Уся надія на Малера

      «Симфонія тисячі виконавців» — так назвали Восьму симфонію Густава Малера після прем'єри в 1906 році, коли на сцену вийшли 1030 музикантів.

      29 травня у Києві відбудеться презентація знаного твору Густава Малера у концерті «Національна філармонія в Національній опері». Про підготовку до грандіозного дійства, а також про поточну музичну ситуацію розповідає генеральний директор Національної філармонії, народний артист України Дмитро Іванович Остапенко.

       — Кілька років тому Валерій Гергієв ініціював виконання Восьмої симфонії Густава Малера в Маріїнському театрі. Крім того, він планував виконати одна за одною всі симфонії цього знаного композитора і провести в 2007 році Малерівський фестиваль до 100-річчя відвідання Малером Петербурга. У зв'язку з чим Національна філармонія України звернулася до цього особливого твору. 29 травня — День Європарламенту. В музичних колах існує переконання: Восьму симфонію Малера не турбують марно — лише тоді, коли є потреба в  узагальненні або започаткуванні чогось нового.

       — Ми не намагалися приурочити виконання Восьмої симфонії до Дня Європарламенту, це — збіг. Ідея народилася в результаті співпраці Національної філармонії з Представництвом Європейської комісії, Італійським інститутом культури в Українi, посольством Австрії в Україні. Об'єднавшись, ми вирішили представити це масштабне музичне полотно, виходячи з повної відповідності твору партитурі. До речі, партитура знаходиться в Австрії, і лише ця країна має право на користування нею. Тобто навіть робоче виконання цього твору потребує додаткових організаційних і фінансових зусиль.

       — Якщо не помиляюся, позаминулий, 141-й, сезон Національна філармонія закривала П'ятою симфонією Густава Малера?

       — Так, тоді виконувалася П’ята симфонія, але Восьма також звучала на сцені Колонного залу імені Миколи Лисенка Національної філармонії України — у виконанні Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України (художній керівник і головний диригент — заслужений діяч мистецтв України і Росії Володимир Сіренко). Але річ у тім, що партитура цього твору потребує понад 130 виконавців, і проект, який ми нині готуємо, передбачає саме такий кількісний склад оркестру. Крім того, Колонний зал Національної філармонії розрахований усього на 600 глядацьких місць, там не можна розмістити ще й таку кількість виконавців. 29 травня на сцені Національної опери спільно з оркестром працюватимуть водночас чотири хори: Національна заслужена академічна капела України «Думка», Київський муніципальний камерний хор «Хрещатик», Академічний хор імені Платона Майбороди Національної радіомовної компанії України, Великий дитячий хор Національної радіомовної компанії України. У концерті будуть задіяні  і вісім солістів: Дмитро Попов (тенор), Алла Родіна, Оксана Крамарєва та Наталя Николаїшин (сопрано), Наталя Кисла та Алла Позняк (мецо-сопрано), Станіслав Трифонов (баритон), Сергій Магера (бас). Диригуватиме Микола Дядюра.

      Окрім того, Восьма симфонія Малера вимагає великих залів і через потребу відповідної акустики. Ми запропонували Представництву Єврокомісії, Італійському культурному інституту взяти участь у проекті в ролі наших партнерів. Вони із задоволенням погодилися, при цьому дата запланованого концерту збіглася з Днем Європарламенту, а в 2007 році виповнюється 50 років Римському договору, який заклав основи його діяльності.

      Водночас ми ведемо переговори з паном Тадеушом Собецьким, котрий є нашим імпресаріо в гастрольних турах по Франції, стосовно того, щоб після виконання в Національній опері України представити Восьму симфонію французькій аудиторії. Тож, імовірно, 29 травня в залі Національної опери будуть присутні пан Собецький і директор Міжнародного фестивалю «Ля Шез-Дьє».

       — Чи спілкувалися ви з паном Гергієвим, оскільки його небайдужість до творчості Малера, мабуть, могла б бути корисною в постановці такого масштабного твору, як Восьма симфонія? Можливо, він також виявив би бажання запросити філармонію на фестиваль у Петербурзі.

       — Ні, не спілкувалися. Проте ми поважаємо творчість цього диригента й минулого року з інтересом спостерігали, як він працював у Києві, коли з ініціативи Володимира Гришка проходив фестиваль Маріїнського театру. Безперечно, приїзд диригента й оркестру такого рівня збагатив музичне життя міста позитивними нюансами.  І коли б співпраця з Валерієм Гергієвим продовжувалась, у виграші була б не лише столиця, а й уся Україна.

       — На ваш погляд, чи є актуальним високий гуманістичний пафос Восьмої симфонії нині, на тлі політичного протистояння?

       — Сьогодні, як ніколи, актуальним є все, що окреслює гуманність і спонукає до гуманних роздумів, бо нині всі ми, бажаємо того чи ні, є свідками руйнації суспільства. Як виправдати, зокрема, те, що біля приміщення Національної філармонії змонтували сцену з пiдсилювачами звуку неабиякої потужності? Коли ця апаратура працює, наша діяльність практично паралізується. Шкода, що це позначилося на роботі VII конкурсу молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця: талановиті діти з усім, властивим їм, натхненням виконували класичні твори, а політики пояснювали, мовляв, наведемо порядок, а тоді будемо слухати музику. Брак гуманістичного фундаменту, хай який там високий політичний хмарочос запланували, перетворить «новобудову» на замок на піску.

       — До речі, можливо, хтось із політиків посприяв отриманню відповідних дозволів із Австрії?

       — Ми до політиків не звертаємося. Австрійська сторона з розумінням та повагою поставилася до нашого задуму, і надала як організаційну допомогу, так і фінансову (отримання нотного матеріалу потребує чималих коштів). Філармонія взагалі не займається підготовкою угод щодо фінансових питань: співпрацюючи з культурними центрами, ми домовляємося про те, що витрати стосовно приїзду виконавця бере на себе культурний центр. На сьогодні ми серйозно систематизували роботу щодо співпраці з іноземними культурними інституціями. Приємно, що впродовж останнього часу активізувалося співробітництво з Польським інститутом в Україні. З Італійським інститутом культури маємо перевірені часом стосунки і уже другий сезон поспіль проводимо музичний цикл «Золоті сторінки італійської музики». У числі постійних партнерів Національної філармонії також Французький культурний центр, Гете-інститут, посольства Росії, Іспанії, Куби; нещодавно ми познайомилися з новим послом Бельгії в Україні, якого також можемо, незважаючи на короткий час співпраці, зарахувати до надійних партнерів. Надзвичайно активно з нами працює посол Фінляндії в Україні пані Лаура Рейніля, вона сприяє знайомству українських слухачів як із класичним музичним спадком Європи, так і з сучасними музичними здобутками фінських композиторів. Ці контакти збагачують нашу афішу і сприяють інтеграції в європейський музичний простір.

       — Концерт, запланований на 29 травня, передбачає участь іноземних виконавців?

       — Ні. Всі  солісти, за винятком баритона (його запросили з Одеського оперного театру), — це співаки, що працюють у столиці. Усього ж у концерті братиме участь близько 350 виконавців.

       — У Гергієва було 300, і симфонію, яку він представив, назвали камерною. А у Ендрю Дейвіса — 700. Схоже, кількість учасників, щойно вами названа, є органічною для такого залу як Національна опера. Виконавці працюватимуть лише на сцені чи, можливо, окремі групи облаштуються на галереях і балконах?

       — Виконавці працюватимуть лише на сцені. Оркестрову яму закриють щитами, і в такий спосіб підготують місце для роботи оркестру, а, власне, на самому сценічному майданчику облаштуються хори.

       — Як часто проводяться репетиції?

       — На даний момент репетиції проводяться в колективах. Коли ж дійде черга до зведених репетицій, ми запропонуємо свій зал, бо репетиції в оперному театрі — це, по-перше, задоволення не з дешевих, а по-друге, оперний театр здійснює власні постановочні й репетиційні роботи, і змінювати свій графік йому нелегко.

       — Чи не переймаєтеся ви з приводу того, що кількість зведених репетицій може виявитися  недостатньою, і в результаті музичне полотно твору не виглядатиме цілісним? Герберт фон Караян, взявшись за Восьму симфонію, проводив репетиції десятки разів, не менше працював над нею і Джеймс Лівайн, головний режисер «Метрополітен-опера».

       — Колективи досить ретельно репетирують. Звісно, головне завдання — пройти зведені репетиції, і якість виконання пов'язана з майстерністю диригента. Об'єднати різні колективи, до того ж із різною підготовкою, й забезпечити гіперполіфонічність симфонії спроможна лише дійсно обдарована особистість, яка, до того ж відчуває інтонаційні та змістові акценти музики Малера.

      Є побоювання дещо іншого характеру: акустичні умови Національної опери можуть виявитися не такими, на які ми розраховуємо. У цьому разі ми ще більше покладатимемося на талант диригента й обдарування виконавців.

       — Ціни на квитки на вечір філармонії в Національній опері досяжні?

       — Так. Від 5 до 60 гривень. Головне — не заробити великі кошти, а створити таку музичну подію, учасником якої зможе стати пересічний слухач. Звісно, як є люди, котрі обслуговують ту чи іншу політичну акцію, так є й люди, котрі сповідують високі потреби на кшталт потреби слухати геніальну музику. Тож зала Національної опери (розрахована на півтори тисячі глядачів), гадаю, для цієї другої половини й відкриє свої двері.

      Як вплине такий грандіозний твір, як Восьма симфонія Густава Малера, на ті процеси, які відбуваються в суспільстві? Того вечора, коли на Майдані зібрався мітинг із приводу Указу Президента про розпуск Верховної Ради, у Колонному залі виконувалася Дев’ята симфонія Бетховена, диригував Роман Кофман. Напрочуд актуальним виявився її фінал, де лейтмотивними були слова «Єднайтеся, мільйони!». Можливо, саме цей твір Бетховена й унеможливив конфронтацію між представниками різних політичних сил (сміючись). Тож будемо сподіватися, що симфонія Малера створить певне позитивне гуманістичне тло для того компромісу, до якого, хочеться вірити, от-от наблизяться наші політики.

       — Виявляється, є фанати й Восьмої симфонії Малера, вони їздять світом і відслідковують буквально кожне виконання цього твору...

       — Можливо, хтось із них приїде і в Україну.

       — Чимало музикантів свідчать, що оркестр і орган — несумісні, а хтось із композиторів так охарактеризував ці «стосунки»: «Оркестр і орган — обидва королі; або швидше один — імператор, другий — папа». Не так часто виконання класичних музичних творів передбачає подібний тандем. Проте у Восьмiй симфонії відомий симфоніст використовує великий орган і фісгармонію: маленький орган із язичковими тембрами. Як це питання буде вирішено на концерті? Малер, маючи на увазі Восьму симфонію, говорив, що для органу йому потрібен артист першого рангу — настільки він узалежнив партію органу від смаку та досвіду органіста.

       — Сьогодні ми вирішуємо питання щодо використання електронного органа, оскільки розміри сцени не дозволяють працювати, власне, з класичним органом, який потребує чималої площі на авансцені. Коли концерт виконувався б у Колонному залі, то такої проблеми не виникло б, бо філармонічний орган має своє стаціонарне місце. Органіст, котрий працюватиме в концерті, — Валерій Михайлюк, артист Національної філармонії.

       — Що вже зроблено загалом у рамках підготовки до концерту?

       — До 10 травня практично проведено оркестрові коректури, причому групові. Симфонічний оркестр Національної філармонії займається винятково підготовкою до концерту 29 травня. Своє завдання я бачу в тому, щоб у процесі підготовки концерту створити для виконавців максимально сприятливі умови.

       — Яке ставлення музикантів до такого складного твору, як Восьма симфонія?

       — Для музикантів такий концерт — своєрідний іспит. Ті, хто справді закоханий у музику, прагне працювати саме з такими складними й масштабними творами.

       — Чи розглядається питання щодо презентації Восьмої симфонії в тій же Австрії, оскільки світ знає Малера, попри усю наднаціональність його музики, саме як австрійського композитора?

       — Як я вже сказав, обговорюється питання стосовно презентації цього твору в Франції, проте все вирішить концертне виконання. Лише після нього можна замислюватися, варто чи ні пропонувати твір закордонним слухачам. Але, окрім художньої цінності, варто ще й зважати на фінансові витрати, пов'язані з подібними пропозиціями — кількість виконавців досить велика.

      Даний проект — перспективний, і, на мій погляд, виконання Восьмої симфонії Малера не обмежиться єдиним концертом 29 травня. Можливо, саме віра в те, що твір буде виконуватися ще не один раз, і допомагає нам сьогодні.

Лілія БОНДАРЧУК.

ДОВІДКА «УМ»

      Густав Малер, один із видатних симфоністів в історії музики, народився 7 липня 1860 року, помер 18 травня 1911-го, не закінчивши свою Десяту симфонію. За життя він говорив, що тричі позбавлений батьківщини: у Німеччині — чех, в Австрії — німець і в усьому світі — єврей. Його Восьму симфонію називають геніальною як професійні музиканти, так і пересічні шанувальники музичного мистецтва. В Україні цей твір уже виконувався, зокрема Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром України під керівництвом Володимира Сіренка.