(РЕЙТЕР.)
Чомусь більшість шанувальників творчості і вроди Ніколь Кідман переконані, що вона народилася в Австралії. Насправді ж народилася і перші чотири роки свого життя майбутня кінозірка провела не на Зеленому континенті, а на Гаваях. «Я вже тоді закохалася в океан, а потім, коли ми переїхали до Австралії, постійно тікала на пляж, — розповідає актриса. — І зараз, коли приїжджаю до Сіднея, одразу йду до океану. І плаваю, плаваю...».
Якось Ніколь зізналася, що в юності часто плавала, заплющивши очі — тоді здається, ніби ти літаєш. «Літати» «оскароносиця», якій 20 червня виповнюється 40 років, любить і зараз. Але вдається їй це значно рідше — і не лише через те, що в американському місті Нешвілл, де тепер переважно мешкає Кідман, немає океану. Просто життя неабияк обтріпало романтичній панночці крила...
У дитинстві Ніколь не вважала себе щасливою. Джейніл Макнейл і Ентоні Кідман виховували тендітну Нік (і другу дочку, молодшу на три роки Антонію) у суворій дисципліні. Можливо, через те, що коли мама (за професією вчителька, а за покликом серця — затята феміністка) завагітніла, їй сказали, що народиться хлопчик. На той час сім'я жила в Гонолулу, де батько Ніколь, який працював консультантом у Національному інституті розумового здоров'я у Вашингтоні, займався якимись дослідженнями. Оскільки Ентоні був активним діячем лейбористського руху, а Джейніл пропадала на протестних акціях на захист прав жінок, після народження дитини заклопотані батьки й не подумали про те, щоб міняти закуплений раніше гардероб немовляти у блакитних тонах. І, схоже, «на автоматі» почали виховувати доньку, як сина.
Ніколь мусила щодня починати ранок з віджимання й підтягування, бігала кроси у важких солдатських черевиках і вдягалася у строгому стилі — ніяких бантиків, рюшечок тощо. Кідман ніколи не забуває розчулити журналістів тим, що в дитинстві їй не дозволяли навіть дивитися в бік усіляких Барбі. Мати-феміністка вважала, що такі ляльки — неприхований вияв сексизму. А батько — спеціаліст iз розумового здоров'я — забороняв дивитися телевізор більше, ніж півгодини на день.
У школу дівчинка пішла вже в Австралії — сім'я повернулася в рідні місця Ентоні і Джейнілл на околиці Сіднея. Там на руду довготелесу й худу дівчинку чекали нові неприємності: однокласники дражнили її «шваброю», «морквиною» та іншими образливими прізвиськами. Років до тринадцяти Ніколь і справді була анітрохи не схожа на ту витончену красуню із фарфоровою шкірою, якою тепер захоплюються мільйони шанувальників. Знала б нещасна дитина, ридаючи в туалеті від марних спроб вибілити ластовиння перекисом водню, що через якихось кілька років вона перетвориться на такого прекрасного лебедя...
Із «Мертвого штилю» — у громи пристрасті
І не лише прекрасного, а ще й талановитого. Ще з чотирьох років батьки зробили єдину поступку жіночності Ніколь — віддали її до балетної школи. Дівчинка танцювала добре, але мріяла стати актрисою. Коли батько дізнався, що його донька відвідує школу акторської майстерності, то влаштував скандал. Тоді на захист доньки, яка твердо стояла на своєму, стала мама: чи не вона ж учила своїх дівчат, що жінка всупереч диктату чоловіків завжди повинна добиватися того, чого хоче?
І Ніколь Кідман свого досягла. Уже в 14 років вона зіграла невелику роль у телесеріалі, а ще через рік стала зіркою одразу чотирьох фільмів. Роль дівчинки в молодіжній стрічці «Бандити ВМХ» критики й досі називають однією з найкращих серед дебютанток такого віку, а фільм «Різдво у буші» австралійці щороку дивляться напередодні цього свята — так, як ми «Іронію долі».
А найбільшу популярність на той час уже 19-річній актрисі приніс телесеріал «Бангкок Хілтон». Після нього режисер Філ Нойс запросив дівчину знятися у своєму «Мертвому штилі», де її побачив успішний голлівудський актор Том Круз. І сказав режисерові Тоні Скотту, що зніматиметься у фільмі «Дні грому» лише в тому разі, якщо його партнеркою стане ця надзвичайна дівчина з копицею рудого волосся і блискавками в зелених очах...
Про історію кохання Тома і Ніколь написано дуже багато, про їхнє розлучення — іще більше. Сама Кідман не любить згадувати ті часи, тому й ми особливо на них не зупинятимемось. Однак не можна не згадати про те, що Кідман із Крузом протягом десяти років вважалися найміцнішим і найкрасивішим подружжям Голлівуду. На зйомках «Днів грому» між ними спалахнула просто шалена пристрасть, яку Том, що на той час уже розлучався із першою дружиною Мімі Роджерс, згодом назвав «ідеальною». По завершенні зйомок пара побралася.
Незважаючи на те, що чоловік виявляв схильність до диктатури, Ніколь спершу була з Томом дуже щаслива. Хоча й плакала, коли критики вкотре писали про неї тільки як про «дружину Круза», не помічаючи її власного таланту. Але ще більше сліз вона проливала через те, що ніяк не могла завагітніти, хоча вони з Крузом дуже хотіли дитину. Тоді Ніколь, пройшовши всіх можливих лікарів, з'ясувала: у неї все гаразд — проблема в Томі. Змирившись із тим, що так і не стане біологічною матір'ю, актриса підкинула коханому ідею всиновлення. У 1993 році в їхній сім'ї з'явилася донька Ізабелла, а в 1995-му — темношкірий син Коннор.
Гірка іронія долі: коли у 2001 році Круз подав на розлучення, від пережитого стресу (цю новину вона дізналася з телевізійних новин) у Ніколь стався... викидень. Відтоді вона знову не може завагітніти, а в Тома вже з'явилася рідна донька — у новій сім'ї із актрисою Каті Холмс.
Чому розпався шлюб колись ідеальної пари, ми з вами можемо тільки здогадуватися. Можливо, Ніколь була не надто сумирною дружиною, може, у Тома пройшла його «ідеальна пристрасть»... Незважаючи на тяжку психологічну травму, Ніколь до психолога не зверталася — не в її характері ділитися з кимось своїми інтимними переживаннями. Після розлучення Кідман із головою занурилась у роботу, і таким чином не лише врятувалася від депресії, а й довела всьому світові, що вона — самодостатня талановита актриса. Круз і досі марно мріє про «Оскара», а Ніколь свого уже має — вона єдина в історії Австралії отримала цю нагороду за головну жіночу роль (у фільмі «Години»).
А те, що з особистим життям у нинішньої ювілярки довго не складалося (нетривалий роман із рокером Ленні Кравітцем успішним не назвеш), — це вже неважливо. Адже зрештою Кідман знайшла «свого» чоловіка — австралійського кантрі-співака Кейта Урбана, за якого рік тому вийшла заміж і живе душа в душу. Хоча є проблема: Кейт — наркозалежний, але щиро хоче побороти цю біду, і Ніколь його дуже підтримує. А про те, як важко їм при цьому буває, напередодні свята краще не будемо — це вже зовсім інша історія...
2007 — «Вторгнення»
2006 — «Хутро: уявний портрет Діани Арбус»
2005 — «Перекладачка», «Відьма»
2004 — «Степфордські дружини»
2003 — «Холодна гора», «Догвілль», «Заплямована репутація»
2002 — «Години»
2001 — «Мулен Руж»
1999 — «Широко заплющені очі»
1997 — «Миротворець»
1996 — «Портрет жінки»
1995 — «Бетмен назавжди»
1990 — «Дні грому»
1989 — «Мертвий штиль»
— Ніколь, ти дуже багато досягла у житті. Як воно — бути багатою, красивою і знаменитою?
— Я так розумію, насправді це питання мало прозвучати як «ти щаслива?». Ну, це залежить від моменту — буває по-всякому. Я, звичайно, неймовірно вдячна Богу за те, що він мені дав. Доля мене надзвичайно щедро обдарувала, і я це добре розумію. І, якщо чесно, інколи мені дуже страшно від того, що насправді це все дуже легко втратити. Розумієте, я хочу прожити своє життя з гідністю. Не скажу, що це можна зробити тільки з великою купою грошей, але заможність таки надає значно більше можливостей, ніж бідність. Наприклад, мені дуже подобається допомагати людям, займатися благодійністю (Ніколь — посол доброї волі ООН. — Ред.). І дуже не хотілося щоб прийшов такий час, коли мені доведеться приймати таку допомогу від когось. Хоча зарікатися, звісно, ніколи не слід. А взагалі, навряд чи я буду оригінальною, якщо скажу, що найбільшою цінністю у житті є не матеріальні речі, а любов і сім'я.
— Однак у творчих людей сім'я зазвичай сильно страждає через кар'єру...
— Бути доброю дружиною та матір'ю і при цьому — успішною актрисою чи, скажімо, співачкою — дуже складно. У певному сенсі, обираючи артистичну кар'єру, жінка завжди відчуває себе зрадницею по відношенню до своєї сім'ї. Я принаймні почуваюся саме так, тому що бути доброю актрисою — це означає повністю віддаватися цій справі, навіть існувати в іншій площині. Де людина, яка поруч із тобою, не існуватиме ніколи...
Для мене це завжди було дуже важливим питанням: як знайти баланс між бажанням повністю віддаватися сім'ї й домашньому життю — і так само повністю віддаватися мистецтву. Після розлучення (з Томом Крузом. — Ред.) я змогла без найменших докорів сумління віддаватися роботі, бо в мене вже не було відчуття, що я зраджую кохану людину. А взагалі... Мабуть, найважливіше — це знайти того, хто тебе розумітиме.
— Чи не тому творчих особистостей тягне одне до одного?
— Думаю, в цьому є свій резон. Адже творча людина завжди краще зрозуміє іншу творчу людину, ніж хтось далекий від мистецького світу. А втім, ми ж не вибираємо, в кого закохуватися — любов завжди приходить сама, і нерідко досить несподівано.
— Ви з Кейтом вельми гармонійна пара. Чи можна сподіватися колиcь побачити подружжя Кідман—Урбан у спільному проекті?
— Ні! Ми не збираємося працювати разом.
— Ніколь, а тобі подобається бути заміжньою?
— Це коли тобі 20, то складно будувати стосунки з чоловіком. Але ж тоді ми не слухаємо старших, які радять не вискакувати заміж чим швидше, а почекати, порозумнішати...
А потім, коли дорослішаємо й пізнаємо себе, то чомусь уже не завжди вистачає мужності зізнатися, що закохався, дозволити собі дати клятву у вірності тільки одній людині. Однак я — з тих жінок, які залишаються вірними єдиному чоловікові. Я вірю в кохання. Хоча при цьому розумію, що сімейне життя — це постійний компроміс... Так, мені подобається бути заміжньою.
— Ти католичка, чи не тому так суворо ставишся до подружньої вірності?
— У мене дуже категоричне ставлення до сексуальної вірності. Я вірна чоловікові, який поряд зі мною, і вважаю, що маю право вимагати того самого від нього — це якраз ті речі, у яких про компроміси й мови бути не може. А взагалі, є так багато способів довести коханій людині свою відданість і вірність — не лише в сексуальному, а й в емоційному сенсі... Це така чудова частина нашого життя! І, до речі, дуже корисна для актора — потім значно легше зіграти такі почуття в кіно, якщо ти переживав їх у реальному житті.
— Трохи дивно чути такі речі від актриси, яка знімається оголеною. Ти й досі почуваєшся комфортно перед камерою в таких сценах?
— Мені здається, що тому, знімається актриса «ню» чи не знімається, приділяють надто багато уваги. Невже це таке велике діло — зняти із себе одяг, якщо цього потребує мистецька канва фільму? Коли ти граєш по-справжньому, вживаючись у роль, то забуваєш про якусь самоцензуру — адже це вже не ти, а твоя героїня. Звісно, я говорю про якісне кіно і якісну гру.
— Ти взагалі примхлива як актриса? Часто відмовляєшся від запропонованих тобі ролей?
— Зніматися у фільмі чи ні, я визначаю для себе насамперед по тому, хто буде його режисером. Якщо бути відвертою, я інколи відмовляюся від прекрасних сценаріїв, навіть знаючи, що у фільмі гратимуть актори, з якими мені дуже хотілося б попрацювати. Але коли я не впевнена в режисері на всі сто — зніматися не буду. Адже саме від нього, а не від запрошених зірок залежить доля майбутнього фільму.
— Тобі, звичній до життя в столиці чи Лос-Анджелесі, подобається жити в тихому Нешвіллі?
— Я почуваюся там дуже затишно. Захищено. Звісно, папараці інколи дістаються й туди, але ж не так часто, як у містах, де вирує світське життя. Я взагалі дуже домашня, мені подобається, коли вдома можна спокійно скинути високі підбори, перевзутися в кімнатні капці, зняти макіяж... У Нешвіллі я всюди почуваюся у домашньому затишку, в кімнатних капцях. Там напрочуд доброзичливі люди, які ніколи не лізуть у душу, не показують на тебе пальцями, а ставляться як до звичайної жінки, такої самої, як вони... І взагалі, мені до вподоби жити не у великому місті. Адже я люблю простір, коли можна багато кататися на конях. Їздити верхи — це моя пристрасть.
(за матеріалами Feats Press).
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
