Подайте на купол для музею

      Розкопаний у 2004—2005 роках унікальний пам'ятник архітектури фахівці в один голос визнали «українським Стоунхенджом»: так добре в нашій країні більше не збереглася жодна історична знахідка, вік якої — майже три з половиною тисячоліття! Гендиректор національного заповідника «Хортиця» Костянтин Сушко підтвердив інформацію, ніби науковцям не вистачило і трьох років, аби чітко сказати, що саме знайдено на острові — культову споруду, житло предків чи щось інше?

      Донині не сходяться фахівці і в оцінці перспектив знайденої пам'ятки. Песимісти акцентують увагу на спорудженні нових мостових автопереходів через Дніпро, близькість яких вони вважають згубною для цінної знахідки археологів. Оптимісти, передовсім будівельники, стверджують полярне: без проекту використання острова для розв'язання транспортного вузла навряд чи хто дізнався б про древню споруду. І це дійсно так: доісторичний «гостинець» Хортиці виявили саме будівельники, знявши кілька пластів заповідної землі; вже потім за розкопки взялися археологи.

      З огляду на унікальність знахідки низка громадських організацій за підтримки екологів тривалий час чинила спротив прокладанню мостів через заповідну Хортицю — є ж, мовляв, альтернативні проекти транспортного розвантаження Запоріжжя! Вникли у конфліктну ситуацію столичні експерти і Президент України — «народився» Меморандум спільних дій щодо збереження і подальшого розвитку національного заповідника «Хортиця». 15 вересня 2005 року його підписали двадцять керівників уряду, регіону і низки міністерств, від яких залежить функціонування заповідних територій, нагадав у розмові зі мною заступник генерального директора «Хортиці» Сергій Сурченко. Своєрідну декларацію намірів («Подбаємо...», «Оптимізуємо...», «Захистимо...» і т.п.) тоді ухвалили як компроміс: «Якраз напередодні цієї розмови з вами ми з гендиректором ще раз переглянули Меморандум, — сказав пан Сурченко. — У ньому мінімум конкретики щодо розвитку заповідника, лише загальні фрази, побажання... Фінансування ж і надалі залишається недостатнім».

      Аби «вовки були ситі і вівці вціліли», в бюджеті на спорудження мостових переходів, щоправда, спеціальним рядком заклали160 тисяч гривень для продовження розкопок археологічного пам'ятника. Та Сергій Сурченко уточнив, що така існує практика — фінансувати «розвідувальні» роботи археологів перед початком спорудження будь-чого, і тепер шляхи «копачів» та будівельників розійшлися. Начальник міського управління капбудівництва Іван Сухомлин вже застеріг, що надалі з коштів, виділених для зведення мостів, жодної гривні на розкопки не піде, позаяк за «нецільове витрачання казни можна і на нари загриміти».

      Сергій Сурченко упевнений: якщо археологічній знахідці щось і загрожує, то не присутність будівельників, а відсутність фінансів. У майбутньому — коли потужну техніку виведуть з острова, і можна буде розконсервувати культову споруду. У планах хортичан — зведення над нею купола зі скла (плексигласу) й облаштування на місці знахідки ще одного музею. На все це необхідно до трьох мільйонів гривень. На фінансування винятково з держбюджету годі розраховувати, відтак дирекція заповідника чинитиме традиційно — піде «на поклін» до влади місцевої і патріотично налаштованих спонсорів. А там, дивись, і столичні можновладці згадають, що скріпили своїми підписами Меморандум, аби уможливити «перетворення національного заповідника «Хортиця» у потужний музейний, науковий, рекреаційний комплекс, провідний осередок освітньої та виховної роботи, утвердження української державності».

      Тим часом в археологів песимізму не поменшало, і вони прогнозують, що купол над музеєм  перспектива віддаленіша, ніж руйнація унікальної доісторичної знахідки.