На екваторі: «Таврія» позаду «Пежо» і «Феррарі»

Чому в Парижі повторився римський сценарій

      Ще з часів повернення Валерія Лобановського з арабського відрядження запам'ятався один постулат маестро: якщо журналіст вважає, що ліпше розуміється на футболі, ніж наставник, то йому потрібно не писати, а тренувати. Цей убивчий підхід практично не залишає пишучій братії можливостей повноцінно осмислити побачене на футбольному полі, бо зазвичай є лише два варіанти реакції фахівців — «повна безграмотність» або «йди тренуй сам, якщо такий розумний». Проте є очевидні речі, висновок щодо яких можна зробити на підставі слів... самого тренера. Отже, виходячи з того, що Олег Блохін після матчу в Парижі заперечив наявність «запасної» тактики на випадок пропущеного голу, розуміємо: у збірної України було основне завдання на гру — зіграти 0:0.

      Узагалі-то славнозвісний план «вистояти-відбитися» — не такий уже й застарілий метод, якщо пригадати окремі подвиги Ліхтенштейну, Фарер та інших аутсайдерів. Ми ж, на відміну від футбольних «карликів», маємо дорожчих, а значить, якісніших виконавців. Але Тимощук, Воронін, Калиниченко чи Гусєв цінні кожен окремо, а скласти їх у команду повинен якраз тренер. У суботу ж на «Стад де Франс», за визначенням самого Блохіна, наша збірна — 11-й номер рейтингу ФІФА — виглядала напрочуд безпорадною, тож і заслужено програла фіналістові недавнього чемпіонату світу — 0:2.

      Із помилок потрібно робити висновки. Чи зробив Блохін належні висновки після поразки італійцям на початку цього відбору, якщо в Парижі повністю повторилися римський сценарій і рахунок: не було Шеви, була гра на утримання «нулів» із мінімальними потугами в контратаках, розвал після реалізації суперником першої ж серйозної помилки нашого захисту? Чи був би результат гіршим, якби в умовах дисбалансу фізичної готовності різних гравців наші тренери зробили ставку на перевірені часом речі — досвід, зіграність у ланках, девіз «кращий захист — атака»? Тепер про це можна лише здогадуватися.

Помилки з розстановкою

      Долю зустрічі вирішили феноменальні паси французьких півзахисників за спини наших центральних оборонців та майстерна реалізація виходів сам на сам із Шовковським Рібері та Анелька. В обох випадках не кращим чином у цій зоні зіграли Чигринський та Русол, котрі поривалися діяти в лінію. Після цього лунають голоси про те, що краще було б на цей матч виставити динамівський центр захисту (Ващук — Михалик), і при цьому в центрі поля зіграним виглядало б донецьке тріо опорників — Тимощук, Чигринський та Гай.

      А якби Олег Блохін «відповів» не самим Вороніним у стартовому складі, а ще й, скажімо, Воробеєм, гірник міг би розвантажувати екс-«фармацевта», перекривати зону в зародку французьких атак, а в контратаках — збільшував би варіанти для їх розвитку.

      Усе це, звісно, запізнілі теоретизування, але вони мають право на життя хоча б через те, що Раймон Доменек виставив на гру лише одного форварда — Ніколя Анелька, тож усе вирішувалося саме в середніх лініях.

      Кілька безперспективних дальніх передач у напрямку Вороніна ще на початку поєдинку показали, що нам буде сутужно. За такої «контргри»  Тюраму та Галласу було неважко залишити нашого форварда на голодній пайці. Недаремно новобранець «Ліверпуля» спромігся лише на один удар із далекої відстані, щоправда, доволі небезпечний. Зайвими дотиками при обробці м'яча Ворона змарнував ще дві нагоди для ударів.

Моменти були лише в першому таймі

      Загалом, титулований суперник виглядав потужно лише тому, що мав за тло ТАКУ збірну України. І то, весь перший тайм господарі присвятили налагодженню зв'язків у дещо оновленому складі. Відтак шанси забити «трикольоровим» (до речі, вперше в історії) у нас вимальовувалися тільки до перерви. І вималювалися непогані. Завдяки «стандартам» у виконанні Максима Калиниченка Тарас Михалик зміг пробити головою, але слабенько, а Володимир Єзерський не дотягнувся зовсім трохи, щоб замкнути навіс на дальній стійці воріт. Крім того, Олег Гусєв мав нагоду, схожу на вихід сам на сам із Грегорі Купе. Щоправда, у штрафному майданчику йому таки завадили захисники «гальських півнів», і Олег упав.

      Чи було б гольових моментів більше, якби, окрім Вороніна, Калиниченка та Гусєва, у нас грав ще бодай один виконавець із творчими та атакуючими навичками, залишається тільки гадати. Наразі наш тренерський штаб, не готовий до більш наступальної ігрової моделі, надто ж у матчах із грандами. А так, свідомо зменшивши навіть контратакуючий потенціал, ми підставили свої оборонні редути під постійний тиск. А це рано чи пізно призводить до неминучих помилок, особливо на тлі втоми.

Французи нас піднесли на небо — французи ж опустили на землю

      Загалом нічого сенсаційного в першому колі відбіркового турніру Україна не створила. Наша команда залишилася позаду фіналістів ЧС-2006, бо поступається їм не лише у виконавській майстерності, а й за рівнем тренерської «творчої лабораторії». Схоже, в нашому штабі вирішили, що стиль попередньої відбіркової кампанії знову принесе необхідний результат. Хтозна. Можливо, виграш у двох вересневих матчах — у грузинів та італійців — поверне українців на «прохідне» місце. Проте для цього все ж потрібно навчитися виявляти ініціативу. Коли господарі поля за рахунку 2:0 надали «синьо-жовтим» таку можливість, наші безпорадно розвели руками. Шкода, адже українську команду на трибунах переповненого стадіону в Сен-Дені пiдтримувала майже тисяча українських фанів, переважно — діаспоряни із Західної Європи.

      ...Насправді ж ми повинні бути вдячними французам двічі. По-перше, за те, що вони, помінявшись місцями із швейцарцями у групі на «мундіалі», дали нам можливість трохи злетіти у рейтингу і вписати в історію вихід до чвертьфіналу. А по-друге, саме французи своєчасно опустили нас  iз небес на землю.

ТАБЛО

Євро-2008. Відбірковий турнір. Група В

Франція — Україна — 2:0

      «Стад де Франс». 80 051 глядачів (рекорд стадіону)

      Арбітр: М. Кантальєхо (Іспанія)

      Франція: Купе, Клер, Тюрам, Галлас, Абідаль, Макелеле, Тулалан, Рібері, Насрі (Л. Діарра, 79), Малуда, Анелька (Сіссе, 74)

      Україна: Шовковський, Русол, Єзерський, Чигринський, Несмачний, Михалик, Гай, Гусєв, Тимощук, Калиниченко (Ротань,62), Воронін (Воробей, 70)

      Голи: Рібері, 57; Анелька, 69

      Попередження: Галлас,78 — Тимощук, 85

Фарери — Італія — 1:2

      Голи: Р. Якобсен, 77 — Індзагі, 12, 48  

Литва — Грузія — 1:0

      Гол: Міколюнас, 77

Становище команд:

                        І     В     Н     П     М     О

1. Франція  6     5     0     1     15-2  15

2. Італія   6     4     1     1     11-6  13

3. Україна  6     4     0     2       8-6 12

4. Шотландія      6     4     0     2     11-6  12

5. Литва    6     2     1     3       4-5   7

6. Грузія   7     2     0     5     13-13   6

7. Фарери   7     0     0     7       2-25        0

ПІСЛЯМОВА

      Окрім поразки, наша делегація запам'ятає й організаційну «гостинність» французів. По-перше, Раймон Доменек прийшов на прес-конференцію без перекладача. А Олега Блохіна туди... взагалі не пропустили, хоч він робив три спроби подолати кордон «сек'юріті». Виявляється, охорона нового президента Франції Саркозі, який помчав до роздягальні своєї команди, перекрила прохід усім, зокрема й VIPам, не кажучи вже про тренера гостей. Тож наш наставник свою прес-конференцію провів у мікст-зоні лише для вітчизняних журналістів.

Олег Блохін,

головний тренер збірної України:

      — У першому таймі ми виглядали добре, але після пропущеного м'яча я не побачив, за рахунок чого ми могли вирівняти ситуацію. Недостатній рівень фізичної готовності кількох футболістів не дозволив команді реалізувати те, що ми задумали. У роздягальні після матчу я сказав хлопцям, що в такому стані у збірну краще взагалі не приїздити. Бо не може команда грати у меншості! Персонально я ніколи нікого не називаю — здогадайтеся самі.

      Можливо, якби повернутися назад, я поставив би інший склад на гру, адже половина гравців, яких ми викликали, були у розібраному стані. Ми сподівалися якось це виправити — думали, що вони зіграють на злості, на бажанні. Все ж суперник — збірна Франції. Але дива не сталося. У другому таймі ми дозволили збірній Франції зіграти так, як вона хотіла. Після пропущеного м'яча не було «тяги». Це, знаєте, як «Мерседес» «побіг» уперед, а за ним десь позаду теж намагається «бігти» «Запорожець».

      Суперник довів, що він на цей момент набагато майстерніший і швидший за нас, тож ми поки не готові обігрувати французів, та ще й на їхньому полі. У французів потрібно вчитися, як приймати м'яч, як його опрацьовувати і як виконувати технічні прийоми. В Україні немає жодного форварда рівня Анелька...

      Думаю, що вирішальний момент для нас настане у матчах зі збірними Грузії та Італії.

Раймон Доменек,

головний тренер збірної Франції:

      — Ми перемогли в дуже важливому матчі, адже наш останній поєдинок групового турніру відбуватиметься в Києві, тож три очки в очному протистоянні зайвими бути не можуть. Однак, незважаючи на перемогу, потрібно розуміти, що пройдено лише першу половину шляху у відбірковому циклі і розслаблятися не можна.

      Якщо казати про саму гру, то треба визнати — перший тайм для нас був невдалим. Ми демонстрували непоганий контроль м'яча, але майже не створювали загрози біля воріт суперника. Форвардам бракувало агресивності. Після перерви ми спробували виправити ситуацію, це вдалося і позначилося на результаті.