Музикотерапія для навколишнього середовища

      Цьогорічний «ВДОХ» його організатори позиціонували багатовекторно: як міжнародний, як харківський і як екологічний. «Міжнародність» на наших фестах прийнято перебільшувати: на «ВДОХ» приїхали-прийшли музиканти з Москви, Києва і Харкова. Фестиваль навіть важко було назвати харківським: хоча й місце проведення, і організатори, і більшість музикантів представляли саме слобідську столицю, палітра «вдохівських» слухачів була значно строкатішою: Київ, Суми, Дніпропетровськ, Сімферополь... А музичне все ж перемогло над екологічним...

ЕКО далеко?

      «Вдохівці» почали збиратися біля клубу «Апельсин» у харківському парку Артема ближче до п'ятої — саме о тій порі мав розпочатися обіцяний 12-годинний музично-візуальний марафон. Але, на відміну від них, які не приховували, що хочуть лише послухати хорошу музику (у першу чергу — заанонсований сольний проект Андрія Запорожця з групи «5NIZZA»), я прийшла значно раніше і прийшла саме на ЕКОфест. Ось чому я так настирливо розпитувала організаторів, чи уже розпочалися запланований екосуботник, благодійна акція «Допомога дітям» і екстремальне велобайк-шоу. Екосуботник проявився у формі принесених величезних сміттєвих баків, благодійне збирання речей для Харківського будинку дитини таки відбувалося, але гори зібраних речей я не побачила. Велобайкерів я взагалі не знайшла, хоча велосипеди були, на них їздили і музиканти, приміром, «люківка» Оля Герасимова. Проводилися і майстер-класи з екстремального паркуру (паркурники виступають за максимальну свободу руху, на фесті ногами по колу передавали маленького м'ячика). На деревах висіли листівки «4-го блоку» й картонні фігурки з деревом замість легенів. Пізніше все ж почалася певна екологічна активність — з'явилися дівчата у марлевих пов'язках, які роздавали паперові інструкції, як кохатися у протигазах, і такий собі марсіанин — символ чистоти, який закликав усіх із ним фотографуватися, брати до рук пакети і збирати сміття у парку, аби отримати у подарунок оригінальну «вдохівську» футболку.

      Про екологію все ж більше говорили. Каша Сальцова із «Крихітки Цахес», яка називає свій гурт екологічно свідомим, пояснила «Україні молодій» свій інтерес до цього екофесту, на якому колективи виступають на безгонорарній основі: «Ми маємо дбати про місто, в якому живемо, так само, як про своє помешкання. Я прекрасно розумію, що, якщо це не зроблю я, цього не зробить ніхто». Серед збирачів сміття музикантів я не помітила.

Ритмічне дихання

      Музична мета харківського фесту не відрізнялася від поривань інших українських фестивалів: «ВДОХ» намагається руйнувати ту спотворену картину нашого музпростору, яку вимальовують ЗМІ. Сергій Бабкін доповнив: «І довести, що Харків МОЖЕ провести такий фестиваль». Про традиційний музичний «ВДОХ» «Україна молода» говорила з творцем Асоціації незалежних музикантів, учасником московського гурту «W.K.?» Шумом:

      — Мабуть, лінія долі мене привела у це місто. Можна сміливо стверджувати, що Харків — музична столиця.

      — Чи можливо, що фестиваль проходитиме в інших містах України?

      — Я був би радий. Один із варіантів розвитку «ВДОХу» я бачив так: щоб у кожне місто привозити одну-дві групи на рівні лейблу і брати п'ять-шість місцевих команд. Але в містах немає організаторів, які би так ризикували.

      — Як ви оцінюєте рівень української музики сьогодні?

      — Я маю критерії як музикант. Проблема дуже велика в тому, що багато груп, грубо кажучи, слухають радіо і намагаються його наслідувати. Українські та російські радіостанції крутять виконавців, які наслідують англійську музику. Виходить, це третій ешелон наслідування.

      — Які українські групи вам цікаві?

      — Яких би я хотів бачити на фестивалі і, окрім тих, які будуть сьогодні? «Гуцул Каліпсо», «Димна суміш»... У мене вдома є цілий список цих команд.

      Від багатьох харків'ян доводилося чути нарікання з приводу зависоких цін на квитки (від 60 до 70 гривень), хоча для фанів з інших міст це не стало перешкодою. Таку ціну спричинили брак спонсорів і принципова аполітичність фесту — навіть Партії зелених відмовили. Але організатори й не прагли зібрати стадіон. Завдяки цьому в «Апельсині» можна було не лише слухати музику, а й танцювати.

      Як і обіцяли, з обох боків сцени на екрани під час концерту проектувалися екофільми й екоролики «4-го блоку», а віртуальним ведучим таки й направду був Сергій Жадан. Харківський літературний гуру з'явився в образі телеведучого, який дуже серйозним голосом розповідав «дорогим братам і сестрам» та «любим друзям» про те, що таке «дихання» і «екологія», що слід користуватися презервативами і не палити... навіть звичайні цигарки, таки говорив «я не бачу ваших рук!», а ще оголошував кожну групу, яка з'являлася на сцені «Апельсина»: «Коло» — «пеніцилін, який роз'їдає урбаністику як таку», Мiss is Big, Bro Sound, «Lюк» — «регбійну команду, яка замість м'яча використовує субтропічні фрукти й галюциногенні гриби», «Крихітка Цахес» («Каша — прибулець із далекої планети, куди згодом будуть відправляти на заслання філологів і програмістів»), «5NIZZA», «4. А. Й. К. А.», «W. К.?» («Шум — збирач душ, мормон шоу-бізнесу), «Трепанга», «Фруктовий кефір» — «несподіваний набір молекул, що з'являється в процесі бродіння кисло-молочних продуктів у холодильнику Бога». Публіка здивувала: її цікавило справді все, що виконувалося, — і танцювальне, і слухальне. Танцювали під запальну Miss is Big (у рамках конкурсу на найсухішу футболку) і розгойдувалися хвилями захоплення під ліричного Сергія Бабкіна.

      І хоча це уже восьмий «ВДОХ», для Харкова він перший. Хочеться вірити, що фест і надалі проводитиметься в Україні, що географія музикантів розшириться (цього разу організаторам економічно легше було запрошувати харківські колективи), а екоскладова стане зрозумілішою і цікавішою для «вдохівців». Безперечно те, що музика теж захищає навколишнє середовище, коли вона позитивна і якісна.

Тетяна ТЕРЕН.

КОМЕНТАР

      Валентин Панюта, музикант гурту «Lюк», один з організаторів фесту: У мене дуже хороші враження від фестивалю. Все, що ми хотіли зробити, ми зробили. Те, що багато людей приходили лише на концерт і зовсім не цікавилися екологічними акціями... але ж так само вони не помічають будинків, в яких живуть, назви книжок, які бачать на полицях у книгарнях. Головним нашим завданням було показати, що фестиваль може бути не лише музичним, а саме екологічним. Нам це вдалося.