Киянин Пижик змінив прописку

      Майже три роки тому в Сашка Вялкова, 11-класника Золотоніської гімназії імені С. Скляренка, з'явився вірний та відданий чотирилапий друг — собака Пижик, колишній столичний житель. А передувала їхній дружбі досить цікава історія.

      Річ у тім, що рудий симпатяга свого часу мешкав у квартирі відомого українського гумориста Павла Глазового і був дуже вірним своєму господарю. Сашко ж із ними познайомився майже випадково. Черкаська газета «Нова Доба» оголосила про проведення в області конкурсу гумористів. А Сашко вирiшив узяти у ньому участь, оскільки давно писав гуморески. Журі конкурсу очолював Павло Глазовий. І вже по завершенні змагань газета опублікувала знімок, на якому відомий гуморист зі ста надісланих на конкурс творів вибирав найкращі. А «допомагав» йому вірний Пижик — він теж потрапив у кадр. Перше місце Павло Прокопович віддав тоді Сашкові, вважаючи його гуморески найдотепнішими. На жаль, вручити юному переможцеві нагороду за ту перемогу не встиг — поет несподівано пішов із життя. Тоді Саша й надіслав синові гумориста Андрієві Павловичу листа зі щирим співчуттям, а ще написав і про Пижика, натякнувши, що для вірного пса гумориста в Золотоноші знайдеться тепле місце. Син гумориста, котрий працює журналістом і часто їздить у відрядження, на те прохання хлопця відгукнувся. Так Пижик змінив прописку і перебрався із шумного Києва до тихої Золотоноші. Переїзд на нове місце проживання, та ще й без рідного господаря — Павла Прокоповича, собака переніс важко.

      «Спочатку він кілька днів навіть відмовлявся від харчів, а потім призвичаївся і став їсти», — розповідає Саша (у цей час Пижик, почувши, що йдеться про нього, вискакує на диван і сідає поруч із теперішнім господарем). «Я уявляла Пижика невеличким, а коли побачила, як він вискочив із машини, то душа так і впала — пес виявився чималеньким! Думаю, як же він у нас житиме. А він нічого — хороший песик», — згадує першу зустріч із новим членом родини мама Саші — Тетяна Василівна.

      Сашко розповідає, що Андрій Павлович телефонує йому і цікавиться життям-буттям батькового собаки в Золотоноші, а ще жартує, що Пижикові треба прочухана давати, бо він дуже розбещений.

       «Ми Пижика не кривдимо, він же старенький!» — усміхається Сашко і гладить улюбленого собаку. У цього талановитого хлопця, котрий пише смішні вірші з 10 років, торік вийшла друком перша книга гуморесок «Розрада для душі». У Сашка вже написана й друга збірка, правда, грошей, щоб її видати, у нього немає. Але найбільшою його мрією є бажання вступити цього літа до ВНЗ на безкоштовне навчання, оскільки заплатити за освіту мама та бабуся не мають змоги.