У Преславській колонії для дефективних дітей навесні 1941 року утримувалося 156 звезених з усього Союзу маленьких інвалідів. Їх залучали до робіт на скотному дворі й у місцевій лікарні, до виготовлення гудзиків із мушлі й обробітку риби... А як розпочалася Велика Вітчизняна війна, нещасну малечу покинули напризволяще, залишивши специфічний заклад поза планами евакуації. Окупаційна влада тим паче не мала наміру панькатися з мешканцями колонії й у жовтні 1941 року провела операцію «з очищення території від неповноцінних» (тієї ж осені, згадують старожили Преслава, у спорожнілі помешкання дитячої колонії перебралася німецько-румунська комендатура села).

Майже три роки тому в Сашка Вялкова, 11-класника Золотоніської гімназії імені С. Скляренка, з'явився вірний та відданий чотирилапий друг — собака Пижик, колишній столичний житель. А передувала їхній дружбі досить цікава історія.

У скромному в культурно-мистецьких досягненнях обласному центрі вперше в Україні зібралися разом лауреати найпрестижнішої державної нагороди в галузі культури — Шевченківської премії, влаштувавши цілу низку мистецьких заходів. Задум організувати форум для шевченківських лауреатів з'явився у письменника В'ячеслава Медведя — лауреата премії 2003 року, який читає лекції у Рівненському міжнародному економіко-гуманітарному університеті.

Торік, якраз після парламентських виборів, побувала я в знаменитому поліському селі Хотешів, де відбулася своя маленька революція. Революція, бо обрали селяни двох сіл (Хотешова і Котуша) своїм сільським головою людину, яка не мала ніяких ні посад, ні звань, ба — навіть технікуму за плечима, не кажучи вже про вищу освіту. Безробітний Володимир Маковецький із безпрецедентною перевагою переміг усіх своїх суперників: за нього проголосували 773 виборці із 1516. Тобто він набрав голосів стільки, як усі шість претендентів разом узяті. Через це здобув Хотешів славу ще й революційного села. Бо за радянських часів він був селом... спекулянтів. А ще чимало хотешівців пішли у світи широкі, здобувши вищу освіту в багатьох українських ВНЗ. Тільки у Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка понад 30 вихідців із села здобули дипломи.
А ще Хотешів став справжньою кузнею медичних кадрів — у медінститути хотешівці вступали у різні часи і за різних влад. Про славне минуле і день сьогоднішній цього справді унікального села Камінь-Каширщини йшлося у матеріалі «УМ» «Край Адамів і Єв».