Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Юлія Окропідзе та Ілля Сидоренко разом йшли до цiєї перемоги майже 4 роки. (Фото автора.)
Минулими вихідними українці обирали найкращу танцювальну пару, яка першого вересня у столиці Великої Британії Лондоні представлятиме нашу державу під час музично-танцювального конкурсу Євробачення. Кому віддати перше місце, українці визначали під час прямого ефіру, який транслював Перший Національний, за допомогою смс-повідомлень і телефонних дзвінків. Таким чином, серед шести пар, які, варто зазначити, подарували глядачеві справжню естетичну насолоду від м'яких, плавних і водночас запальних танцювальних па, найбільше бонусів у свій кошик, згідно з оголошеними результатами, поклала пара номер три Юлія Окропідзе та Ілля Сидоренко — 679 балів.
Як відзначали після завершення фіналу організатори гала-концерту, провести його на високому рівні було нелегко. Перш за все тому, що вiн відбувався вперше, тому досвіду вдалої організації бракувало. «Ми враховували побажання EBU, тобто враховували те, чого не можна, а що бажано, — розповіла заступник директора ТО розважальних і музичних програм НТКУ Олена Загороднюк. — Цей конкурс є пробою пера. Ми спробували вперше, і, хочеться сподіватися, змогли організувати свято танцю».
Пари для участі в конкурсі набирали за допомогою анонсів на Першому Національному, а також через розміщення інформації на Інтернет-сайтах. І хоча спробувати власні сили давалася нагода практично кожному, можна зазначити, що рекламна кампанія, покликана привернути увагу якнайбільшої кількості учасників, видалася не надто вдалою. Як зазначила пані Загороднюк, вони сподівалися на значно більшу активність. Однак, треба сказати, що і вимоги до пар, яких допускали до конкурсу, теж були високими, що в підсумку позитивно позначилося на професійності учасників,а , отже, видовищності. Останніх з-поміж тринадцяти півфінальних пар залишилося дванадцять, обраних міжнародним журі.
На фінішній прямій конкурсанти виконали по три танці, два з яких — з обов'язкової програми і один — довільний. Приємно відзначити, що більшість учасників виступала в національному вбранні під музику української естради. Здебільшого, це були мелодії переможниці пісенного «Євробачення — 2004» Руслани Лижичко та лідера гурту «Воплі Водоплясова» Олега Скрипки. Завдяки цьому танці виглядали особливо енергійними, що тримало глядачів у залі в ритмі постійних оплесків.
Окрім того, саме музика Олега Скрипки (у довільній програмі) та Руслани Лижичко (в обов'язковій) і допомогли Юлії Окропідзе та Іллі Сидоренку стати переможцями. Як зазначили вони під час підсумкової прес-конференції, їм імпонує музика українських виконавців, і цілком ймовірно, саме якась із пісень гурту ВВ прозвучить у Лондоні, де за право стати найкращими танцюристами Європи змагатимуться пари з шістнадцяти країн Євросоюзу та держав колишнього Радянського Союзу.
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нову літературну премію "Григір" за найкращу книжку короткої прози заснували в Україні - відзнаку присвятили Григору Тютюннику. >>
Сьогодні, 11 березня, виповнюється 138 років від дня народження Василя Чечвянського (справжнє прізвище — Губенко) — українського письменника-гумориста і сатирика, одного з митців трагічного покоління Розстріляного Відродження. >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Унікальний макет Маріуполя представили на виставці «МУІ — Маріуполь Українська Ідентичність» у Львові. >>
У Лондоні відбулося інавгураційне засідання Українсько-британської комісії з питань культури відповідно до положень Угоди та Декларації про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, підписаних у 2025 році. >>