Чорне — то любов, і радість, і журба

      Уже понад десять років тернополянка Віра Матковська збирає незвичайну колекцію — борщівськi вишиванки. Стиль вишивання цієї наддністрянської місцевості (сіл Борщівського району на крайньому півдні Тернопільської області) не схожий на будь-який інший в усьому світі. Ще на початку двадцятого століття тамтешні вишивальниці застосовували оригінальні стародавні техніки, які досі не збереглися ніде. Наприклад, «колодочку», фактура якої нагадує орнаментальну різьбу по дереву... Вирізняє борщівську вишивку з-поміж усіх інших і незвичайна кольорова гамма , про яку навіть легенду створено. Мовляв, колись давно татарська орда напала на місцеві села і знищила майже всіх чоловіків, а молодих дівчат і жінок забрала в полон. Ті ж , які залишилися, поклялися до кінця життя носити жалобу, а дочкам-внучкам своїм заповідали носити її ще впродовж аж семи поколінь. На знак цієї жалоби вишивати з тих пір почали або винятково чорними нитками, або так, щоб чорний колір залишався домінуючим.

      Про історично-культурну цінність старовинних борщівських вишиванок свідчить уже той факт, що ще в першій половині 90-х більшість із них були викуплені у власників і вивезені у приватні та музейні збірки США i Канади. Віра Матковська, уродженка Борщівщини, свого часу вирішила зберегти для співвітчизників те, що залишилось. Зараз у її колекції понад 500 вишиваних жіночих сорочок та інших елементів старовинного народного одягу, а також рушників і обрусів. Частина колекції, до речі, мiститься зараз у Львівському iнституті народознавства, де її досліджують і описують фахівці. А решта зберігається у запакованому вигляді у звичайній тернопільській квартирі Віри Матковської. Деякі речі вона позичає для особливих виступів художнім колективам, зокрема, вокальному ансамблю «Солов'ї Галичини». До 10-річчя цього ансамблю і була організована виставка борщівської вишивки Віри Матковської в тернопільській обласній філармонії. Побачивши її, голова тернопільської облдержадміністрації Іван Стойко відразу запалився ідеєю створення спеціального музею на кшталт відомого музею писанки у прикарпатській Коломиї.

      «Ця колекція заслуговує на особливе ставлення, потребує детального вивчення і має стати предметом гордості нашого регіону, — сказав він.— Адже ці витвори є унікальними, їх впізнають у всьому світі, і ми просто не маємо права втратити збережені у віках унікальні речі». Відтак голова облдержадміністрації видав розпорядження створити робочу групу з  вирішення питань створення музею, місця його розташування та організації пересувної виставки в районах області.