Черешня наступає з Мелітополя

      Специфічний і водночас звичний для початку літа пасажир у Мелітополі штурмує потяги, що прямують у північному напрямку: «маленькі українці» прагнуть збільшити сімейні бюджети завдяки черешневому бізнесу. Як розповів директор місцевого держпідприємства «Дослідне господарство «Мелітопольське» Юрій Єрещенко, з урожаєм знаменитих ягід, попри природні катаклізми, усе гаразд, і перші десятки тонн «Рубінової ранньої» та інших сортів оптові покупці вже придбали. Мелітопольська черешня — для реалізації на внутрішньому ринку, якщо, звичайно, не маєш «вікна» на кордоні. Адже експортувати дозволено не більш як 500 кілограмів. Везтимеш більше — прикордонники з митниками відберуть (якщо не вмієш домовлятися). Тому мелітопольці й пруть самотужки відра, ящики і корзини: реалізуєш півтонни в Росії — буде на хліб із маслом для всієї сім'ї. Бо ж неоптові реалізатори здійснюють за сезон принаймні з десяток—півтора  «черешневих набігів» на Росію чи Білорусь.

      Надриваються люди, ясна річ, не від доброго життя. Проблема, зокрема, у тому, що ринки регіону (передовсім оптовий, де приймають черешню) воїстину окупували «особи кавказьких національностей»: діючи у відвертій змові, крутелики платять збирачам урожаю лише по гривні за кілограм ягід! Яка ж, запитаєте, реалізаційна ціна? На Центральному, Малому чи Критому ринках Запоріжжя, приміром, у першій декаді червня за гривню можна було купити лише грамів сто, максимум — півтораста черешні! Такий ось «розподіл дивідендів» між виробничником і перекупником. Заперечуєш — доходить до погроз. І годі скаржитися на «кавказців»: силові структури Запоріжжя й Мелітополя глухі й німі. Вірогідно, мають свою долю... Тому й жодної заяви щодо «бєспрєдєла» оптовиків не зареєстровано: марність спротиву давно усім зрозуміла.

      Додає «базару» і рідна держава: щороку конкуренти пруть продукцію з Польщі та інших країн Європи, користуючись специфічною «непрозорістю» наших кордонів. Імпортери, аби довше зберігати урожай, обробляють ягоди  спецречовинами, мелітопольські ж садівники гарантують високу якість своєї продукції. Однак на внутрішньому ринку, з огляду на невибагливість нашого  споживача, конкурувати з контрабандною євроягодою складно.

      Усього ж нинішнього літа буде зібрано щонайменше тисячі тонн черешні тридцяти семи сортів. Мелітопольці пишаються, що із кожної сотні тонн зібраної в Європі черешні щонайменше півтори тонни — знаменита мелітопольська ягода місцевої селекції, зауважує Юрій Єрещенко: «До 80 відсотків черешневих садів — результат нашої співпраці з Мелітопольським  НДІ. Самотужки ми б не змогли збирати на гектарі по 70—80 тонн черешні високої якості».

      До речі, дослідне господарство «Мелітопольське» дає пристойний заробіток сезонним робітникам. «Маємо по гривні за зібраний кілограм, — каже Надія Гнатівна, пенсіонерка. — Навіть сама в саду я назбирую по 50—60 кілограмів. А сьогодні буде ще «кругліший» заробіток: від сьомої ранку ми з чоловіком уже більше центнера зібрали. А ще ж не вечір...».

      Небажаний «вечір» у садах нечерешневих: квітневі заморозки таки накоїли лиха, прогнозоване фахівцями стає очевидним: у деяких кварталах після квітування абрикосів і персиків знищено до 80 відсотків бруньок. Таким, зрозуміло, буде і урожай: у кращі роки збирали  до чотирьохсот тонн абрикосів та персиків — тепер хоча б сто нашкребти. Втрати, зрештою, могли бути ще більшими, якби не тісна співпраця виробничників з науковцями. Незважаючи на «ребуси» вітчизняної економіки, заклали ще триста гектарів саду, здебільшого це яблуні. Ретельне дотримання технології підвищує їхній  «імунітет» (лише на захист дерев від шкідників і хвороб господарство щороку витрачає 2,5 мільйона гривень). Навіть цієї осені господарство буде з яблуками: вал сягне семи тисяч тонн, кожний гектар саду видасть не менш як 250 центнерів яблук, прогнозує Юрій Єрещенко: «Тільки б стороною обійшли нас буревії...».