Минулої неділі в Сербії пройшли парламентські вибори, які фактично стали для цієї балканської слов'янської нації вибором між минулим і майбутнім, між старим і новим, між тоталітаризмом і європейською демократією. Явка виборців становила 59 відсотків, це дуже високий показник для охопленої апатією та розчаруванням країни. Найбільше місць у Скупщині (парламенті) здобули радикальні націоналісти, які разом із соціалістами колишнього президента Слободана Мілошевича правили країною у 90-х роках. Більше того, до складу парламенту обрано їхнього лідера Воїслава Шешеля та самого Слободана Мілошевича. Ці двоє «героїв нації» тепер перебувають у Гаазі, де відповідають перед міжнародним трибуналом ООН за скоєні в 90-х роках воєнні злочини. З Гааги їх ніхто до парламенту Сербії не відпустить, тому вибір тих сербів, хто голосував за Слобо та Шешеля, можна вважати символічною комбінацією з трьох пальців Європі, США та міжнародному співтовариству.
За попередніми результатами, що їх подала вчора сербська інформагенція БЕТА після підрахунку 85,5 відсотка голосів виборців, до парламенту потрапили шість партій. Націоналістам із Радикальної партії, які набрали 27,3 відсотка голосів, дістанеться 81 з 250 парламентських місць. Теперішній лідер цієї партії Томіслав Ніколич, який «тимчасово» заступає Шешеля на час його перебування на гаазьких нарах, не приховує ненависті до сусідів Сербії, хорватів та албанців, усі свої виступи закінчує словами: «Хай живе велика Сербія». Остання «новинка» від Ніколича: він також не може ігнорувати настрої суспільства, тому заявив про підтримку вступу його країни до ЄС, але лише як «великої Сербії». Втім переможці будуть змушені надалі перебувати в опозиції, бо інші чотири парламентські партії відмежовуються від радикалів і нізащо не вступлять із ними в коаліцію. А представники Соціалістичної партії, які номером один свого списку виставили Слободана Мілошевича, ледве подолали п'ятивідсотковий бар'єр до Скупщини — набрали 7,6 відсотка голосів і отримали 22 мандати.
З 18 демократичних партій, які впродовж останніх трьох років правили країною, до парламенту потрапила лише найбільша з них — Демократична: 12,7 відсотка голосів (38 місць). Але найбільшою демократичною силою парламенту буде Демократична партія Сербії колишнього президента Югославії Воїслава Коштуніци. Вона набрала 17,6 відсотка голосів виборців і здобула 52 депутатські мандати. Прозахідна ліберальна партія G17 реформатора Міролюба Лабуса набрала 11,5 відсотка голосів і здобула 34 місця. До парламенту також потрапили представники Сербського руху відродження ветерана боротьби з режимом Мілошевича — Вука Драшковича, які набрали 7,8 відсотка голосів (23 мандати).
Націоналісти та соціалісти не мають більшості, а чотири сили демократичного спрямування не можуть знайти спільну мову. Демократи прем'єр-міністра Живковича і демократи Коштуніци пересварилися між собою (не стільки рядові партійці, як їхні лідери). Драшкович взагалі пропонує відновити в Сербії монархію, що відштовхує від нього інші три ліберальні партії. Тому склеїти чотири такі різні демократичні сили буде суперзавданням, але за нього доведеться братися задля добра країни. Сербія більше року не має президента, i якщо демократи не домовляться, то вона на додаток не буде мати ще й парламенту та уряду.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
