Зараз у всьому світі тривають урочисті заходи з нагоди 300-річчя з дня народження видатного біолога Карла Ліннея. Сам про себе Лінней казав: «Бог створив, а Лінней систематизував». Карл Лінней підкреслював, що походить із простої родини, і писав: «З маленької хатинки може вийти велика людина». Народився майбутній видатний учений у Шведському королівстві 23 травня 1707 року в селі Росхульт у сім'ї священика. Швеція тих часів була країною високого рівня освіти і культури. Славетні університети — Лундський (заснований 1666 р.) та особливо Упсальський (заснований 1477 р.) були одними з провідних європейських наукових центрів. Змалку Карла цікавила ботаніка, і тому після закінчення гімназії 1727 року він вступає до Лундського, а через кілька місяців переходить до Упсальського університету, де вивчає фармакологію та ботаніку (на той час будь-яку біологічну науку вважали частиною медицини). Успіхи молодого Карла в навчанні були такими вражаючими, що йому, ще студенту, доручили викладати студентам молодших курсів. 1732 року Лінней обійшов пішки північ Швеції — Лапландію, — подолавши понад 700 кілометрів, та зібрав велику колекцію рослин. Наслідком тієї експедиції стала публікація книги «Флора Лапландії».
1735 року Карл Лінней виїздить до Голландії, де успішно захищає докторську дисертацію про малярію (за тогочасною традицією, дисертації для продовження медичної діяльності захищали винятково за кордоном) та несподівано залишається у цій країні на декілька років. У Голландії він став особистим лікарем бургомістра Амстердама, одного з директорів Ост-Індської компанії Георга Кліффорда. Кліффорд був ботаніком-аматором — він створив ботанічний сад, у якому були представлені рослини з усього світу. Ліннею було доручено визначити та класифікувати їх. У цей час він сформулював свої основні біологічні ідеї та опублікував перші видання знаменитої праці «Система природи» (Systema naturae), монографію «Фундаментальна ботаніка», в якій виклав ботанічну термінологію, та багато інших важливих робіт. Водночас він відвідав Лондон та Париж, де спілкувався з найвідомішими ботаніками того часу.
У 1738 році Лінней повернувся на батьківщину — до Стокгольма, де Шведський парламент присвоїв йому звання «королівського ботаніка». Водночас він стає лікарем Адміралтейства (управління військово-морського флоту). Невдовзі шестеро шведських учених заснували приватне співтовариство — Стокгольмську академію наук і, за жеребкуванням, Лінней став її першим президентом. Перед ним з'явилися перспективи блискучої наукової кар'єри.
1742 року він став професором кафедри ботаніки в рідному Упсальському університеті, яку очолював протягом 37 років. Лінней публікував видання за виданням, свою «Систему природи», де виклав систему рослин і тварин, та інші праці. Особливу увагу він приділяв лікарським рослинам та дії виготовлених із них ліків. Загалом він опублікував понад 80 книг та кілька сотень статей. Карл Лінней за життя зазнав світової слави та найвищих почестей із боку короля та уряду, був у центрі уваги наукової громадськості та простого народу. Він став заможною людиною і придбав поблизу Упсали маєток, до якого з усіх країн Європи приїздили студенти та науковці, щоб вивчати основи систематики.
1761 року король надав йому шляхетний титул «фон Лінне». До речі, цей видатний учений дуже полюбляв усілякі почесті, відзнаки та звання. Він сам собі вигадав шляхетний герб із зображенням яйця та символів трьох царств природи (мінералів, рослин і тварин). Карл Лінней був обраний членом елітної Паризької академії наук, почесним закордонним членом Російської академії наук. Лінней був дуже контактною людиною, і в нього було багато учнів, які здійснювали наукові дослідження в різних країнах світу. Вони поширювали систему свого вчителя, а сам Лінней називав їх «мої апостоли». Один із них, Юліус Фальк, у 1763—1774 роках служив у Санкт-Петербурзі, звідки переправляв учителю колекції тварин, рослин та мінералів, частково зібраних і на теренах сучасної України.
В останні роки життя Карл Лінней сильно хворів (з 1774 року переніс три інсульти). Він помер 10 січня 1778 року та похований в Упсальському кафедральному соборі. У нього було кілька доньок, які не відрізнялися особливими талантами, та єдиний син, якому батько з дитинства прищепив любов до науки. Після смерті Ліннея-старшого він очолив кафедру в Упсалі, однак раптово захворів та помер у 1783 році у 42-річному віці. З його смертю рід Ліннея по чоловічій лінії припинився.
Які ж основні наукові здобутки Ліннея? Головний з них полягає в тому, що він першим звернув увагу на те, що в природі існують групи особин, які нагадують одна одну за особливостями будови, потребами до довкілля, займають певну частину поверхні Землі, здатні схрещуватись між собою та давати плідних нащадків. Такі групи, кожна з яких має певні відмінності від інших, він назвав видами.
Про наукові назви організмів латиною Лінней, маючи на увазі давньоримську міфологію, якось сказав: «Наука говорить мовою богів». Він запропонував присвоїти кожному виду лише йому притаманну наукову назву латинською мовою. Чому саме латиною? На той час латина (як нині англійська) була мовою інтернаціонального спілкування освічених людей, тож це запобігало суперечкам на кшталт «чия мова головніша».
Подібні за будовою види Карл Лінней відніс до одного роду. Видова наукова назва, за Ліннеєм, складається із двох слів, перше з яких — назва роду (пишеться з великої літери), а друге (пишеться з малої літери) — вказує на видову належність. В цьому полягає принцип бінарної номенклатури (подвійної назви).
Подібні роди Лінней згрупував у ряди (порядки), ряди — в класи, а останні — в царства тварин і рослин. Назви родів, рядів, класів, царств становлять собою одне латинське слово, яке починається із великої літери. Так була створена ієрархічна система категорій. Це означає, що будь-який вид повинен мати наукову назву та належати до кожної із вказаних категорій, причому всяка наступна включає в себе всі попередні. Пізніше послідовники Ліннея ввели категорії родини та типу (відділу).
У перших дев'яти виданнях Systema naturae (1735—1753) Карл Лінней опублікував свою систему рослин. Ботаніки всього світу вважають 1735 рік початком наукової ботанічної класифікації. 1758 року було опубліковано десяте видання Systema naturae, присвячене тваринам, а пізніше — ще два видання, з яких найповнішим стало 12-те, що включало всі відомі на той час дані про рослин, тварин та мінерали.
1758 рік став початком наукової зоологічної класифікації. Зокрема Лінней включив людину разом із мавпами до ряду приматів — така класифікація збереглася і до сьогодні. Загалом Карл Лінней описав понад 7700 видів рослин, які відніс до 24 класів, та 4400 видів тварин із 6 класів. Він також класифікував мінерали, грунти, людські раси. Свою систему Лінней характеризував як «штучну», тобто таку, що грунтується на ознаках, обраних дослідником. Він вважав, що вона є лише кроком до «природної» системи, і зазначав: «Штучна система слугує лише до тих пір, поки не знайдена природна. Перша вчить лише розпізнавати рослини. Друга навчить нас пізнати природу самої рослини».
Довгий час еволюціоністи вважали системи, що грунтуються на подібності, штучними, а на єдності походження — природними. Сам Лінней під «природною» системою розумів досконале пізнання людиною суті живого — мету біології, яка зараз далека так само, як і за його часів.
Перше видання «Системи природи» 1735 року вже через кілька місяців зробило Ліннея знаменитим. Втім він досяг успіхів і в інших галузях знань. Так, сучасник і колега Ліннея професор астрономії Упсальського університету Андерс Цельсій (1701—1744) запропонував так звану шкалу Цельсія, в якій температура кипіння води була позначена як 00, а температура танення льоду — як +100. Після смерті цього дослідника від сухот Лінней «перевернув» шкалу — в такому вигляді її застосовують і досі. Цей факт послугував основою легенди про винахід Ліннеєм ртутного термометра.
Деякі інші захоплення Карла Ліннея за результатами мають, радше, анекдотичний характер, однак багато з них свідчать про нього як особистість неординарну і аж ніяк не схожу на доброчинного патріарха академічної науки. Так, він написав трактат про можливість акліматизації тропічних рослин у Швеції. Він мріяв про пальмові гаї, чайні плантації, рисові поля, кавові дерева й вирощування бавовнику та женьшеню на своїй батьківщині для зменшення залежності від імпорту цих культур. У колишньому СРСР подібні «експерименти» на державному рівні здійснював «народний академік» Лисенко та його послідовники.
Ще один приклад ліннеєвського авантюризму полягає в тому, що він, дізнавшись про вирощування штучних перлин у Китаї, вирішив розпочати цю справу в струмках поблизу Упсали. В черепашках двостулкових молюсків (жабурниці, перлівниці тощо) він просвердлював дірочки, в які вкладав шматочки гіпсу, сподіваючись, що вони покриються перламутром та перетворяться на перлини. В 1761 році він показав представникам уряду кілька низькосортних перлин, які начебто виростив таким чином. За 6000 срібних талерів (приблизно 150 тисяч сучасних доларів США) він продав державі інструкцію про штучне вирощування перлів. Намагання виростити перлини за рекомендаціями Ліннея нічого не дали, однак уряд на скандал не пішов та свою грошову дотацію назад не вимагав.
Після смерті Карла Ліннея його вдова продала рукописи, колекції та бібліотеку вченого англійському ботаніку Джону Сміту, який заснував 1788 року Ліннеєвське товариство в Лондоні. На сьогодні це товариство є провідним центром систематичної науки у світі. Його дійсними членами можуть бути лише найвизначніші вчені — зоологи та ботаніки (зараз їх налічується 40), яких обирають на загальних зборах товариства. Ліннеєвські товариства, засновані в XIX та XX сторіччях, існують і в інших країнах світу — зокрема, в Австралії, Канаді, Франції, Швеції, США. В місті Упсала є музей Карла Ліннея. На честь Ліннея ще за його життя була названа лапландська рослина Linnaea borealis, а в наш час на його честь названо багато родів та видів тварин, рослин, грибів.
Триста років iз дня народження Ліннея святкують у всьому світі, однак наймасштабніше — в Швеції, де 2007 рік офіційно оголошений роком цього вченого. По всій Швеції відбуваються виставки, екскурсії, різні наукові форуми. Найбільші святкування відбулись в Упсалі, де зібралися провідні вчені-систематики з усього світу. Наприкінці травня Швецію з метою взяти участь у святкуванні 300-річчя з дня народження Ліннея відвідав японський імператор Акіхіто з дружиною. Акіхіто є відомим дослідником тихоокеанських риб та почесним членом Лондонського ліннеєвського товариства. Відзначають ювілей на державному рівні також у Голландії, Великобританії та багатьох інших країнах.
В Україні конференцію, присвячену цій даті, провели викладачі та студенти Національного університету «Києво-Могилянська академія» за участi провідних науковців академічних інститутів ботаніки та зоології.
Юрій Вервес — доктор біологічних наук, професор. Понад 30 років працював на біологічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Нині — завідувач кафедри екології, екологічної безпеки та екологічних ризиків у житлово-комунальному господарстві Державної академії житлово-комунального господарства. Автор понад 260 друкованих праць, cеред них — 14 монографій і понад 30 підручників і посібників для вищої та середньої школи, зокрема розділ «Основи еволюційного вчення. Історичний розвиток органічного світу» у підручнику із загальної біології для 11 класу загальноосвітніх шкіл.
Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>
У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>
Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>
Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>
