Прибульці з Труханова спокусили Гіннесса

      Хто з нас не бавився у пісочниці й не лiпив чудернацькі фігури? Якщо хтось категорично заперечуватиме свою пристрасть до цього сонячного дива, не повірю. Адже втілювати свою фантазію за допомогою матеріалу, якого вдосталь як на дитячих майданчиках, так і на пляжі, властиво не тільки дітлахам, а й серйозним дорослим. У цьому можна переконатися, завітавши на Труханів острів у Києві.

      Семеро скульпторів, які вже давно перетнули кордон дитинства, впродовж двох тижнів «освоїли» 200 тонн піску на пляжі столиці. Результат вражає не лише відвідувачів. Оцінити їхнє творіння прийшли в суботу і представники Книги рекордів України. Ними зафіксовано, що робота відчайдушних митців не пройшла марно: 5 м висоти і 51 м довжини піщаної композиції мусять бути занесені в історію. До цього скульптори з України, Росії і Китаю йшли цілих 5 років і лише зараз їхній витвір заслуговує на свою сторінку в українській книзі рекордів.

      Хоча ніч напередодні відкриття Міжнародного фестивалю піщаних скульптур була справжнім випробуванням на міцність і довготривалість прибульців Труханова, вони перемогли бурю і вже до обіду після деякої реанімації вразили всіх своєю чіткістю. Навіть найменші деталі виглядають, ніби намальовані. Адже, щоб створити шедевр, який вистоїть і в дощ, і в град, скульптори доклали чималих зусиль. Спершу зробили каркас, тоді наростили піщану масу, а поверхню готової фігури вкрили спеціальною сумішшю — клей ПВА з водичкою.

      Скульптори звільнилися від стін своїх майстерень, випустили на волю фантазію, вповні відчули гармонію з природою і глядачем. Стереотип, що мистецтво може бути лише в галереї, розвіяно. У цьому переконалися кияни Володимир Кузнецов і Олександр Волосенко. Вони брали участь у створенні чотирьох фрагментів спільного піщаного шедевра. Цілий тиждень сенсом буття для них були риби, рослини, міфічні русалки. Скульптори з самого ранку підправляли чіткість вигину тіла містичної жінки — русалці не сподобалось купатися під градом, і вона трішки «розтовстіла» до відкриття. Однак це не стало на заваді відвідувачам сфотографуватися поряд із напівжінкою-напіврибою. Хлопці просили відійти митців, аби ті не влізли в кадр, який явно засвідчуватиме спокусливість піщаної красуні.

      — Ми не працювали для того, щоб себе прославити, тому й не ображаємося, коли просять відійти, щоб сфотографуватися. Наша мета — заразити творчістю. Часто доводилося бачити, коли діти приходили, дивилися, що ми робимо, і собі поряд із нами теж ліпили машинки. Це і є найбільшим щастям для худоржника.

      Росіянин Андрій Трубін, який два тижні ліпив довжелезного мамонта, каже, що працювати було важкувато. На природі, де багато відвідувачів, пива і дівчат у купальниках, зосередитися на серйозній роботі інколи не вдавалося, тому приходив сюди раненько, щоб в обiдню пору можна було відпочивати і спілкуватися з зацікавленими спостерігачами.

      Працювати у стилі ленд-арт можна не тільки з піском. Матеріалом слугують камінці, пластикові пляшки, різноманітні гілочки дерев. Панда із дротиків Наталі Шило привабила одну пані настільки, що та попросила подарувати їй улюбленого звірка. Тож закордонний ведмедик після гостювання на Трухановому переселиться до нової господині. Піщаним скульптурам так не пощастило, адже перевезти їх нелегко. А поки усміхнені піщані створіння не перетворилися на купу звичайного піску, мить вічності триває і її неодмінно треба зафіксувати кожному з нас. Тож, незважаючи на похмуру погоду і дощик, мерщій на острів. Підводний, загублений, віртуальний, новий світи, світ машин і хмарочосів, лелек і птахів чекають з нетерпінням — хтозна, скільки ще вони боротимуться з погодою.