За дверима з цифрами «00» — і гламур, і кримінал

      Актор і режисер Дмитро Месхієв за свої сорок «із хвостиком» встиг обзавестися хоч і невеликим, але достатньо симпатичним, з точки зору якості,  послужним списком («Щоденник камікадзе», «Механічна сюїта», «Американка»...). Але найбільший урожай компліментів та нагород зібрав  його фільм «Свої», одну з головних ролей у якому, поряд із Костянтином Хабенським та Сергієм Гармашем,  виконав наш Богдан Ступка. І ця картина, як ми пам'ятаємо, «вистрелила» настільки потужно, що після неї, здавалося, Месхієв і надалі розроблятиме такої ж складності теми. Відчути війну настільки реалістично вдається справді небагатьом, і такий талант логічно було б експлуатувати й надалі. Та Месхієв вирішив інакше і через три роки після прем'єри «Своїх» «забабахав» принципово інший фільм — «7 кабінок». Настільки інший, що, переглянувши ці картини, можна зробити такий висновок: знімали їх дві різні людини, які за характером та творчими принципами є непримиримими антагоністами.

      Месхієв раптом згадав, що російський кінематограф останніх років просто зріднився із жанром чорної комедії. І... вирішив з'ясувати міцність цих зв'язків особисто. Його «7 кабінок» — це чорний гумор, гламур і кримінал «в одному флаконі». Коктейль вийшов ще той. Почнемо з місця дії — це туалет. Так, саме той, де люди справляють свої фізіологічні потреби. Втім вбиральня ця була жіночою і в ній, як з'ясувалося, можна не лише справляти оті самі потреби, а й робити чимало інших справ. Одна дівуля у туалеті залишила диск з інформацією. Туди забредають два кримінальні типи... І почалося! Власне, далі сюжет активно перегукується з іншими історіями у жанрі «екшн», які російський кінематограф справно випускає на великі і малі екрани пострадянського простору, підіймаючи власну індустрію якщо не якістю, то хоч кількістю. «Картинка» фільму — жвава і строката. А якою ж вона буде, якщо в кадрі — наркомани, неформали, кілери, братки (звісно, сучасні, а не в якихось там банальних малинових піджаках), гламурні дівиці з, м'яко кажучи, нескромним макіяжем, і т. д. і т. п?! 

      А ще в картині ненадовго з'являється Федір Бондарчук. Цього разу йому дісталася роль наркобарона. Ну, це якщо говорити конкретно, оскільки, за великим рахунком, Бондарчук виконує звичну для себе останнім часом роль зірки. Ну, такої спеціально запрошеної зірки: вона з'являється в кадрі на кілька секунд, але її фото можна надрукувати на афіші і глядацький інтерес до картини зростає автоматично. Нормальна практика для сучасного російського кіно.

      «7 кабінок» в Україні презентували за кілька днів до прем'єри. І влаштували з цього приводу вечір «за мотивами» картини в одному нічному клубі. Звісно, епіцентром подій сценаристи обрали туалети — у чоловічому два «гангстери» з'ясовували стосунки, а в жіночому лежав «труп» дівчини. Публіка дуже швидко дiзналася про ці придумки сценаристів, а тому, не залежно від статі, постійно зазирала то в жіночий, то в чоловічий туалети. На паті з нагоди презентації «7 кабінок» засвітилися режисери Олександр Кирієнко («Помаранчеве небо», «Інді») та Любомир Кобальчук («Штольня»), кліпмейкер Максим Паперник, актор Віталій Борисюк ...

      Чимало людей якість  фільму визначають відповіддю на запитання: а чи хотів би я його мати, в себе на диску? Фільм «7 кабінок» збере дуже багато відповідей «так» і ... дуже багато відповідей «ні». Причому як в одній, так і в іншій категорії знайдуться люди, яким пасувала б інша відповідь.

      Про картину «7 кабінок» продюсер Валерій Тодоровський, наприклад, сказав так: «Не кожен режисер наважиться «похуліганити» в кіно.  Але всі хочуть... Я теж читав сценарій «7 кабінок». Слинки текли. Але наважився Діма Месхієв. Тому що він завжди робить те, що хоче. Не озираючись ні на кого... Фільм неочікуваний, смішний, «хуліганистий»... І не настільки простий, як це може видатися на перший погляд...»