Олімпіада по блату?

14.06.2007

Андрій ФОМЕНКО

Сергій Бубка більше симпатизує своєму регіону.

Люди і боги

Коли у дитинстві я дивився телевізійні трансляції й захоплювався успіхами наших спортсменів, то не міг собі й уявити, що з героями репортажів можна запросто розмовляти, як із звичайними людьми. І журналісти, які брали інтерв’ю в атлетів, здавалися майже такими самими богами, як і ті, з ким вони спілкувалися. Але час, як відомо, виправляє ілюзії. Ставши журналістом, зрозумів, що не боги горщики ліплять, і середовище спортсменів та представників мас-медіа таке ж строкате, як і все в навколишньому світі.

Але ж є ще й ті, хто має владу над самими акулами пера й мікрофона. Причому — не тільки їхні роботодавці. До цієї категорії належать, наприклад, члени комісії НОК України з гучною назвою «Засоби масової інформації та пропаганда олімпійського руху».

Як відомо, Міжнародний олімпійський комітет від свого імені надав Національним комітетам право розподіляти акредитації для журналістів на головні старти чотириріччя — Олімпійські ігри. В Україні цією справою займається згадана вище комісія, і от на цьому рівні у нас починається поділ на «своїх» і «чужих», «наближених» і «віддалених» — як, на жаль, і скрізь у сучасному українському суспільстві.

Люди як боги

У другій половині травня Національний олімпійський комітет України зусиллями комісії по ЗМІ визначився з представниками преси й телебачення, які висвітлюватимуть літню Олімпіаду-2008 з Пекіна. Питання виникають уже стосовно самого складу цієї групи, але обговорювати колег по цеху, мабуть, не зовсім етично.

Головне — інше. Як повідомила прес-служба НОК, згадана комісія, детально проаналізувавши 34 заявки на акредитацію для висвітлення Олімпіади-2008, що надійшли від засобів масової інформації, і визначила 20 щасливчиків відповідно до квоти МОК. Не зможуть побачити перипетії наступної Олімпіади на власні очі представники 14 бажаючих видань, які, зауважмо, просили тільки акредитацію, а всі чималі витрати за перебування в Пекіні брали на себе.

Зіставивши склад комісії і назви медіа, які отримали акредитації, можна зробити висновки стосовно певного лобіювання інтересів. І річ не тільки в тому, що щоденна всеукраїнська україномовна газета «Україна молода» з одним із найбільших тиражів не отримала перепустку до Китаю. Питання в тому, кому щасливі квиточки дісталися.

Це дуже нагадує ситуацію дворічної давнини, коли наші легкоатлети обіцяли взяти з собою на чемпіонат світу журналіста, який найширше висвітлює їхній вид спорту. У підсумку до Фінляндії поїхав давній знайомий президента НОК Сергія Бубки, його земляк із Донецька, який регулярно пише про... футбол.

Деякі з членів комісії потім зізнавалися в розмові з автором цих рядків, що список на акредитацію був складений кимсь заздалегідь і лише винесений на затвердження. Зокрема, кореспондент видання «Донєцкіе новості» отримав акредитацію особисто за сприяння пана Бубки. А президент НОК, зауважмо, зійшовши два роки тому на посаду, обіцяв зробити всі процеси в Національному олімпійському комітеті максимально прозорими. Отримали «блат» також «Новий канал», де немає повноцінних спортивних передач, крім коротких новин і футбольного огляду. Тут же й не відома широкому загалу ТРК «Спорт Україна», яка ховається, мабуть, у підпіллі і в якій головує колись популярний Валентин Щербачов. Поява в цьому списку «Урядового кур’єра», безкоштовної газети «Метро» й кількох представників радіостанцій викликає ще більше здивування. Перевагу перед україномовними газетами отримали видання, що виходять російською — «Сєгодня», «Вєчєрніє вєсті», «Спорт-експресс в Украінє», «Ніколаєвскіє новості».

Люди поруч iз богами

Про «Україну молоду» голова комісії «Засоби масової інформації та пропаганда олімпійського руху» Олег Волков, він же ректор Національного університету технології й дизайну, сказав у тому сенсi, що вона недостатньо вiдома. Після слів лауреата Державної премії у галузі науки і техніки хочеться чи то позаздрити його газетно-спортивній «обізнаності», чи поплакати над своєю «гіркою» долею. За словами пана Волкова, аби стати «відомими», просто широко висвітлювати події світу спорту замало — треба брати участь у якомусь конкурсі. Але ж про проведення його НОКом нас не інформували.

Подвійні стандарти відомства пана Бубки проглядають і в повсякденній роботі з представниками ЗМІ. Прес-служба НОК постійно «годує» нас своїми прес-релізами про заходи у цій громадській організації, про що ми намагаємося інформувати своїх читачів. А от на День журналіста про відділ спорту «УМ» знову «забули», і зустрічалися та святкували в Кончі-Заспі лише з «наближеними». Натомість нам знову прислали прес-реліз на тему: «Провідні спортивні журналісти на власні очі побачили, як за рік до Олімпіади в Пекіні живе основна олімпійська база країни, в яких умовах мешкають, тренуються і харчуються спортсмени».

Певно, читачі «УМ» не погодяться з тим, що їхня газета замало працює заради «популяризації олімпійського руху та пропаганди здорового способу життя». Тож коли Сергій Назарович каже, що ми «крокуємо пліч-о-пліч, роблячи спільну справу», виникають сумніви у щирості його слів. У кожного, схоже, свої справи, і крокуємо ми в якихось паралельних колонах. На жаль.

Хоча сам президент НОК (який, до речі, обіцяв підучити державну мову) своєю увагою журналістів намагається не обділяти, і відповіді, принаймні на короткі запитання, від нього отримати можна. Тож, можливо, треба зробити більший крок назустріч? І тоді хоч у спорті не буде поділу на «донецьких» і «київських».