Так виглядає стадіон КНІТД сьогодні. (Фото Володимира СТАДНIКА.)
Щоранку на стадіон Київського національного університету технології та дизайну (КНУТД), розташованому в елітному районі столиці Печерську, виходять молодь, пенсіонери, пересічні жителі і навіть народні депутати для того, щоб зробити ранкову пробіжку, зарядку та підтримувати себе у належній формі. На стадіоні проходять заняття студентiв з фізкультури та військової підготовки. Але недовго людям лишилося тішитися цим острівком зелені — скоро тут може з'явитися характерний зелений будiвельний паркан. З часом на місці стадіону мають вирости дві «висотки» з паркінгом, а поруч — невеликий футзал із штучним покриттям, огороджений антивандальною сіткою.
Для співробітників університету звістка про те, що земля, на якій розташовано університетський стадіон (що своїми розмірами відповідає олімпійським стандартам), продана ректором, була повною несподіванкою. Жодних зборів трудового колективу перед тим, як прийняти це рішення, проведено не було, відповідно й не було згоди на цю оборудку.
Лише наприкінці минулого року ми дізналися, що рішенням від 29 травня 2003 р. Київська міська рада передала університету 4,9 га земельної ділянки по вулиці Немировича-Данченка, 2 (таким чином державною землею надавали право розпоряджатися адміністрації університету в особі Олега Волкова).
А через два роки, тобто навесні 2005-го, Волков знайшов «інвесторів», яким передавав 2,01 га території університету (тобто стадіон) під житлове будівництво, отримавши за це аж... 14 мільйонів гривень (2,8 млн. доларів). Тим часом, за оцінками ріелторів, сотка землі на Печерську коштує 100 тисяч доларів. «Це дуже рідкісний випадок, дуже класна дiлянка, — відповів керівник порталу zemli.com.ua Дмитро Шинкаренко на запитання, скільки б міг коштувати стадіон, якби його захотіли продати під забудову. — Такий шматок землі міг би запросто коштувати 20 мільйонів доларів», — переконаний він.
Стурбовані дивними фінансовими оборудками пана Волкова, а також тим, що в районі можуть знищити ледь не єдиний загальнодоступний стадіон, жителі навколишніх будинків, викладачі КНУТД почали писати запити до Президента України, міністра освіти, Генеральної прокуратури, МВС, у Київську міську раду і так далі. Нас підтримали народні депутати Олександр Гудима, Ігор Юхновський. Під проханням розібратися в ситуації підписалися депутати від різних політичних сил, у тому числі від НСНУ, ПР, БЮТ. На стадіоні неодноразово проводили мітинги, протестуючи проти його забудови. Зважаючи на негативний розголос, ректор університету заявив, що проведе громадські слухання з цього питання зі студентами, співробітниками вузу та жителями Печерського району. Але як проводилися ці слухання?
На першому — зі студентами — я не був присутній, але припускаю, що хлопці та дівчата могли погодитися з продажем землі, бо, по-перше, вони зацікавлені у зміцненні матеріальної бази університету, а по-друге, прагнуть без проблем отримати диплом цього вузу, тому й не будуть активно суперечити адміністрації.
На другу зустріч — зі співробітниками КНУТД — знову прийшли студенти та близько 20 викладачів. Під час зустрічі пан Волков намалював райдужні перспективи розвитку університету, представив ескізи майбутніх корпусів, лабораторій та інших приміщень. Ректор сказав, що на це потрібно сотні мільйонів гривень (не сказавши, звідки вони з'являться) та довгі роки — він навряд чи доживе до реалізації цього проекту. Крім того, Волков похвалився, що йому вдалося «відстояти» частину території нашого навчального закладу, на якій Верховна Рада хотіла побудувати житловий будинок, а також про те, що зараз знайшовся інвестор, який дасть на розвиток університету 14 мільйонів гривень. Але ректор не уточнив, за що ж саме даються такі гроші. Про будівництво футзалу та продаж землі «наліво» він не сказав присутнім жодного слова. В кінці зустрічі викладачі проголосували питання про затвердження плану перспективного розвитку університету.
На третій зустрічі, яка мала відбутися з жителями Печерська, знову зібралися ректор, деканат, викладачі, студенти... За таких умов на зборах мешканцiв району самих мешканцiв Печерського району було менше половини від усіх присутніх. Люди не сприйняли таких псевдослухань, тож демонстративно пішли з зали. Але це не завадило заступнику голови адміністрації району Н. Ковпаковій на сесії Печерської райради заявити, що слухання було проведено під егідою районної адміністрації.
Загалом ця сесія райради відрізнялася абсурдністю. Наприклад, депутати довго обговорювали, чи можна дозволити ставити поблизу університету технології та дизайну пивний кіоск. Коли ж мова зайшла про те, що з приміщення цього ВНЗ виселили кафедру, а в ньому розмістили приватний банк та ресторан з казино (!) «Чорне море», це не зацікавило депутатів. При цьому до ресторану й казино студенти можуть потрапити просто з гуртожитку, який був сполучений з колишнім навчальним корпусом переходом!
Для тих, хто зацікавився постаттю «непотоплюваного» ректора КНУТД Олега Волкова, — кілька штрихів до портрета цієї людини. У 2004 році Волков оголосив на загальних зборах, що він є представником кандидата в Президенти Вiктора Януковича; в гуртожитках та навчальних корпусах висіла агітація, в тому числі плакати з написами «Янукович — наш Президент». А вже через два роки Волков балотувався до ВР у списку НДП Пустовойтенка. Сьогодні ходять чутки про його гарні стосунки з членами партії СДПУ(о).
Але повернімося до ситуації з університетською землею. Вже давно на університетському стадіоні централізовано не прибирають сміття, незважаючи на те, що це територія університету. Те, що тут чисто, — це виключно заслуга жителів району, які час від часу проводять суботники. Асфальт на бігових доріжках лежить «коржами», але ректор навіть не думає ремонтувати стадіон. Навіщо? Адже йому вигідно переконати громадськість, що дорогоцінний шмат землі, унікальний зелений куточок — це не що інше як смітник.
Мені як жителю цього району хотілося б, щоб стадіон — на радість мамам iз маленькими дітьми, людям, які займаються спортом і навіть університетській футбольній команді, якій треба десь тренуватися, було збережено.
А як викладачу Університету технології та дизайну та громадянину мені цікаво знати, яке право мав ректор державного вузу віддавати під забудову університетську землю й куди ділася різниця (мільйони доларів!) між ринковою ціною цієї території та тією, яку насправді отримає університет?
Олександр Гудима, народний депутат України першого скликання
голова Комiтету захисту Печерська вiд мародерiв:
— Я як громадянин вважаю, що цей стадіон не можна нищити. Я тут щоранку бігаю. Тут також бігають Юхновський, професор Шевченко, професор Романцов та багато інших. Хоча стадіон є частиною університету, але він — державна власність, і незаконна реалізація мала би зацікавити відповідні органи — Фонд держмайна, ГПУ, представників районної та міської влади. Але поки що зникнення стадіону турбує лише громадськість. Тому ми вирішили боротися, тобто доводити очевидне — незаконність продажу цієї землі.
Згідно зi ст. 29 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», не дозволяється «ліквідація та перепрофілювання закладів фізичної культури». Проте в усіх інстанціях, у які ми зверталися, очевидно, повірили на слово пану Волкову, який стверджує, що стадіону тут немає. Хоча по документах міської та районної рад такий об'єкт на мапі міста позначено. Поки що ми отримуємо лише відписки. А від деяких інстанцій, наприклад Міносвіти, з яким Волков обов'язково мав погодити перепрофілювання і продаж університетської землі, відповіді взагалі не було. Навіть міжвідомча комісія з боротьби з рейдерством, якою керує вiце-прем'єр Микола Азаров, надсилала запит до МОН, але не отримала відповіді.
Що означає ця кругова порука? Те, що там, де пахне великими грошима, справедливість змушена мовчати.
— Чи зверталися ви до прокуратури та інших контролюючих органів?
— Безперечно, але чиновники користуються винятково Земельним кодексом, не звертаючи уваги на статтю 29. Тому на папері виходить, що порушень закону в цьому продажі начебто немає. Цікаво, що, згідно з неписаними правилами всіх чиновників, заяву від більшого начальника «спускають» меншому. Так, наше звернення до Кабміну, Верховної Ради Києва було передано меру Києва Черновецькому, а той, в свою чергу, «перекинув» питання на свого заступника Олеся Довгого. Проголосувати всі земельні питання, що стосуються району, мають депутати Печерської райради. Але вони стверджують, що не вирішують ці питання, відсилаючи до все «вищого» начальства. Громадськості доводиться знову писати заяву на ім'я найвищих посадовців. Коло замикається.
— Чи коректно громадськості опікуватися долею університетської землі?
— Звісно, адже це не приватний наділ Волкова, а державна земля. Крім того, у державних будівельних нормах, які стосуються будинків та споруд навчальних закладів, сказано, що при розміщенні фізкультурно-спортивних зон треба враховувати можливість їх використання населенням. Так що люди мають право відстоювати цей стадіон. Згідно з нормативами, на тисячу чоловік має бути мінімум 20 соток фізкультурно-спортивної зони. А у найближчих будинках проживає бiльше 10 тисяч осіб.
— Що, згідно з вашими даними, мають побудувати на місці університетського стадіону?
— Згідно з планом забудови, тут має бути два будинки на 200 квартир класу еліт, паркінг на 340 машин. Це потенційно величезні гроші, адже на Печерську квадратний метр землі коштує три тисячі доларів!
Олег ВОЛКОВ, ректор Київського національного університету технології та дизайну:
— Мені закидають, що я хочу знищити стадіон, але це не стадіон. Це ось, бачите, державний акт — «земельна ділянка для експлуатації та обслуговування будинків і споруд учбово-наукової зони», це територія університету. Поруч же є комунальний спортивний майданчик району, більший, ніж баскетбольний, але про нього мовчать. Це не спортивна споруда. І у державному акті вона значиться як земля для користування вузом. Яка це спортивна споруда? Вона не є в реєстрі спортивних споруд! Це наша територія. Стадіону тут ніколи не було. Насправді ми зробимо тут нормально обладнаний футзал.
Ми провели конкурс, інвестор робить нам сучасний стадіон за стандартом УЄФА-80 із гарантією на 5 років, дає 9 мільйонів гривень на розвиток університету. Якщо нам держава дає 200 тисяч гривень на капремонт, то за 9 мільйонів я зроблю тут революцію. Я міняю вікна, опалення, ставлю комп'ютери. Мені таких грошей держава ніколи не надасть.
— Але закидають, що насправді земля в цьому районі коштує значно дорожче, тож ви могли б отримати більше грошей для розвитку університету.
— Правильно. Але я ж не продаю землю, я даю дозвіл на будівництво. А земля залишається у державній власності, вона нікуди не дівається. Якби це була моя приватна власність, то я продавав би її за десятки тисяч доларів за сотку, але ж це не моя земля, я її не можу продавати.
Ви не уявляєте, скільки перевірок було! Прокуратура — від районної до генеральної, СБУ, МВД, Фонд держмайна, Міністерство освіти, Держкомзем.
— Чи справді на місці цього стадіону планують побудувати два будинки, а футзал зробити зовсім маленьким?
— Звідки ви це взяли? Ще план забудови не затверджено. У нас же треба 120 дозволів отримати, і кожен дозвіл гальмується такими, як Гудима. А футзал також займатиме 2 га.
— Чому тендер провели у 2005 році, а слухання з цього питання — лише наприкінці 2006-го?
— Бо саме було прийнято постанову про обов'язковість таких слухань.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
