Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Господарка фестивалю — подільська лялька. (Фото автора.)
Вистави, запропоновані до конкурсного показу, відбивають тенденції розвитку лялькових театрів у світі. Одна з головних — вихід актора з-за ширми і його повноправна участь у виставі поряд із лялькою, сценічний діалог із нею як зі своїм другим «я», що створює додаткові можливості для його самовираження. Звісно, нові підходи не скасовують традиційного напряму зі «схованими» виконавцями, але він уже не превалює, як було раніше.
Та й нинішній юний глядач істотно відрізняється від того, який був ще 20 років тому. Відтак автори вистав мусять враховувати зміни в його світогляді, що відбулися під впливом потужної телевізійно-інтернетної культури, шукати нові форми зближення з ним навіть у класичних п'єсах.
Якщо одним із головних сюрпризів минулого фестивалю було відкриття невеликого приватного театру «Арлекіно» з Сімферополя, то цьогоріч учасники відкрили... господарів. Від 90-х років — пори першого фестивалю — Вінницький обласний театр ляльок «Золотий ключик» зробив стрімкий ривок. Колись при старті «Подільської ляльки» господарі вдовольнилися всього-на-всього почесним дипломом учасника, але надалі здорові амбіції дали поштовх активним пошукам, і тепер вони можуть претендувати на європейський рівень. Отримавши гран-прі за виставу «Івасик-Телесик», вінничани обійшли не тільки співвітчизників, а й театри ляльок із Румунії, Болгарії, Росії, Білорусі (заявки на фестиваль подавали 36 театрів, але пройшли відбір і отримали запрошення тільки 14 труп). Правда, цій перемозі сприяв і черкащанин Олександр Кузьмин — йому належить і авторство п'єси, і (разом з Олександром Свіньїним) співавторство режисерської концепції «Івасика-Телесика».
Оцінюючи виставу-переможницю, голова журі цьогорічного театрально-лялькового фестивалю, член-кореспондент Академії мистецтв України, доктор мистецтвознавства Ростислав Коломієць сказав: «Це справжня українська вистава. І не тому, що герої розмовляють українською чи одягнуті у вишивані сорочки — вона українська за ментальністю. «Івасика-Телесика» можна сміливо показувати в далекому зарубіжжі — і за художнім рівнем, і за азартом, з яким грають актори».
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>