День Блума по-київськи

      Щороку 16 червня у більш як 50 країнах світу прихильники ірландського письменника Джеймса Джойса відзначають мистецькими акціями день Леопольда Блума, головного героя роману «Улісс». Саме цього дня відбувається дія роману, який став найвпливовішою книгою ХХ століття. 16 червня 1904 року 22-річний філософ Джеймс Джойс зустрів у Дубліні свою дружину Нору Барнакль, готельну покоївку. Того ж таки року вони покинули столицю Ірландії і більше туди не поверталися. Рівно через десять років він починає описувати поминки за тим червневим днем. 26 тисяч слів, 858 сторінок (перше паризьке видання «Улісса» 1922 року) про один нескінчений день. Саме 16 червня Джойс та представник театру абсурду, а тоді ще його секретар, Беккет після неабиякої пиятики пройшлися дублінським маршрутом Блума в Парижі. Про це дізналися читачі й протягом 80 років вони, кожен у своєму місті, наслідують приклад геніїв.

      Цього року Україна вперше пройдеться маршрутом Блума в Києві. Але це буде дещо пізніше, а поки що столиця відзначила день Блума 16 червня відкриттям фестивалю сучасного мистецтва з аналогічною назвою — Bloomsday. Тема фесту «Вік як філософія творчості» зібрала під дахом галереї «Колекція» художників різних поколінь, картини яких асоціюються з «Уліссом». Серед них художники з великими здобутками — Олександр Ройтбурд, Василь Цаголов, Олександр Гнилицький та зовсім юні — Микита Кадан і Леся Хоменко з групи «Р.Е.П.» — покоління, що вийшло на сцену в середині 2000-х. Як каже творчий директор «Колекції» Олег Байшев, немає такого художника, на творчість якого б не вплинув Джойс. Зібрати в одну галерею різні імена не так-то й просто. Митці надто вразливі й амбітні, тому не відразу погоджуються виставляти роботи поряд, особливо тоді, коли в особистому житті не все гаразд. Але Джойс їх помирив і вони зустрілися в «Колекції». Для декого з них «Улісс» — кохання на все життя. От, наприклад, Денис Селиванов перечитав його декілька разів і не може жити без містики письменника. А полотно «Ранок Блума» можна вважати найвдалішою проекцією на роман. На ньому зображено, як чоловік дивиться у розбите дзеркало і голиться. Саме з такої картини і починається ранок «книжного» Блума 16 червня. Натомість Олександр Ройтбурд, відповідаючи на запитання про вплив Джойса особисто на нього, почувався, як на шкільному екзамені.

      — Скажу чесно, я не прочитав роману. Намагався, але не виходило. Коли Джойсу сказали, що його шедевр важко читати, то він відповів: «Мені ще важче було його писати». Цей день безкінечний, як і моє читання. Я не запам'ятовував сюжет, а брав звідти відчуття, які потім зобразив на картинах, — зізнається художник.

      Його друг і колега по пензлю Василь Цаголов теж не подужав прожити день Блума на «енну» кількість сторінок. Каже, що кожній інтелектуальній людині треба прочитати книгу книг Джойса. Своє полотно йому важко назвати втіленням 16 червня. Тому без пафосу називає картину «Гра» мазаниною. Він «намазав» поп-ідолів ХХ століття, кадрик із телебачення, дівчину з оголеними грудьми, яка ідеально відображає поп-культуру.

      На фестивалі презентовані також картини більш реалістичного плану. Саша Макарська запропонувала маршрут Блума по Києву. Полотно розбите на 20 квадратиків, у кожному з яких намальований об'єкт міста. Гравці кидають кістки, сума чисел що випала — кількість кроків. Обирається кілька полотен-місць і маршрут готовий. Гра триває один день, а кожен учасник пише свою «мапу» життя. «Шинпі-Джойс» Іллі Чічкана був запланований як мила мавпочка, але, потрапивши в галерею, змінив свій образ на сучасного чувака. Художник зробив своєму творінню пірсинг у вусі та носі. Білорус Олександр Некрашевич, взявши за основу своє фото, відобразив його у стилі акрил, тобто спочатку крапельками меду намалював обличчя, а тоді його сфотографував. Не обійшлося і без інтимних тем. Влада Ралко на полотні «Подивись, хто до нас завітав!» написала, як у героїні роману Герти МакДауелл почався менструальний цикл, а Таня Гершуні, намалювавши один біля одного м'язи тіла, натякнула на жіночі геніталії.

      Юна художниця Леся Хоменко каже, Джойс — це тільки привід зробити виставку. Насправді в усьому замішані гроші. Це комерційний проект і ніякого чистого мистецтва немає. Тому вона й намалювала руки, судячи з усього ділового чоловіка який перераховує пачку зелених. Не забарився з критикою і Анатолій Ульянов, редактор сайту «Проза»: «Це не виставка, а каша-малаша. Все перемішано, ніякої послідовності. Я, як літературний критик, книжок не читаю, тому не знаю про що саме писав Джойс в «Уліссі», але знаю, що цей фестиваль невдалий».

      Натомість культуролог Вадим Скуратівський зазначив, що Джойс вартий уваги. Інакше ним би не захоплювалися Набоков, Ейзенштейн чи Забужко. А те, що Україна відзначає 16 червня — це привід усе ж таки прочитати «Улісс» і під впливом кохання до Джойса створити щось своє.

      Кожен має право на власну думку. Ніхто не переконуватиме епатажного Ульянова в тому, що картини справді варті уваги, при цьому ніхто не заперечуватиме позитивному враженню від фестивалю досвідченого Скуратівського. А нам залишається завітати в галерею «Колекція» і разом із картинами прожити день Блума.