утім любителі спорту подолали надмарафон, причому з Державним прапором у руках. А рідний завод про них не згадав навіть після цього.