Пігулки не чіпайте!

      Серед людей, які приймають ліки проти СНІДу, є чимало наркозалежних, які зуміли повністю відмовитися від подальшого вживання наркотиків або ж перебувають на шляху до цього. Але, на свою біду, такі пацієнти привертають пильну увагу працівників міліції. Дуже часто в затриманих відбирають таблетки (антиретровірусну терапію) «до з'ясування обставин». Про те, що ця практика є шкідливою, правоохоронці замислюються нечасто. Частково — тому що нічого не знають про особливості лікування ВІЛ, частково — тому що не хочуть забивати собі голову чужими проблемами. Як можна змінити ситуацію?

Забудькуватість дорого коштує хворим на СНІД

      За даними дослідження, здійсненого МБФ «Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», кількість ВІЛ-позитивних людей в Україні збільшується з року в рік. За 2006 рік кількість таких хворих, порівняно з 2000 роком, зросла більш ніж у чотири рази, а смертність від цієї хвороби збільшилася у 3,8 раза.  Середня тривалість життя ВІЛ-позитивної людини в Україні складає 5—8 років, а хворий на СНІД (останню, термінальну, стадію ВІЛ) живе не більше 1—2  років. Для порівняння, у розвинених країнах йдеться про 10—12 років і 2—3 роки, відповідно.

      На сьогодні вчені не винайшли препаратів, які б виліковували від ВІЛ-інфекції повністю, але в 2004 році в Україну надійшли антиретровірусні препарати для лікування дорослих і дітей, які дають можливість покращити якість та збільшити тривалість життя ВІЛ-позитивних людей. Антиретровірусна терапія (далі АРТ) не вбиває вірус ВІЛ, а перешкоджає його розвитку  в організмі й запобігає виникненню багатьох хвороб. В Україні основна частина коштів на закупівлю антиретровірусних препаратів надається за рахунок міжнародної допомоги. ВІЛ-позитивні особи отримують таке лікування безплатно через  всеукраїнську мережу центрів боротьби з ВІЛ/СНІДом.

      Особливістю антиретровірусної терапії є те, що це лікування вимагає суворого дотримання схеми прийому препаратів, призначених лікарем. Ліки слід вживати за спеціальною схемою до кінця життя. Тільки в такому разі можна чекати позитивного ефекту від препаратів. Як зазначає головний лікар Київського міського центру профілактики та боротьби зі СНІДом Олександр Юрченко, лікування пригноблює вірус в організмі, збудник захворювання втрачає здатність розмножуватися далі, а його концентрація падає до рівня, який не визначає  лабораторне дослідження. Особа, яка проходить курс терапії, стає більш безпечною з точки зору інфікування інших людей. Але пропуск прийому препаратів загрожує пацієнтові серйозними проблемами. Якщо забути про прийом препарату більше двох разів, вірус ВІЛ стає нечутливим до дії ліків, і пацієнту доведеться змінити схему прийому ліків. А це може призвести до появи різних побічних ефектів з боку ослабленого організму.

Пов'язали, ліки забрали...

      Проблему поглиблює те, що  чимало людей, які живуть із ВІЛ, пропускають прийом АРТ не зі своєї волі. Споживачі ін'єкційних наркотиків через свій спосіб життя часто контактують із працівниками міліції. Затримуючи ВІЛ-позитивну особу, яка носить із собою препарати АРТ, міліція зазвичай вилучає ліки, підозрюючи, що це наркотик. У результаті, людина пропускає прийом ліків у призначений час. Перерви у прийомі тривають від кількох годин до декількох днів, залежно від тривалості затримання. А це вкрай негативно позначається на здоров'ї такого пацієнта.

      За прикладами далеко йти не треба. Ось витяги з форм, заповнених співробітниками проекту  «Адвокація прав ВІЛ-позитивних осіб, які є учасниками програм лікування антиретровірусною терапією».

Олексій П., учасник лікування антиретровірусною терапією:

      «Увечері стояв на зупинці. Під'їхали люди в цивільному, не на службовій машині. Представилися, що вони з міліції, почали обшукувати мене. Потім заштовхнули в машину і привезли до Святошинського РВВС. Мене утримували сім діб і весь час знущалися. Били так, що постійно непритомнів. Довелося підписатися, що поширював наркотики. До цього моменту я в них у жодних паперах не проходив, мені постійно про це говорили і таким чином залякували, що зроблять зі мною все, що завгодно, а доказів не буде. Коли виявили АРВ-препарати, їх просто забрали, і все! Прийом препаратів перервався  на сім днів. У мене четверта стадія раку. Після таких «розмов» у мене почалося загострення, температура підскочила до сорока градусів. Лікуюся до цього дня».

Євгеній Д., учасник лікування антиретровірусною терапією:

      «Ми з другом увечері йшли по своєму району. Підійшли міліціонери, попросили показати документи. Документи їм не сподобались, запросили нас пройти з ними разом до райвідділу. Там протримали два дні. На наші запевнення, що у нас ВІЛ, що нам  необхідні препарати, міліція не реагувала. Потім дозволили зв'язатися із соціальним працівником, той привіз нам  АРТ, але міліціонери не взяли у нього ліків. Друг сильно застудився, у нього загострився туберкульоз. Ми просили про меддопомогу, але ніхто нам її не надав. Після побоїв і застуди друг ліг у лікарню з туберкульозом. Ми на два дні пропустили проходженя курсу АРТ».

      У цих документах зафіксовані випадки вилучення антиретровірусних препаратів працівниками міліції у ВІЛ-позитивних осіб. Від початку реалізації проекту (з січня 2007 року) таких форм було заповнено чотири. Причому в двох описаних випадках затримання людей відбулося без наявної ознаки скоєння ними протиправних дій. Оскільки особи є активними споживачами ін'єкційних наркотиків, то неофіційною підставою для затримання у цих випадках став їхній зовнішній вигляд. Працівники міліції легко вирізняють із натовпу осіб, які вживають наркотики, тому затримують їх  через підозру в зберіганні наркотичних речовин.

      Фіксують такі випадки і колеги з регіональних організацій: БО «Вибір» міста Суми, суспільного руху «Віра, Надія, Любов», центру духовної і психологічної підтримки і взаємодопомоги «Дорога» міста Львів тощо.

Модель поведінки треба змінити

      Чому з вини державного органу знижується ефективність лікування антиретровірусною терапією? Розібравшись у причинах проблеми більш предметно, доводиться констатувати низьку поінформованість працівників міліції щодо лікування і профілактики ВІЛ/СНІДу, а також недосконалість національного законодавства, де відсутній механізм забезпечення медичною допомогою тимчасово затриманих. Виявивши у затриманого АРВ-препарати, працівники міліції вилучають ліки з однієї простої причини — правоохоронцям невідома інша модель поведінки відносно медикаментів.

      Отже, логічним кроком є розробка відсутнього механізму забезпечення затриманих ВІЛ-позитивних людей АРТ, який раз і назавжди закриє питання про зниження ефективності лікування АРТ через дії працівників міліції. Розробкою Інструкції, яка регламентує порядок поведінки працівників міліції з такими людьми, наразі займається Міжнародний добродійний фонд «Вертикаль». Невдовзі буде підписано наказ про створення робочої групи з розробки Iнструкції, до складу якої увійдуть представники Міністерства охорони здоров'я, Міністерства внутрішніх справ і недержавних ВІЛ-сервісних організацій.

      Є сподівання, що наказ, який затвердить Iнструкцію на рівні міністерств, допоможе звести проблему нанівець, оскільки буде обов'язковим до виконання по всій території України. А це стане відчутним кроком до запобігання епідемії ВІЛ/СНІДу в нашій країні. Адже ВІЛ-позитивний споживач наркотиків, який ефективно приймає АРВ-препарати, стає безпечнішим для суспільства — ймовірність інфікування від такої людини зводиться до мінімуму.

Інна БОЙКО,

Вікторія БОНДАР.

А ТИМ ЧАСОМ...

      У Криму ВІЛ-позитивним наркоманам видають спеціальні посвідчення, щоб міліція не забирала в них ліки. 15 осіб уже мають такі документи. Як зазначила заступник головного лікаря Кримського республіканського СНІД-центру Тетяна Шарова, «посвідчення видані у зв'язку з тим, що на початковому етапі в наших пацієнтів були проблеми з вилученням препаратів антиретровірусної терапії. Хоча випадків цих було небагато, але всі вони сталися через незнання працівниками міліції практики лікування».

      У документі зазначено, що його власник потребує постійного прийому медикаментів, скасування яких загрожує життю, а також вказано назву препаратів, дані про пацієнта і контактні телефони центру лікування.