Сьогодні ще ліцеїсти — завтра вже студенти. (Фото Укрінформ.)
Hещодавно в Технічному ліцеї Національного технічного університету України «КПІ» відбулося Свято інтелектуальної еліти 2006-2007 року. Масовий захід, який зібрав кілька сотень учнів Технічного ліцею НТУУ «КПІ», організували самі діти — вони працювали і на сцені ведучими, і в радіорубці, і забезпечили культурну програму. За понад дві години цього інтелектуального свята так і не вдалося відчути хоч трiшки закулісної «постановки». Звісно, без учительських рук усе це не обійшлося, але відчувалося, що вчителі свідомо залишилися стояти в тіні. Тому що це було не їхнє свято — це було свято їхніх учнів. Ліцеїстів нагороджували в номінаціях «Працьовитість», «Допитливість», «Переможець», «Лідер», «Відкриття року», «Творча особистість року», «Активіст року», «Учень року», «Гордість ліцею». Втім учні не так раділи своїм нагородам, як оголошенню переможців у номінації «Вчитель року». Своїх кращих учителів 2006-2007 року ліцеїсти зустрічали... зливою оплесків.
Технічний ліцей НТУУ «КПІ» було засновано 14 років тому. В ліцеї діти навчаються за двома профілями: «фізико-математичний» і «економічний». Ліцеїсти користуються матеріально-технічною базою НТУУ «КПІ» — лабораторіями обчислювальної техніки, фізики та хімії, а також науковою бібліотекою. «Мені дуже прикро, що в Україні практично немає науково-популярних телепередач та друкованих видань для дітей та юнацтва, — говорить директор ліцею Федір Красюк. — Прикро, що немає такої передачі, як «Під знаком «Пі», — колись її транслювало центральне телебачення. У ній розв'язувалися задачі з фізики, математики, біології. Мене гнітить, що знищується такий предмет, як фізика. Фізика, виявляється, нам потрібна лише для того, щоб знати, чому дощ іде і чому земля крутиться. Наш ліцей має на сьогодні власну базу з механіки, радіоелектроніки, оптики. Наші учні беруть участь у міжнародних олімпіадах. Але є величезний вакуум між школою і суспільством».
Цікаво, що кілька учнів Технічного ліцею НТУУ «КПІ» були учасниками популярної серед підлітків телевізійної програми «Найрозумніший» на каналі 1+1. «Я почав цю програму дивитися ще навчаючись у першому класі, коли вона лише з'явилася, — розповів «УМ» учень сьомого класу Ярослав Солдатенко. — Я дуже хотів на неї потрапити і почав готуватися. Пройшов три етапи. Перед ефіром нас готували психологічно, щоб ми не боялися камер. У підготовці до передачі мені допомагали батьки — мама щось шукала в Інтернеті, батько готував з історії. Я підготував свою тему — космонавтика. Мені пощастило брати участь двічі — у 2006 і 2007 році, але переможцем, на жаль, усе-таки не став. Та все одно мені надзвичайно сподобалася ця гра».
А ось ліцеїст дев'ятого класу Дмитро Білорус — теж учасник програми «Найрозумніший» — не приховував певного розчарування від участі в телешоу. «Є два різних варіанти перевірки знань. Можна виконувати завдання на олімпіаді, а можна відповідати усно. У телевізійній грі є багато елементів везіння. Були, наприклад, такі учасники, які дуже добре знали математику і фізику, але зовсім не знали мистецтво. Крім того, гравцям з України дуже складно, бо програма ведеться російською мовою — потрібно дуже швидко перекладати терміни».
До речі, директор ліцею Федір Красюк каже, що теж дивиться цю телепередачу. І постійно думає про те, як збільшити кількість «найрозумніших» серед ліцеїстів. «Моя робота як директора полягає в тому, щоб нікому не заважати — ні вчителям, ні учням, — переконаний Федір Михайлович. — Не давати ніяких вказівок. Я повинен створити умови, повинна бути матеріально-технічна база в хорошому стані. У викладача має завжди бути гарний настрій, щоб він з усмішкою заходив до дітей — це моє завдання. Треба дати вчителеві можливість працювати самостійно. Чому? Тому що я ж не можу бути генієм в галузі математики, фізики, інформатики. Я підбираю тих викладачів, які є геніями у своєму предметі. І стараюся не тільки не заважати, а максимально сприяти».
Є таке поняття, як «педагогічні технології». Про те, наскільки ефективно ці технології застосовують на практиці, можна судити за відносинами між вчителем та учнем. «Якщо вчитель кваліфікований, то він сам іде на встановлення контакту. Адже зрозуміло, що для його професійного успіху потрібен гарний контакт з учнями», — вважає учень 11-го класу ліцею Роман Якобчук. «Можна злякатися, що вчителька дає дуже багато завдань. Але потім розумієш, що в неї фундаментальні знання, які зовсім не кожен ще й може отримати», — додає восьмикласник Андрій Темников.
У процесі навчання викладачі Технічного ліцею намагаються поєднати «фізику» і «лірику», тобто дати фундаментальні знання з точних і природничих дисциплін і водночас навчити дитину поводити себе розкуто та незакомплексовано з точки зору творчості. В рамках позакласної роботи одночасно діють такі гуртки, як «Математика та евристика» і «Літературна студія», «Функції та функціонали» і «Художня самодіяльність», «Цікава математика» і «Світ зарубіжної літератури». І на таких заняттях уже немає «начальників» і «підлеглих». Ліцеїсти й викладачі разом дізнаються і створюють щось нове.
«Коли називаєш учням прізвище вчителя, а в класі — тиша, то це для мене майже смертельно, — визнав директор Технічного ліцею НТУУ «КПІ» Федір Красюк. — Адже це означає, що десь ми не допрацювали, бо діти повинні любити викладача. За те, що він фахівець своєї справи, а ще любить предмет, який викладає, і тих, кому він викладає. І діти — як лакмусовий папірець — це все відчувають. У дитячому колективі панує щирість, відвертість, діти не кривлять душею. Це не Верховна Рада, вибачте на слові. Тому що слухати тих людей, які думають одне, роблять інше, а третє говорять — це просто абсурд. Як же можна так жити? Ми прагнемо не просто дати знання, а сформувати ліцеїстів як особистостей».
«А чи застосовуєте ви якісь спеціальні менеджерські підходи у керівництві навчальним процесом? Чи відвідуєте тренінги та семінари для освітянських керівників?» — запитала я Федора Красюка. «Знаєте, я якось був на одному освітянському семінарі. Це була представницька зустріч з академіком Російської академії освіти, — відповів Федір Михайлович. — Чотири дні ми там сиділи. І що ви думаєте? Цей академік нам розповів, що він колись був директором навчального закладу, в якому навчалися понад тисячу дітей. І він нам наводив приклади дуже поганої поведінки дітей і популярно пояснював, що є дуже «трудновоспітуємиє дєті». Я до такого професора одразу повернувся спиною. Бо я вже 32 роки працюю в системі освіти, і ще жодного поганого слова мені ніхто з дітей ніколи не сказав».
«Ми ставимо за мету підготувати інтелектуальну еліту, тобто не лише розумних, а й вихованих, культурних, доброзичливих людей. Але для елітності дуже важлива родина, — додає Федір Красюк. — Якщо в родині повна сім'я, нерозлучені батьки, доброзичливі стосунки, психологічний комфорт, то і діти виростають такими. Якщо батьки мають гарний фаховий рівень, тоді й діти прагнуть вчитися. І з родин вони несуть у світ чисті й шляхетні думки і вчинки. Такі діти приносять у ліцей з собою не енциклопедії, які в них є вдома, а вислови й думки з енциклопедій. А інші, хто не має вдома енциклопедій, слухають цих дітей і, спільно навчаючись, підтягують один одного».
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
