Цьогорічний «ВДОХ» його організатори позиціонували багатовекторно: як міжнародний, як харківський і як екологічний. «Міжнародність» на наших фестах прийнято перебільшувати: на «ВДОХ» приїхали-прийшли музиканти з Москви, Києва і Харкова. Фестиваль навіть важко було назвати харківським: хоча й місце проведення, і організатори, і більшість музикантів представляли саме слобідську столицю, палітра «вдохівських» слухачів була значно строкатішою: Київ, Суми, Дніпропетровськ, Сімферополь... А музичне все ж перемогло над екологічним...

Вистави, запропоновані до конкурсного показу, відбивають тенденції розвитку лялькових театрів у світі. Одна з головних — вихід актора з-за ширми і його повноправна участь у виставі поряд із лялькою, сценічний діалог із нею як зі своїм другим «я», що створює додаткові можливості для його самовираження. Звісно, нові підходи не скасовують традиційного напряму зі «схованими» виконавцями, але він уже не превалює, як було раніше.

Читачам «України молодої», а надто тим, хто переймається питаннями культурної спадщини, зокрема — музейної справи, в пам'ятку інтерв'ю з нащадком славної родини промисловців і меценатів Мішелем Терещенком («УМ» за 24 листопада 2006 року), як і викликана цією публікацією полемічна стаття знаного дослідника історії та культури України Миколи Біляшівського — теж із роду відомого («УМ» за 6 березня 2007 року).

Шість фестивальних днів — тяжке випробування навіть для загартованих богемним життям поетів. Тому і найзатятіші відвідали не всі творчі заходи та вечори. До фінішного недільного бенкету на кораблику теж не всі дотягли. Тому останній день фесту був цілком імпровізований, а місцями — досить-таки сороміцький.