Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Юлія Окропідзе та Ілля Сидоренко разом йшли до цiєї перемоги майже 4 роки. (Фото автора.)
Минулими вихідними українці обирали найкращу танцювальну пару, яка першого вересня у столиці Великої Британії Лондоні представлятиме нашу державу під час музично-танцювального конкурсу Євробачення. Кому віддати перше місце, українці визначали під час прямого ефіру, який транслював Перший Національний, за допомогою смс-повідомлень і телефонних дзвінків. Таким чином, серед шести пар, які, варто зазначити, подарували глядачеві справжню естетичну насолоду від м'яких, плавних і водночас запальних танцювальних па, найбільше бонусів у свій кошик, згідно з оголошеними результатами, поклала пара номер три Юлія Окропідзе та Ілля Сидоренко — 679 балів.
Як відзначали після завершення фіналу організатори гала-концерту, провести його на високому рівні було нелегко. Перш за все тому, що вiн відбувався вперше, тому досвіду вдалої організації бракувало. «Ми враховували побажання EBU, тобто враховували те, чого не можна, а що бажано, — розповіла заступник директора ТО розважальних і музичних програм НТКУ Олена Загороднюк. — Цей конкурс є пробою пера. Ми спробували вперше, і, хочеться сподіватися, змогли організувати свято танцю».
Пари для участі в конкурсі набирали за допомогою анонсів на Першому Національному, а також через розміщення інформації на Інтернет-сайтах. І хоча спробувати власні сили давалася нагода практично кожному, можна зазначити, що рекламна кампанія, покликана привернути увагу якнайбільшої кількості учасників, видалася не надто вдалою. Як зазначила пані Загороднюк, вони сподівалися на значно більшу активність. Однак, треба сказати, що і вимоги до пар, яких допускали до конкурсу, теж були високими, що в підсумку позитивно позначилося на професійності учасників,а , отже, видовищності. Останніх з-поміж тринадцяти півфінальних пар залишилося дванадцять, обраних міжнародним журі.
На фінішній прямій конкурсанти виконали по три танці, два з яких — з обов'язкової програми і один — довільний. Приємно відзначити, що більшість учасників виступала в національному вбранні під музику української естради. Здебільшого, це були мелодії переможниці пісенного «Євробачення — 2004» Руслани Лижичко та лідера гурту «Воплі Водоплясова» Олега Скрипки. Завдяки цьому танці виглядали особливо енергійними, що тримало глядачів у залі в ритмі постійних оплесків.
Окрім того, саме музика Олега Скрипки (у довільній програмі) та Руслани Лижичко (в обов'язковій) і допомогли Юлії Окропідзе та Іллі Сидоренку стати переможцями. Як зазначили вони під час підсумкової прес-конференції, їм імпонує музика українських виконавців, і цілком ймовірно, саме якась із пісень гурту ВВ прозвучить у Лондоні, де за право стати найкращими танцюристами Європи змагатимуться пари з шістнадцяти країн Євросоюзу та держав колишнього Радянського Союзу.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>