Мрійник повертається на дерево,

31.05.2007

      Колишній учитель із Завадівка Чемеровецького району Микола Сас, про якого у 1999-му та 2000-му роках розповідала «УМ», знову намагається подивувати світ. Нагадаємо, що свого часу цей неординарний чоловік збудував собі хатинку в лісовому урочищі на дереві. Крислатий ясен дав прихисток затишному помешканню самітника, облаштованому на сімнадцятиметровій висоті.

      На жаль, лихі люди, якi були не в змозі зруйнувати добротно змайстроване житло, спиляли саме дерево. Хоч воно й росло в заповідній зоні. Тоді, рятуючись від неправедного гніву недоброзичливців, наш герой чкурнув подалі від рідних країв — до друзів у Київ і Мелітополь.

      Згодом притлумилася кривда, і Микола повернувся в село. Попри несприйняття багатьох оточуючих, знову загорівся сміливою ідеєю відродити домівку на дереві. Темними вечорами мрійник полишав свою сільську хату і вирушав до лісу в пошуках підходящої місцини. Найбільше йому приглянулася пишна столітня липа. Саме на її стовбурі 9 травня Микола розпочав зводити нову хатинку. Потайки від односельчан. Адже гіркий досвід підказує 45-річному дивакові, що зайвий розголос тут ні до чого.

      Уже вдалося на висоті дев'яти метрів укласти кілька балок, які утримуються з допомогою дроту, мотузки і металевих кілків. Робиться все надійно, тут знадобився альпіністський досвід молодих років. Потім Микола займеться облаштуванням незвичайного помешкання, аби воно надійно захищало і від пронизливого вітру, і від тріскучого морозу. Ось тоді, усамітнившись, як колись, серед мальовничої подільської природи, порине у безмежне й інтригуюче книжкове царство. Адже, крім географії та біології, які Микола Сас вивчав у педінституті, він самотужки штудіював хімію, математику, фізику, англійську мову, філософію. Каже, що будь-який із цих предметів міг би викладати в школі. А поки що обмежується репетиторством, заробляючи у такий спосіб на своє невибагливе прожиття. Дуже любить музику — охоче слухає і класику, і рок.

      Земляки чомусь вважають його чаклуном. А ще — диваком. І за хатинку на дереві, і за цілоденні блукання лісом. А він там шукає рідкісні рослини і буває безмежно радий, коли знаходить. Щоб потім насіяти їх неподалік свого дерева і милуватися неповторною красою. Втім злості ні на кого філософ не тримає. Хатинку ж свою, зізнається Микола, будує не з бідності, а для душі. Бо хоче жити в гармонії з природою. Та й себе випробувати на міцність.