Ольга Коробка: Хочу виграти в усіх, а заміж не поспішаю

      Ольга Коробка стрімко увірвалася до світової еліти жіночої важкої атлетики. Ледь не вперше взявши участь у міжнародних змаганнях два роки тому, вона відразу показала результат, близький до найвищого. Її рівень підтвердив і цьогорічний чемпіонат Європи: наприкінці квітня у Страсбурзі Оля стала абсолютною чемпіонкою континенту. У ваговій категорії понад 75 кг Коробка встановила нові рекорди Європи в ривку — 133 кг, у поштовху — 160 кг, і в сумі — 293 кг. Срібна призерка, білоруска Шкуратова, програла 22-річній українці аж 37 кг.

      За великим рахунком, успіх чернігівчанки у Франції був прогнозованим. І не лише через те, що Коробка значно переважає суперників у власній вазі (а важить — 165 кг). Останнім часом Оля важко працювала на тренуваннях і регулярно поліпшувала власні показники. Готувалася до чемпіонату Європи в Києві на навчально-тренувальній базі в Кончі-Заспі, де для важкоатлетів створено чудові умови. Ще до поїздки на чемпіонат розповідала, що завдання перед собою ставить максимальні.

      Після континентальної першості Оля теж не сидить склавши руки. Телефонний дзвінок кореспондента «України молодої» знайшов Коробку в кримському Коктебелі в навчально-тренувальному процесі.

«В успіх «на Європі» вірила, але перевага виявилася несподівано великою»

      — Ольго, який настрій у чемпіонки Європи? Перипетії боротьби у Страсбурзі ще пам'ятаєш?

      — Чому ж, пам'ятаю. Як можна забути такий успіх?! Приємно, коли приносиш користь країні. Та й, відверто кажучи, перемогла я з несподівано великим відривом — відстань від другого місця була дуже великою. Хоча у своєму успіху майже не сумнівалася. Адже перед чемпіонатом виконала величезну роботу. Результати свідчили про те, що під силу замахнутися на золоті нагороди. Щаслива, що так і сталося.

      — Підготовка до чемпіонату мала якісь особливості?

      — Так. Нині ми весь тренувальний процес будуємо з прицілом на Олімпіаду. Тому серйозні корективи слід вносити постійно. Та й часу для відпочинку в мене майже немає — постійно триває тренувальна робота. Зараз у Коктебелі ми готуємося до наступних змагань. Умови тут чудові, майже ідеальні. Харчування, проживання та тренування — все на дуже високому рівні.

      — Як розписаний ваш тренувальний день?

      — У принципі, нічого надзвичайного немає. Встаю о пів на сьому. Через півгодини на пляжі починаємо зарядку. Снідаю о восьмій. З десятої ранку і до дванадцятої — тренуюся. Ще одне тренування заплановане з п'ятнадцятої і до сімнадцятої години. І так майже щодня. Організм уже звик до такого розкладу.

«Перед змаганнями на терези не стаю»

      — Твоя вага вказує на те, що тобі слід ретельно підходити до процесу харчування. Певно, набрати зайві кілограми не проблема. А чи є проблеми зі схудненням? Узагалі, як харчуєшся?

      — Та тут теж нічого особливого не має. Їм стільки, скільки захочу. Звичайно, з огляду на свої габарити та тренувальні навантаження їсти доводиться багато чого. Іноді справді набираю надмірну вагу. Але її завжди можна скинути — це не проблема, з моїм-то ритмом життя. Лише за одне тренування я можу легко позбутися кількох зайвих кілограмів. Скажімо, під час змагань доводиться багато хвилюватися, а це теж грами скинутої ваги.

      — А які страви любиш найбільше?

      — Багато чого люблю. Але найбільше налягаю на солодке (усміхається).

      — Кажуть, перед змаганнями ти навіть не стаєш на терези...

      — Так і є. А навіщо мені ставати на ваги, якщо нижня межа моєї категорії — 75 кг, а всім і так відомо, що я важу майже 170? Тоді як пристрій розрахований на зважування тільки 150 кіло...

      — Хто, на твій погляд, може в найближчому майбутньому становити конкуренцію такій величині?

      — Насамперед, це спортсменки з Кореї, Китаю та США. Вони показують дійсно високі результати, постійно оновлюють світові рекорди. Але, гадаю, українки теж зовсiм не на останніх ролях. У Страсбурзі я довела, що з сильними спортсменками можна не тільки змагатися, а й перемагати. Але це Європа, а я маю вигравати і на «світі».

      — Співпраця з одним зі спортивних клубів допомагає в поліпшенні форми?

      — Звичайно. СК «ІСД» солідно мене підтримує. Вони закривають дуже багато питань, тож залишається думати лише про спорт. До того ж у цьому клубі дуже багато відомих українських спортсменів, у тому числі й важкоатлетів. Наприклад, мені дуже допомагає Артем Удачин. Перед кожним виходом на поміст він завжди підтримує мене словом.

      — До речі, про підтримку. Яку роль тут відіграють тренери?

      — Дуже велику. Скажімо, мій тренер Василь Григорович Кулак дуже багато допомагає. Навряд чи я домоглася б тих висот, якби не ця людина.

«Із Чернігова їхати нікуди не збираюся»

      — Відомо, що спортсмени високого рівня постійно в роз'їздах і переїздах. Ти народилася в Бобровиці, виступаєш за донеччан, вчишся у Львові, а на змагання їздиш по всій земній кулі. Де тебе можна зустріти найчастіше? А зараз ти мешкаєш в Бобровиці, що на Чернігівщині?

      — У райцентрі Бобровиця Чернігівської області залишилися жити мої батьки. Після чемпіонату я відразу навідалася туди і кілька днів провела в колі рідних. А живу я в Чернігові. У 2005 році місцева влада видала ордер на однокімнатну квартиру. Тому з побутовими проблемами я нині не знайома. Місцем навчання для мене є Львівський аграрний університет. Але з Чернігова я нікуди їхати поки що не збираюся. Як кажуть, від добра добра не шукають.

      — Чи не плануєш змінити сімейний статус?

      — Я вважаю: слід спочатку самій чогось домогтися у житті. А там видно буде. Одружуватися поки що не збираюся.

      — За вагомі заслуги перед Батьківщиною ти отримала солідну грошову винагороду. Як думаєш витрачати ці гроші?

      — А навіщо їх відразу витрачати? Буду збирати. Що далі — побачимо. Адже життя — справа вкрай довга і важка.

ДОСЬЄ «УМ»

Ольга Коробка

Професійна важкоатлетка

      Народилася 12 липня 1985 року в м. Бобровиця Чернігівської області.

      Заслужений майстер спорту. Виступає за спортивний клуб «ІСД» (Донецьк). Спеціалізація — суперважка.

      Досягнення: дворазова абсолютна — в окремих видах та у двоборстві — чемпіонка Європи (2006, 2007). Рекордсменка Європи в поштовху (164 кг). Бронзовий призер чемпіонату світу в двоборствi та в окремих вправах (2006).

      Наставник: заслужений тренер України, головний тренер національної збірної з важкої атлетики Василь Кулак.

      Освіта: студентка Львівського аграрного університету.

      Не одружена.

НАСТАВНИК ПРО УЧЕНИЦЮ

Василь Кулак,

головний тренер збірної України з важкої атлетики:

      — В Ольги дуже добрий характер. Вона чуйна і завжди допоможе ближньому. Буває, що навіть свій продуктовий запас віддає іншим спортсменам. Адже не секрет, що тієї їжі, яку Олі виписує держава, вкрай не вистачає. Тому я зі своїм помічником щотижня вирушаю до супермаркету за додатковими продуктами. А Ольга, дивлячись на інших спортсменів, які не можуть набрати потрібну вагу, свої продукти віддає їм... Ось така вона — допоможе, чим зможе!