Анатолій Мізерний.
Менш як рік тому, наприкінці літа 2006-го, Програму імені сенатора Фулбрайта в Україні очолив науковець Мирон Стахів. Установа ця передусім наукова, вона займається обміном фахівцями: заокеанські фахівці отримують нагоду приїхати до нас, українські дослідники їдуть в Америку. Та співробітникам і керівництву цього видалось замало — і в головній залі було відкрито імпровізований мистецький центр. На початку лютого цього року він розпочав свою роботу виставкою ляльок художниці з Ірпеня Оксани Цюпи — про її творчість «УМ» уже колись розповідала на своїх сторінках. Потім стіни зали прикрасили роботи українських малярів-примітивістів. З квітня по травень у залі Фулбрайта експонувалась фотовиставка знаної майстрині українського походження зі США Тані Д'Авіньйон.
А минулої п'ятниці на стінах зали по Грушевського, 4 відкрилася нова експозиція. Під назвою «Образи зримі й незримі» свій творчий доробок презентував відомий фотомайстер з Рівного Анатолій Мізерний. Відкриття розпочалося спільною акцією з письменником Олександром Ірванцем, також за походженням рівенчанина. Обох митців поєднує давня — «понад чверть століття», як було сказано в анотації до вечора — творча дружба. Зі спільних проектів Ірванця й Мізерного варто виокремити фотоальбом «Рівненщина», який побачив світ десять років тому. Також фотознімки А. Мізерного прикрашають обидва видання роману О. Ірванця «Рівне/Ровно».
Переважна більшість віршів, які читав під час вечора Олександр Ірванець, давно відомі читачеві. Тоді як роботи Анатолія Мізерного — краєвиди Волині, жанрові сценки, кілька портретів — дійсно справляли враження відкриття, новизни. Хоча майстер вже має добре знане ім'я у професійному середовищі, проте широкий загал шанувальників фотомистецтва ще не відкрив для себе таланту А.Мізерного в повному його обсязі. Тим часом знімки рівненського майстра вже не раз експонувалися на численних фотовиставках як в Україні, так і поза її межами, здобували там дипломи, грамоти, інші відзнаки.
Фотовиставка Анатолія Мізерного в офісі Програми імені Фулбрайта експонуватиметься ще цілий місяць — до середини липня. Тому шанувальники прекрасного, зафіксованого фотоспособом, віддрукованого в кольорі й гарно закомпонованого, мають добру нагоду вдовольнити свою жагу споглядання. Адже одна з прикметних рис фотомистецтва — це здатність зосередити увагу глядача на речах прегарних, але раніше ним не помічених.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
