Перехід настоятеля автокефального храму в селі Вікторів Галицького району в лоно греко-католицької церкви став останньою краплею, що переповнила чашу терпіння митрополита Галицького УАПЦ Андрія. «Я пропоную встановити своєрідний мораторій на перехід священиків, аби зупинити цей хаос, — сказав «УМ» владика Андрій. — Навіть за СРСР була передбачена певна процедура, яка унеможливлювала подібні дії. Тоді існувала так звана реєстрація, яка впорядковувала систему богослужіння в конкретному храмі: священик отримував указ від єпископа і дозвіл від комітету у справах релігії. Якщо він залишав прихід, то автоматично позбавлявся права займатися тут душпастирською діяльністю».
Хоча наприкінці дев'яностих років минулого століття на Івано-Франківщині в основному завершилося переформатування релігійних громад здебільшого на користь греко-католиків, між кліром УАПЦ та УПЦ КП не припинялося неоголошене змагання за серця відданих Вселенському патріарху краян і «православні» будівлі. Після розколу 1995 року у прикарпатських автокефалів залишилося лише 147 храмів із 396, тому вони болісно реагують на спроби переманювання своїх священиків разом з культовими спорудами, з якої б конфесійної сторони не виходила спокуса.
На відміну навіть від легковажної вітчизняної політичної практики, процедура перебіжки духовного отця з однієї конфесії в іншу не обтяжена умовностями: якщо він змінив православні ризи на греко-католицькі, то нові колеги-священики приймають його до свого табору, прочитавши молитву. Перехід від автокефалів під духовні стяги УПЦ КП взагалі нічим не «освячується», тобто сприймається «за фактом».