Яготинський детектив за гайдаївським сценарієм

Картини вартістю сотні тисяч гривень не охороняла навіть сигналізація

      Квітень 2006 року став одним із найтривожніших для мешканців міста Яготин. Коли вся Україна відзначала одне з найбільших християнських свят Воскресіння Господнього, невідомі пограбували місцеву картинну галерею, — чи не найбільшу гордість містечка на Київщині, — яка входить до комплексу філій Яготинського державного історичного музею. Усі ознаки крадіжки вказували на те, що зловмисники діяли на замовлення і досить професійно. По-перше, зуміли не лише без жодного звуку проникнути у приміщення, а й непомітно вивезти полотна з міста. По-друге, з-понад 200 картин взяли лише тридцять три, які належали до найцінніших експонатів галереї — їх сукупна вартість становить понад 2 мільйони гривень.

      Як вдалося встановити правоохоронцям, злочинців було п'ятеро. До пограбування підійшли серйозно, що свідчило про наявність відповідного досвіду принаймні в одного з виконавців замовлення (згодом ця версія підтвердилася — один із зловмисників раніше мав проблеми із законом). Спочатку, як пізніше згадували жителі Яготина, злодії декілька разів навідувалися у місто, цікавлячись, де можна купити роботи тих чи інших художників. Здебільшого розпитували про таких українських майстрів пензля, як Микола Глущенко, Тетяна Яблонська, Сергій Шишко, Іван Їжакевич. «Роботи цих художників зараз особливо в ціні на українському «чорному» ринку малярства, — розповіла «УМ» директор галереї Віра Кольга. — Переконана, що за полотна Шишка, Яблонської та Глущенка нині можна отримати чималі гроші й за кордоном. Не виключено, що саме туди їх невдовзі б і перевезли».

      Перед пограбуванням злодії декілька разів приходили в галерею. Сфотографували картини на мобільні телефони. Очевидно, аби дати можливість замовнику на власні очі пересвідчитися, що це саме ті експонати, які йому потрібні. Під час проникнення до приміщення великих труднощів не виникло — будівлі понад 200 років, вона була однією з частин палацу Кирила Розумовського. Вдертися до галереї вирішили вночі, скориставшись тим, що після третьої години в місті відключають вуличне освітлення. Обірвавши заздалегідь телефонний провід, перерізали грати на першому поверсі й акуратно виставили скло. Злочинці знали, що решітка — практично єдина перешкода на їхнього шляху, адже коштів на встановлення сигналізації у галереї не було.

      «Ми не могли допроситися встановлення сигналізації протягом багатьох років — увесь час не було грошей, — продовжує Віра Кольга. — А після цієї пригоди обласне управління освіти за декілька днів знайшло необхідні кошти. Раніше ми підпорядковувалися районному управлінню культури, яке виділяло на всі вісім музеїв міста 200 тисяч гривень на рік, чого не вистачало навіть на найнеобхідніше. Тепер нас перевели на баланс обласного управління і річне бюджетне фінансування зросло до мільйона гривень. Це дає можливість сподіватися, що тепер ми хоча б дбатимемо про безпеку і зможемо підтримувати життєдіяльність галереї». Потрапивши всередину, зловмисники, як за сюжетом відомого фільму Леоніда Гайдая «Операція «И», зв'язали останню перепону на своєму шляху — стареньку бабусю-пенсіонерку, яка працювала сторожем. Вони винесли 33 заздалегідь обрані полотна і зникли в невідомому напрямку.

В'язниця — як наслідок жадібності

      Мабуть, у те, що правоохоронні органи зможуть розплутати всі ниточки, здавалося б, абсолютно безперспективної справи, не вірив ніхто. Навіть працівники галереї зізнавалися в приватній розмові кореспонденту «УМ», що новина про вихід на слід злочинців їх здивувала. Вже через місяць після того, як Президент Віктор Ющенко взяв справу під особистий контроль і доручив колишньому міністру МВС Юрію Луценку задіяти всі важелі для виявлення і покарання нахабних злочинців, міліція вийшла на їхній слід. А через два місяці викрадені полотна було знайдено, а трьох з п'яти злочинців затримано. До речі, про розкриття однієї з найгучніших справ за часів Юрія Луценка «регіонали» вперто мовчали, коли кричали на всю країну, як зловживав службовим становищем попередній міністр.

      Отже, вже через два дні після пограбування на слід злочинців вдалося вийти завдяки місцевому бібліотекарю Ларисі Братченко. Саме вона, прогулюючись із чоловіком і внучкою, помітила на березі річки дивний пакунок. Як з'ясувалося пізніше, це були 6 із 33 викрадених картин, які злочинці не змогли відразу забрати з собою, а тому вирішили тимчасово приховати. Ця помилка, яку правоохоронці пов'язують із жадібністю злочинців, дорого коштувала крадіям. «Після НП одразу була створена оперативна група, до складу якої ввійшли працівники карного розшуку, слідчого управління, а також спецслужб. Виконано чимало заходів, завдяки чому вдалося вийти на слід злодіїв, які переховувалися у Хмельницькому (вони звідти родом). Протягом місяця ми затримали виконавців. Мабуть, найбільшою помилкою крадіїв стала жадібність — замість замовлених шести картин узяли 33», — розповів начальник Яготинського райвідділу міліції, підполковник Юрій Шинкар.

      Майже місяць правоохоронцям довелося сидіти в засідці. При затриманні злочинці не чинили спротиву й одразу в усьому зізналися. Після допиту був встановлений і замовник — 30-річний антиквар із Хмельницького. Рік по тому суд першої інстанції присудив виконавця до восьми років позбавлення волі, ще двох — до трьох. Досі не знайдено ще двох — їх оголошено в розшук, як і єдину картину Шишка, місцеперебування якої встановити наразі не вдалося. Проте правоохоронці переконані: вона в Україні, а тому рано чи пізно її повернуть до музею.

      А тим часом не до відпочинку працівникам галереї. Після двох експертиз, які встановили, що знайдені полотна — оригінали, треба не лише заново робити у скромному приміщені перестановку (після пограбування місце викрадених полотен уже зайняли інші роботи), а й шукати реставратора-професіонала, який має надати полотнам попереднього вигляду — зловмисники зберігали картини в гаражі без належного нагляду, а тому майже кожна потребує оновлення. На реставрацію полотен, кажуть працівники галереї, потрібно понад 10 тисяч гривень. А ще необхідно, врешті-решт, провести інвентаризацію всіх експонатів і застрахувати їх, чого не могли зробити до цього через брак коштів. Адже до цього влада навіть не знайшла 10 гривень на фотоплівку, щоб зробити фотокопії робіт українських митців. Натомість і правоохоронцям доводилося розшукувати відомі твори за знімками, зробленими працівниками галереї за допомогою мобільних телефонів.