Ну як же так, Шалво?...

09.01.2004
Ну як же так, Шалво?...

      Безглузда, безглузда, безглузда смерть. На святвечір у київський туристичний кемпінг «Пролісок», де «прописується» футбольний клуб «Арсенал», заїхали всі гравці — аби невдовзі вилетіти на перший навчально-тренувальний збір до турецької Анталії, а після сну прокинулося на одного менше. У різдвяну ніч перестало битися серце одного з кращих футболістів команди, 23-річного грузинського нападаючого Шалви Апхазави. Причини смерті молодого форварда станом на вчорашній день були не відомі — про результати розтину тiла повідомлять трохи згодом, але є дані, що смерть настала через емфізему — здуття легень. Команда в розпачі. Близькі до «канонірів» джерела повідомляють, що ще за кілька годин до летального кінця Шалва виглядав бадьоро, як завжди, не виказуючи анінайменших причин для занепокоєння.

      У футболіста, який вважався чи не найталановитішим серед молодих грузинських гравців і вже провів один матч за головну національну команду, залишилася дружина Ніна та син Гія. «Ми розділяємо біль непоправної утрати з усіма шанувальниками таланту Шалви Апхазави. Він прожив яскраве, сповнене спортивними подвигами життя. Українські вболівальники його завжди пам'ятатимуть привітним, щирим, відкритим, доброзичливим, віртуозним і справжнім професіоналом», — ідеться у співчутті ФК «Арсенал». «УМ» приєднується до жалоби...

Знаєте, яким він хлопцем був...

      Шалва народився 14 серпня1980 року в місті Кобулеті (Аджарська автономна республіка у складі Грузії). У 8 років вступив до СДЮШОР рідного міста. Вихованець відомого тренера Бориса Урушадзе. Перейшов до юнацької команди «Динамо» (Батумі). У 15 років — у збірній Аджарії, у 16 — запрошений до юнацької збірної Грузії, у складі якої пробився до фінальної частини юніорського чемпіонату Європи-1997. У національній команді своєї країни дебютував у товариському матчі проти Молдови в 2003 році.

      На клубному рівні в чемпіонаті Грузії Апхазава як батумський динамівець відіграв чотири сезони. У 1998 році виграв Кубок і Суперкубок Грузії, його команда стала срібним призером національної першості. В липні 2002-го перейшов до щойно створеного київського «Арсеналу», де одразу став кращим бомбардиром. Грузинський легіонер 17 разів вразив ворота суперників у 38 матчах української вищої ліги. За результатами 12-го чемпіонату Шалва Апхазава у списку снайперів опинився на високому 4-му місці (14 м'ячів). У першому колі поточного чемпіонату він відзначився голами тричі. Більше Шалва не заб'є ніколи. А ми збережемо світлу пам'ять про нього, спомини про його скромну посмішку, атакуючу віртуозність і обірваний на злеті політ...

* * *

      Певно, найяскравішим і для «Арсеналу», і для Апхазави став поєдинок попередньої першості — влітку 2002-го — проти «Волині» в Києві, коли «каноніри», першими пропустивши м'яч, перемогли — 8:1, а Шалва став автором хет-трику.

      — Шалво, вітаємо із вдалою грою! Які враження від матчу?

      — Дякую. Дуже приємно, адже я, по суті, провів лише першу повноцінну гру за «Арсенал», і відразу ж така удача — три голи забив.

      — Ти здогадувався, що вийдеш у стартовому складі?

      — Ні, не думав про це. Вказівки В'ячеслава Вікторовича (Грозного, тренера «Арсеналу». — Авт.) напередодні матчу стали приємним сюрпризом. Думаю, я не розчарував ні його, ні Реваза Челебадзе, який порекомендував мене київському клубу.

      — В «Арсеналі» тобі подобається?

      — Так, дуже. З командою працює відмінний тренер, хлопці підібралися дружні — словом, усе просто чудово. Абсолютно не шкодую, що переїхав до Києва. Хоча й кликали деякі російські команди, я вибрав Україну. Мені тут добре.

      «Думаю, що зіркова хвороба, навіть після такого успішного дебюту, йому не загрожує — Шалва дуже скромний хлопчик і якщо далі працюватиме так, як сьогодні, то виросте у великого майстра», — сказав після матчу з «Волинню» тренер Грозний.

      — Шалво, твої голи досить часто визначають результат важливих матчів. Сам за собою таке помічав?

      — Мабуть, так. Є в мене така особливість. Утім я на такі речі уваги намагаюся не звертати. Не раз уже говорив, що для мене головне, щоб вигравала моя команда. Безумовно, дуже приємно, коли я їй допомагаю в цьому.

      — Наскільки ускладнилася задача форвардів «Арсеналу» в порівнянні з тим пам'ятним для вас першим колом?

      — У більшості поєдинків ми тепер виступаємо в ролі фаворитів, тож нападаючі «Арсеналу» вже не можуть відчувати такої свободи у своїх діях, як це було раніше. Проти нас дуже часто застосовують персональну опіку, а якщо навіть ні — все одно складно доводиться...

* * *

      Більше не доведеться. Земля пухом тобі, Шалво. Товариші пом'януть, у тому числі й забитими голами...