На плаву? Допоможемо потонути!

      Відоме висловлювання про світло в кінці тунелю стосується і Бердянського морського торговельного порту, проте з одним суттєвим уточненням: обіцяного світла справді багато, однак труба така довжелезна, що десь там, у перспективі, ніяк не просвітлішає!.. Вкоротити цю «трубу» хотіла б мерія Бердянська (близько третини бюджету міста-курорту — відрахування саме з «морських воріт»). Проте «це, на жаль, не в нашій компетенції, — сказав у розмові зі мною мер Бердянська Валерій Баранов. — Перебіг подій не такий, яким він міг би бути. Та порт буде розвиватися, приносити користь місту і державі. Маю інформацію з Мінтрансу, що на підприємстві буде проведено реструктуризацію. Знаю, приміром, що задля скорочення витрат вивільнять частину невиробничого персоналу, позбудуться низки соціальних об'єктів...».

У партнери — банкрута

      Ішлося про це і на недавній прес-конференції начальника морського порту. Володимир Пікінер учергове наголосив, що фінансовий ресурс підприємства послаблює низка факторів — як об'єктивних (внутрішніх), так і суб'єктивних (зовнішніх). Влітає в копієчку, приміром, вимушене і майже щорічне розв'язання проблеми фарватера. Після завершення ще у 1981—1982 роках реконструкції двадцятикілометрового підвідного каналу його глибина сягнула 8,55 метра (ширина — 90 метрів). По цьому для утримання фарватера в робочому стані портовики майже щороку (винятком були лише 1997 і 2003 роки) орендують в одеського «Чорномортехфлоту» землечерпалку. Обсяг робіт? Рекордним був 1994 рік, упродовж якого багермейстери (фахівці з днопоглиблювальних робіт) підняли на-гора 1,6 мільйона тонн піску і мулу.

      Досьогодні порт є годувальником низки власних соціальних об'єктів — поліклініки і спортклубу, інтерклубу і бази відпочинку «Моряк», їдальні, двох гуртожитків і дитсадка, кожний з яких «з'їдав» по кілька мільйонів. «Жодне підприємство Запорізької області нині не витрачає стільки коштів на соціальні потреби, — акцентує пан Пікінер. — Ці витрати в тариф ніхто не закладає, і ми змушені задіювати дедалі більший відсоток чистого прибутку. Планували на утримання поліклініки і дитсадка по мільйону з лишком — тепер з'ясувалося, що потрібно вдвічі більше! Виділимо — бракне коштів для обов'язкового, передбаченого колективним договором, підвищення зарплати докерам... Порадившись із профкомом, вирішили дещо передати до комунальної власності міста, дещо здати в оренду. Що змушені утримувати й надалі — так це інтерклуб моряків. Усі порти їх повинні мати — такі міжнародні стандарти. Вирішується доля дитячого дошкільного закладу. Немає логіки в тому, що порт на пільгових умовах забезпечує місцями всіх дітей, незалежно від місця роботи батьків. У такий спосіб ми де-факто залазили до гаманців портовиків. Життя таке, що доводиться поділити контингент на своїх і чужих. Вони платитимуть, відповідно, 100 чи 700 гривень щомісяця. Час зрозуміти, що порт хоча й державне підприємство, але не філія соцзабезу. Тим паче що перед нами поставлене досить складне завдання — мати наприкінці року в штаному розкладі не більше як 1600 чоловік. Це означає скорочення 300 працюючих».

      Ситуація була б набагато стабільнішою, якби не зовнішні ризики. У тому числі політичного забарвлення. В рік агонії режиму Кучми—Януковича, приміром, Мінтранс покійного Георгія Кірпи змусив перерахувати (в Лету, тобто де-факто на передвиборчі президентські перегони) не один мільйон гривень. Ці гроші, ясна річ, ніхто не повернув. Як один з активістів міської організації політпартії «Наша Україна», пан Пікінер почав добиватися повернення коштів — одержав, за «збігом обставин», ляпас від... силовиків: транспортна прокуратура порушила кримінальну справу «щодо посадових осіб держпідприємства «Бердянський морський торговельний порт» за підозрою у розкраданні 90 тонн безгоспного феросиліцію на суму 234 тисячі гривень і вивезення його за фіктивними документами в Донецьку область (як на мене, то знаково, що про це гучно було заявлено не в Бердянську чи Запоріжжі — скандальну інформацію розповсюдив Департамент у зв'язках із громадськістю МВС). Тоді Володимир Пікінер із подивом констатував, що в силовиків неповна інформація: у «кримінального» феросиліцію є господар, і він дійсно забрав вантаж iз порту. Якщо й були якісь оборудки з дійсно специфічним вантажем (тонна феросиліцію коштує 500 доларів), то причому тут команда Пікінера? Начпорту, до речі, і досі не за гратами. Як, до речі, після ще одного звинувачення, цього разу обласної прокуратури, — в незаконних операціях з двома тисячами тонн брухту. Потрібно було налякати?.. А той продовжував відстоювати інтереси підприємства. Виявляє «непослух» у стосунках навіть із міжрайонною податковою інспекцією: «Судилися з нею, аби відстояти 967 тисяч додатково стягненого, за п'ять років, ПДВ, — згадує Володимир Тарасович. — Усім іншим портам його повернули ще до 31 грудня... Бердянські ж податківці виявили небувалу непоступливість й упередженість. У мене склалося враження, ніби не тільки вони хочуть зарізати курку, яка несе золоті яйця!».

       Висновок логічний. Насторожує надто частий «збіг обставин». Скажімо, оборудку (начебто) з феросиліцієм нишпорки оцінили в 234 тисячі — суму, адекватну тій, яку портовики змушені були перерахувати Мінтрансу як нібито матеріальну допомогу Генічеському морському порту і яку потім намагалися повернути. Коли так, то «зухвальцеві» запропонували взагалі божевільний варіант — об'єднання морпортiвських ресурсів Бердянська і Генічеська! Відповідний наказ видало Міністерство транспорту і зв'язку: ліквідувати Генічеський морський торговельний порт як юридичну особу і надати цьому держпідприємству статусу порто-пункту від Бердянського — як потужнішого й стабільнішого. Рішення Києва викликало спротив як у Володимира Пікінера, так і в його генічеського колеги Вячеслава Білоусова. Чому, скажімо, Бердянськ, а не Херсон, якому Генічеськ підпорядкований адміністративно? Спеціалізуючись на добуванні і перевалці морської піщано-ракушнякової суміші (її використовують для виготовлення комбікорму для птахівництва), порт Генічеська стрімко збанкрутів. Навіть попри передачу на його баланс обладнання Херсонського морського порту (власне територію держпідприємства на орендні шматки розібрали спритники обласного центру). Тільки «бердянсько-генічеський шлюб», вирішили у Мінтрансі.

      А команда Пікінера «в трансі». Зібрала «розвіддані» — і жахнулася: глибина підвідного каналу — мізерні півтора метра, борги ж по зарплаті (в Генічеську, до речі, її підвищували, не враховуючи фінансових реалій підприємства, відтак докери Бердянська наразі мають удвічі меншу платню!) — мільйонні... Усе це підтвердила прес-служба Міністерства транспорту і зв'язку України: дійсно, обидва порти Херсонщини в критичному стані, і лише Бердянський зможе оптимізувати ситуацію! За рахунок яких ресурсів? Пан Пікінер дивується цинізму в державному масштабі: «Я ніколи не гадав, що упродовж чотирьох років держпідприємство можна утримувати на фіксованому тарифі! Попри те, що у два з лишком рази підняла тариф «Укрзалізниця», подорожчали пальне, кіловати, матеріали... Від 40 до 56 відсотків у структурі собівартості держава підняла долю зарплати...»

      Відтак незрівнянно більше логіки у прогнозі незалежних експертів: власні соціальні об'єкти БМТП і воїстину чужий порт — це той баласт, що неодмінно потопить досі рентабельне Бердянське держпідприємство. Такий результат не озвучують, але очікують ініціатори приватизації низки «морських воріт» України, аби крізь них пробиватися «до європ» із настирністю приватника. І з відповідним розрахунком, який наразі полягає в одному — якомога дешевше змінити форму власності держпідприємств. Ще торік заступник міністра транспорту і зв'язку Павло Рябікін розсекретив намір Кабміну упродовж найближчих п'яти років роздержавити морські порти, почавши цей процес із відносно невеликих — таких як Феодосійський чи Бердянський. Урядовець певен, що це відбудеться за будь-якої законодавчої погоди. Включення портів до списку стратегічних підприємств, які не підлягають приватизації, аж ніяк не зупинить, а лише відтермінує процес роздержавлення. На думку пана Рябікіна, ігнорування тієї обставини, що де-факто «процес пішов», відлякує потенційних інвесторів.

Проекти залишаються в проекті

      На місцях же певні, що держава, киваючи на певний спротив регіонів, сама відлякує бізнесменів, передовсім із євровалютою. Як недолугою тарифною політикою, так і постійними інтригами у коридорах усіх гілок влади. Тому залишаються нереалізованими і проекти по Бердянському морському порту. А бізнес-планів безліч. Найпривабливіший — пропозиція однієї з фірм Туреччини прокласти через Бердянськ морський транспортний коридор — із Перської затоки до країн Центральної і Західної Європи, потім — ще один, в обхід Туреччини, оминаючи Босфор і Дарданели, — на Білорусь, Україну і Росію. Навзамін інвестор хоче одержати в оренду майданчик площею від 40 до 80 тисяч квадратних метрів, аби розпочати спорудження причалів і терміналів. Дещо гальмуючий фактор — участь у спільному проекті Ірану — країни, котра, як і наша держава, не може похвалитися стабільною політичною ситуацією. Попри це, український Мінтранс, повідомив Володимир Пікінер, підписав своєрідний протокол намірів із представниками бізнесу Туреччини та Ірану.

      На аналогічних умовах, надання виробничих площ, українська фірма «Приват» має намір транспортувати через Бердянський порт феросплави і руди. Спільно з ВАТ «АЗМОЛ» портовики реалізовують проект прокладання продуктопроводу між заводськими цехами і причалами. З іншого боку, співпраця з компанією ZIM уможливить збільшення обсягів контейнерного обробітку вантажів до 3300 на місяць... Є потреба у нових потужностях: до нині діючих дев'яти причалів підприємство хоче додати ще сім із мінімальною довжиною кожного з 230 метрів... Хто чомусь не стукає у «морські ворота» Бердянська, то це росіяни. Був у них намір щороку переправляти з Оренбурга до Європи близько 700 млн. тонн стиснутого газу — щось загальмувалося. «Якщо росіяни не передумають, то потрібно буде замовляти екологічну екпертизу, брати дозвіл у депутатів міськради, запасатися спеціальним терміналом, — акцентує Володимир Пікінер. — Ситуація остаточно не з'ясована. На жаль, не тільки з цієї проблеми...».