У політ — тандемом

      Скільки існує незалежна Україна, стільки й поширюються чутки щодо подальшої долі ВАТ «Мотор Січ», яким керує В'ячеслав Богуслаєв. Навіть у статусі нардепа-регіонала Герой України «кучмівського розливу» де-факто продовжує ініціювати різноманітні прожекти і «благословляти» проекти своїх підлеглих. Одним із найепатажніших був намір, анонсований особисто паном Богуслаєвим на початку 2005 року: керівник публічно висловився за перебазування «Мотор Січі» на територію Росії! Заява була настільки зухвалою, що стала об'єктом розслідування прокуратури Запорізької області. Саме тоді і виникла версія «корупційного бартера»: ВАТ поступалося частиною своїх акцій за спуск кримінальної справи «на гальмах». На той час колективу ВАТ належало тільки 15,7 відсотка акцій, а найбільшим пакетом (35,9 відсотка) «Мотор Січі» володіла маловідома фірма Бартенс Еллайнс ЛТД з американського штату Колорадо, яка, в свою чергу, є власністю одного з «нових українців». Цей пакет, за неофіційною інформацією, і перейшов із рук одного олігарха до іншого, і слідчі перестали викликати пана Богуслаєва на не вельми приємні розмови. Тоді ж, під час візиту до Запоріжжя Президента України Віктора Ющенка, керівник «Мотор Січі» запевнив автора цих рядків, що його не так зрозуміли, що ніхто не планував «передислокації» унікального виробництва.

      Проте з Росією щось таки не заладилося — досить згадати односторонній вихід вередливої сусідки зі спільного проекту  створення  військово-транспортного літака Ан-70: Україна преться в НАТО? Геть домовленості!.. Не склалося торік і з реалізацією частини акцій ВАТ «Мотор Січ» одному з великих підприємств російського військово-промислового комплексу, гінці якого начебто пропонували мізер. Дванадцятого  грудня пан Богуслаєв заявив, що для техпереозброєння підприємству бракує близько 40 мільйонів доларів, і в 2007 році пакет акцій таки буде реалізовано за межами України. За інформацією неофіційною, ідеться знову ж таки про Росію, яка хоче підпорядкувати своєму ВПК не лише українського монополіста з виробництва двигунів. Тож придбання акцій лише відтермінували. До кращих часів.

      Про що йдеться? Росіянам відомо не тільки те, що майже 33 тисячі двигунів «Мотор Січі» нині піднімають літаки у небо 120-ти країн світу; таке визнання було б нездійсненним без конструкторської думки фахівців державного підприємства «Івченко—Прогрес». Ось у кулуарах переговорного процесу і виникла утаємничена від ЗМІ домовленість щодо не стільки злиття акціонованої «Мотор Січі»-виробника з державним авіаконструкторським бюро, як подальшої долі нової потужної структури.

      До речі, сьогодні КБ «Івченко—Прогрес» 36 відсотків своєї продукції реалізовує саме в Росії — більше ніж на усіх інших закордонних ринках світу (34) і в Україні (30 відсотків). Найактивніше співпрацює запорізьке КБ зі спорідненими підприємствами Москви, Уфи, Омська. Генеральний конструктор «Прогресу» Федір Муравченко з рук особисто Володимира Путіна одержав російський орден Дружби. Не минуло і двох років, як керівник КБ зробив офіційну заяву про створення корпорації «Олександр Івченко»: «За цією компанією гарне майбутнє, позаяк об'єднуються потужний завод і потужний інтелект».

      Фахівці обох кандидатів на об'єднання кажуть, що переговорний процес між КБ і ВАТ пришвидшили чутки про приватизацію підприємств оборонного комплексу України. За такої (з непередбачуваними наслідками) перспективи, розмірковує Федір Муравчено, «не можна допустити, аби «Мотор Січ» залишилася без конструкторського бюро, а «Прогрес», у свою чергу, приватизували непрофесіонали. Вони ж можуть «наламати дров», загубити справу... Наші ж наміри схвалює багато підприємств-партнерів. Деякі з них уже просяться під дах нової корпорації. Та ми кажемо, що це не на часі. Відповідні рішення ще мають прийняти Кабмін, Верховна Рада... Не в захваті від нашої ініціативи, приміром, Мінпромполітики — ініціатор створення державного авіаційного концерну». Під його дах, до речі, ніхто не квапиться. Чому? Бо цінує свою самостійність, вважають фахівці «Мотор Січі» і «Прогресу». Чи ж благословить столиця «шлюб» запорізьких «жениха» й «нареченої»? Заручини відбулися.