Тест на добро, зло і профорієнтацію

      Після закінчення школи дівчата і хлопці роблять фактично свій перший свідомий вибір, який вплине на все їхнє подальше життя. Пам'ятаєте, як наприкінці вашої випускної весни поставали два грізно-невідворотних питання: «Куди йти вчитися?» та «Ким же я хочу бути?». Сьогодні, у день останнього дзвоника, ми поцікавилися, як вирішують це питання нинішні випускники. Дехто покладає відповідальність за проблему вибору на плечі батьків. Мовляв, старші краще знають, куди я маю вступити. Серед опитаних «УМ» випускників таких виявилося 12 відсотків. Більшість одинадцятикласників (53 відсотки опитаних) мріють вступити до вищого навчального закладу. З них 20 відсотків уже відвідували підготовчі курси і навіть вступили до омріяного вузу. Кожен п'ятий випускник не проти вчитися у технікумі, кожен 20-й хотів би отримати освіту за кордоном, а 17 відсотків опитаних досі не визначилися, куди вони будуть вступати.

      Анонімне опитування «України молодої» проводилося минулого тижня у десяти школах Києва та області. Звісно, його результати не претендують на жодну науковість, але, як нам здається, певною мірою є відбитком настроїв та прагнень сьогоднішніх випускників.

Якщо вуз, то найкращий

      Вибираючи вищий навчальний заклад, молодь звертає увагу на його престижність та реноме (48 %), на те, щоб рік навчання коштував недорого (17%), та на те, щоб при вступі був невеликий конкурс (23 %).

      Ми вирішили дізнатися, чи планують випускники платити хабарі за те, щоб вступити до ВНЗ. Майже третина опитаних (30%) категорично відмовляється давати хабарі, вважаючи це аморальним. 23 відсотки випускників чесно відповіли, що не проти вступати «за гроші», якщо батьки погодяться оплатити ці витрати. Але, як виявилося, найбільше молодь боїться «втратити» рік, тож 47% відповіли, що вступатимуть «за знання». Якщо ж не пройдуть за конкурсом, тоді шукатимуть, кому і як треба доплатити. Проте жоден із респондентів не зізнався, що його батьки вже відклали гроші на хабар (було й таке питання в аматорській анкеті «УМ»).

У «сімейнобудівний» інститут ніхто не хоче

      «А що ви будете робити, якщо не вступите цього року?» — запитали ми. «Пробиватимусь в комерційний вуз», — відповіли 30 відсотків старшокласників. «Рік готуватимусь, а потім буду вступати в обраний мною інститут», — відповіли 24 %. Стільки ж сказали, що будуть працювати, а наступного літа знову вступатимуть до ВНЗ. Хлопці (загалом 22% з опитаних) дуже хочуть в інститут, бо інакше їм доведеться іти в армію. Цікаво, що ніхто не відповів, що збирається цього року «вступати» до «сімейнобудівного» університету, тобто одружуватися чи виходити заміж.

      Раніше всі хлопці хотіли бути космонавтами, а дівчата акторками. Сьогодні ж серед лідерів уподобань випускників такі: директор фірми, приватний підприємець, водій. Третє за привабливістю місце посіли професії економіста, бухгалтера, банкіра, а також програміста і... кухаря. Трохи нижче за позицією стояли правознавчі спеціальності — адвоката та юриста. Креативні професії — художника, дизайнера та актора — посіли наступну , п'яту, сходинку. Найнижче у рейтингу омріяних професій опинилися лікар, нардеп, міліціонер, спортсмен. Однакову кількість «плюсів» та «мінусів» отримали колись престижні, але дуже непрості професії вчителя, журналіста та інженера-конструктора. А відвертий «негатив» викликали життєві стежки слюсара, домогосподарки, космонавта, рекетира та... письменника.

Хлопці заздрять дружинам багатих чоловіків

      Як не переконують нас сучасні телесеріали в тому, що бути бандитом — романтично, цікаво і загалом нормально, але опитані випускники, на щастя, так не вважають. Старшокласники всерйоз розмірковують над тим, що часи «бандюцької вольності», ловлі «рибки в каламутній воді» — минула епоха. Ще одна ознака того, що наше суспільство «цивілізується»: випускники, опитані «УМ», переконані, що з бізнесменів, які в 1991—2000 роках сумнівним шляхом заробили свої стартові капітали, успішними стали лише ті, котрі легалізували свої статки і свій бізнес. Так вважають 30% наших респондентів. Цікаво, що ще 41% назвали найуспішнішою верствою громадян... народних депутатів, 28% (і що цікаво — переважно хлопці) вважають, що в житті найбільше поталанило дружинам багатих чоловіків.

      І все-таки, не зважаючи на прагматизм, притаманний більшій частині нашої молоді, все ж 25 відсотків опитаних виявилися романтиками і відповіли, що найщасливішими є ті, кого Бог нагородив талантом.

      Щоб дізнатися, наскільки чесні сьогодніші хлопці та дівчата, ми запитали, чи можуть вони заради вигоди та успіху переступити через моральні норми. 32 % відповіли, що не змогли б ніколи цього зробити. 6% чесно зізналися, що могли б. А 62% відповіли дипломатично: частково. Майже половина опитаних (47%) хотіла би мати у житті всі блага, не докладаючи до цього жодних зусиль. Інша, трохи більша, частина відповіла, що так було би нецікаво жити. Слава Богу, такі є, і їх багато.

Хочеш бути успішним — будь самовпевненим

      Радянських дітлахів переконували, що для того, аби бути успішним, слід багато і гарно вчитися. Тепер, відскакуючи на узбіччя від розкішного «Мерседеса», в якому сидить, ймовірно, колишній трієчник, починаєш розуміти, що не все так просто, як розповідали наші батьки і вчителі. Сьогоднішні 16—17 річні запорукою успішності вважають... самовпевненість. Саме цю рису, як найнеобхіднішу для тих, хто хоче посісти керівні посади і мати «грубі гроші», відзначили 35 % опитаних. Стільки ж сказали, що головне — мати добрі знання, які себе проявлять завжди. 25% переконані, що для успіху достатньо мати гарні зв'язки та/або гроші (так відповіли переважно діти, які відзначили матеріальний стан своєї родини як «посередній»). А 5% філософськи налаштованих хлопців та дівчат вірять, що достатньо просто подобатися людям, і тоді всі та все будуть на твоєму боці. Тобто вони вірять, що теза «хороший хлопець — ще не професія» легко спростовується.

Школа — це «кльово»

      Більшості опитаних вчитися у школі дуже подобалося (88 % проти 12% тих, кому ці роки не принесли задоволення).

      Частина опитаних писала вступні-випускні тести, тож нам стало цікаво, чи вірять випускники у те, що, як обіцяв міністр Станіслав Ніколаєнко, тести можуть стати панацеєю проти корупції в освіті. На жаль, підлітки в цьому плані виявилися переконаними песимістами. Лише 18 % вірили у те, що тестування проходило чесно, без порушень і що всі писали тести на однакових умовах. Переважна більшість (88%) упевнені, що ті, «кому треба», знали питання заздалегідь.

Як обрати свою професiю

      Найкраще зорієнтуватися, куди вступати і ким бути, допомагають профорієнтовані тести. Це найчастіше блок питань, які виявляють не стільки рівень знань опитуваного, скільки його природні схильності. Адже відомо, що є люди, яким важко спілкуватися із собі подібними, натомість вони легко можуть дати раду з найскладнішими механізмами або написати розгалужену програму чи алгоритм.

      У кожній області є місцева біржа праці, працівники якої мають проводити подібні тести. Як розповів Микола Гищак, начальник департаменту київської Молодіжної біржі праці, в Європі профорієнтацію проводять для дітей, починаючи з 10 років. Таким чином можна виявити, до якого профільного класу краще вступати дитині й оптимальніше розвивати її таланти.

      На сьогоднішній день, розповів Микола Гищак, на київській біржі праці психолог пішла у відпустку, «план» роботи зі школами тут виконали — 1000 тестів діти написали, а ще більше пройшли в індивідуальному порядку з батьками. Тому до осені не проводитимуть тестування. Тест в індивідуальному порядку коштував 200 грн. і займав 3,5 години. Результат опрацьовував комп'ютер, а потім більш детально про вміння та схильності дитини розповідала штатний психолог.

      Частина тестів, які можна пройти он-лайн, є в інтернеті. Ви можете скористатися сайтами http://www.ht.ru/prof/tests/tests.html, http://www.kys.dp.ua/about.php чи http://www.osvita.org.ua/abitur/occupation/articles/3.html. Люди, які відповідали на профорієнтований тест, помітили цікаву закономірність — комп'ютер віднаходить здібності саме в тій сфері, в якій ви займалися додатково, поза шкільною програмою.

Богдана СОРОКА.