Найсильніша нація у світі — українці

      «Це все казки», — скажете ви. Але чи матимете рацію? Справді дивовижно, проте завдяки нашим чотирьом хлопцям-богатирям — Василеві Вірастюку, Миколі Мельникову, Михайлу Старову та Ігорю Педану — українці вважаються найсильнішими людьми на планеті, що було підтверджено на минулорічному чемпіонаті світу. До того ж Василь — бронзовий призер в індивідуальній першості, а Михайло — переможець змагань суператлетів у номінації «найдужча людина Центральної Європи». У цих хлопців, котрі виважують на своїх дужих руках імідж України, є звичайнісінький на вигляд наставник — Володимир Миколайович Киба, людина зі щирим серцем, доброю душею і великим професіоналізмом керівника. Президент Федерації найсильніших атлетів України й перетягання канату, Киба довів усім — і чиновникам-бюрократам, і численним заздрісникам, що організовані ним «Богатирські ігри» — це не просто щорічне шоу, а ціле спортивне дійство, яке заслуговує на всенародну любов та визнання.

      — До речі, цей вид спорту має назву «Богатирське багатоборство» з легкої руки журналіста саме вашої газети, — посміхається Володимир Киба, починаючи розмову з кореспондентом «УМ». — 1999 року ми разом із кількома друзями-журналістами за допомогою спільного мозкового штурму вигадували ім'я для наших ігор. Починали з «Козацьких розваг», однак потім таку ж назву перехопила собі невідома організація. А ми були змушені змінити її на «Богатирські розваги». Минув деякий час, українські силовики вже стали улюбленцями народу. Тоді ми зрозуміли, що повинні вже вийти за межі «розваг». Так з'явилися «Богатирські ігри».

      — Володимире Миколайовичу, я знаю, що жодного разу ви не робили з «Богатирських ігор» фінансового шоу. Завжди вхід був безкоштовним для глядачів...

      — Я вважаю, що найголовнішим для нас є можливість дарувати радість людям. А задоволення від побаченого може бути неповним, якщо глядачі купуватимуть на наші турніри квитки. Підкреслюю, ми робимо все для людей, а не за рахунок людей. І пишаємося тим, що досі не витратили на себе жодної державної копійки. Усе робимо завдяки залученню небюджетних джерел. До речі, це стало можливим винятково за таких обставин, коли ми почали тісно співпрацювати, взаємодіяти з популярним телепроектом (щосуботи в ефірі «Нового каналу» транслюються «Богатирські ігри». — Авт.). Передача ставить за мету зацікавити спонсорів, і саме в такий спосіб ми покриваємо витрати, пов'язані з діяльністю нашої федерації — забезпечення її роботи в цілому, проведення змагань українських силачів. Не хочемо жебракувати перед державою, вибиваючи крихти з держбюджету. Поготів богатирі ніколи не підуть на такий принизливий крок. Озирніться навкруги — скільком людям допомога потрібна більше, ніж нам. А наші хлопці й так силу мають.

      Раніше і серед дня зі свічкою не знайдеш отих спонсорів, а тепер до нас надходить багато вигідних пропозицій, з яких ми вже можемо дозволити собі вибирати найкращі.

      — Що нового ви запланували на Рік мавпи?

      — У 2004 році нашою федерацією заплановано проведення 10 фізичних заходів. Серед них — матчева зустріч українських та польських атлетів, з огляду на проведення Року Польщі в Україні; змагання за звання найдужчого атлета Центральної Європи; перед Днем Києва передбачається матчева зустріч Україна-США; у вересні на українському півострові відбудеться турнір, присвячений 150-річчю від початку Кримської війни, куди, можливо, завітає й англійська королева. Власне, для приїзду Її Величності та інших представників королівського двору ми вже зробили певні кроки. Почули «гаразд, запрошуйте» з вуст керівників Держкомспорту України, зв'язалися з послом України у Великій Британії. Турнір матиме назву Crimean Six Country Challenge («Кримський виклик шести країн»). Адже в Кримській війні брали участь саме шість держав — Туреччина, Англія, Росія й Україна, Італія, Франція. Декотрі з них за власним бажанням, декотрі силоміць були втягнені в цю безглузду різанину. Тепер ми за правом господарів запрошуємо богатирів країн до нас. Швидше за все, цей турнір відбудеться на стадіоні дитячого табору «Артек» — вигідному, зручному майданчику. І хоча в цей час починається навчальний рік, проте залишається величезна кількість відпочиваючих у «оксамитовий сезон».

      Наприкінці лютого — на початку березня відбудеться фінал турніру «Богатир року», де ми традиційно оголосимо найсильнішу людину України. Водночас хочемо запросити команду Німеччини взяти участь у цих змаганнях. А чом би й не організувати матч між Україною і Німеччиною? У командній першості чемпіонату світу 2002 року вони вибороли титул «Найсильнішої нації на планеті», були чемпіонами світу. А в 2003-му німці, поступившись у нинішньому чемпіонаті українцям, образливо кричали, що повернуться і помстяться нашим хлопцям. У свою чергу ми хочемо цим запрошенням довести, що перемога української команди не випадкова. Мабуть, турнір проходитиме у київському Палаці спорту чи у львівському приміщенні Спортивного клубу армії, чи в авіаангарі, де наші хлопці 15 метрів тягли на собі літак. Дамо німцям можливість для реваншу — нехай спробують відібрати в українських силачів титул «Найдужчої нації світу». Але я щиро сподіваюся, що якщо ми один раз щось виграли, то це вже назавжди.

      — А чим 2003 рік був цікавим як для вашої федерації, так і для богатирів? Окрім того, що ми вже знаємо про перемогу на першості світу?

      — 2003 рік був надзвичайно вдалим і для нашої федерації загалом, і для українських атлетів зокрема. Ми пройшли важкий шлях, взаємодіючи з Держкомітетом у справах фізкультури і спорту; досягли офіційного визнання не одного, а одразу двох видів спорту (богатирське багатоборство і перетягування канату). Наприкінці вересня Василь Вірастюк у Замбії, в місті Лівінгстоні, що біля водоспаду Вікторія, на чемпіонаті світу в індивідуальній першості сенсаційно зійшов на п'єдестал пошани і став третім силачем планети, поступившись лише полякові Маріушу Пудзановському та литовцю Жедрунасу Савіцкасу.

      Минув місяць після успіху Василя, а ми вже виступали на острові Сен-Мартен (Кариби), змагаючись за звання «найсильнішої нації планети». Вісім країн-лідерів брали участь у цьому змаганні. У нашій групі (Україна, Сполучені Штати, Нова Зеландія та Велика Британія) ми почергово здолали команди США з рахунком 5:2, потім 7:0 — Нову Зеландію, 5:2 — Англію. А у фіналі вибороли перемогу в лідерів іншої підгрупи, німців, — 5:2 (їхніми суперниками були чехи, голландці та канадці).

      — Яка вправа в українських богатирів є найулюбленішою?

      — Якщо розповідати про командні змагання, то найулюбленішою вправою є підняття одначасно трьома атлетами дерев'яного стовбура (англійською — loglift). Максимальна вага, яка була нам необхідна, — 440 кг. І, за словами учасників (Старов, Педан та Вірастюк), це була далеко не межа їхніх можливостей.

      Видовищною вправою вважається також виштовхування суперника за допомогою колоди. Вага деревини в даному випадку значення не має. Від кожної країни беруть участь три спортсмени. Тримаючись за кінці колоди, команда намагається випхати суперника за межі кола. Така вправа викликає найбільше емоцій як у самих богатирів, так і в глядачів. Що цікаво, під час поєдинку суперники не бачать один одного.

      — Я знаю, що богатирі іноді демонструють глядачам і «силу духу» — надувають звичайні грілки так, що вони просто лопаються на клапті...

      — Це ми так жартуємо, коли нас запрошують на показові виступи, де уболівальникам потрібно підняти настрій. Хлопці надувають медичні апарати (приміром, ті ж грілки) до розриву. Це насправді не так уже й просто.

      — Чи мають наші богатирі якісь особливі якості, аби так подобатися людям?

      — Вони просто показують чесну, нехитру, відкриту гру, справжню чоловічу силу. Якщо повернутися на сто років назад, то, згадаймо, що в нашій країні до революції серед народу популярним був не футбол, який сьогодні заполонив всі телеекрани і шпальти газет, а перш за все — боротьба. Силачі, які виступали на циркових аренах, — Іван Піддубний, Григорій Новак... Можна ще й ще продовжувати цей список легендарних імен. До речі, Піддубний — символ нашої федерації, зображений на логотипі. Хтось вважає, що це російський богатир, а ми стверджуємо, що він — українець.

      Люди завжди поважали чоловічу силу. Комусь може не подобатися, що роблять ці кремезні хлопці. Проте ніхто не зможе заперечувати, що ця сила випромінює доброту, позитив. Я для себе вивчав нашу аудиторію і дійшов висновку, що дивляться нас представники усіх верств населення — від дітей і жінок до людей похилого віку.

      — Існує думка, що сила є — рузуму не треба...

      — Наші хлопці або ще вчаться, або вже мають дипломи про вищу освіту. У деяких навіть по дві освіти. Приміром, Михайло Старов за фахом інженер-авіатор, закінчив ХАІ, книжки пише про те, як правильно виконувати ті чи інші фізичні вправи, як розвивати силу, як стати таким дужим, як він, а до того ж — і щасливим.

      — А чи є якiсь особливостi меню в атлетiв?

      — Жодної особливої дієти вони не дотримуються. Можу сказати одне: зважаючи на масу тіла, яка перевищує звичайну майже удвічі , цілком природним є те, що богатирі їдять відповідно більше. Перевагу, звісно, віддають білковій їжі — свіжому м'ясу ягняти, особливо виготовленим з нього биткам із кров'ю, овочам, фруктам...

      — А що з допінг-тестами?..

      — Я впевнений у своїх головних богатирях, особливо — в четвірці кращих, котра сьогодні представляє Україну на міжнародній арені. Нічого з того, що не рекомендовано лікарями та заборонено міжнародними нормами, наші атлети не вживають. Принаймні за тією інформацією, що ми маємо.

      — Що ви побажали б і своїм богатирям, і читачам «УМ» у новому році?

      — Ми всім бажаємо «міцного»... Нехай кожна людина обере для себе те, що їй ближче до серця — міцне здоров'я або міцний дух. А жінкам особливо хочу побажати дужих чоловіків!

Надія ГОНЧАРУК.