Шанс вiд долi та благодiйного фонду

      Як би ми не ставилися до сучасного «попсового» мистецтва, але факт лишається фактом: потрапити в шоу-бізнес людині без «товстого гаманця» практично неможливо. Та й тим, хто бажає зробити кар'єру у високому мистецтві — класичній музиці, живописі чи театрі, крім таланту — треба мати хоча б невеличкий стартовий капітал. Комусь його надають батьки. А що робити дітям із малозабезпечених сімей та шкіл-інтернатів? Адже серед них також є таланти, та ще й які! Кореспондент «УМ» переконалася в цьому, відвідавши фінальний етап Всеукраїнського благодійного фестивалю дитячої та юнацької творчості «Звичайне диво», що проходив у дитячому таборі «Каштан» біля Кончі-Заспи.

Публіка як нагорода

      Фестиваль, яким ось уже п'ятий рік опікується культурно-мистецький фонд «Надія—Молодість—Майбутнє», унікальний тим, що участь для дітей в ньому абсолютно безкоштовна. «Нам неодноразово пропонували перевести проект на комерційні рейки, — каже голова фонду Надія Курляк. — Але тоді довелося б працювати «на замовлення». Завдання ж нашого фонду — довести корупційному суспільству, що будь-яка обдарована дитина лише за допомогою праці та наполегливості може досягти високої мети».

      Звісно, кожен з учасників у глибині душі мріє про призові місця, тим більше що переможці фестивалю отримують можливість продовжити навчання в спеціалізованих навчальних закладах. Але дехто, як, наприклад, 17-річний Дмитро Старостюк iз села Самчики Хмельницької області, якого виховує бабуся, нагородою для себе вважає уже те, що він може показати свої роботи широкій публіці. Хлопець займається художнім розписом. Його роботи в чомусь нагадують знаменитий петриківський розпис і водночас в них відчувається авторський стиль. Як зізнався Дмитро, саме малюванням йому вдається найповніше висловити свій внутрішній світ.

      Ще один юний художник — Вадим Корнійчук із Кіровограда — у фестивалі брав участь уже втретє. В минулому році був переможцем і виграв путівку до «Артека». Хоча Вадим — круглий сирота і виховується в інтернаті, усім його роботам — чи то пейзаж, чи натюрморт із квітів — притаманна якась особлива, я би сказала, домашня теплота. До речі, одна з картин Вадима, яка називається «Чистий четвер», потрапила до Книги юних художників України... Його земляк і тезка Вадим Манухін займається хореографією і мріє про професійну сцену. «Я наполегливо готувався до виступу на фестивалі, — каже хлопець. — Не пропускав жодної репетиції, бо дуже хотів виграти. Поки що мені це не вдалося — суперники, мабуть, були більш достойні перемоги. Але я вірю, що в наступному році «Звичайне диво» посміхнеться і мені».

      Серед учасників фестивалю були вихованці будинків сімейного типу. Ольга Мельничук та Віктор Мартинюк приїхали до Києва із своєю названою мамою Жаніною Череп, яка опікується 21 (!) дитиною. «У нас є свій сімейний танцювальний театр «Зорецвіт» — розповідає Жаніна Володимирівна. — Дуже складно було вибрати, хто саме з дітей поїде на конкурс — вони в мене всі талановиті, і я до всіх ставлюсь, як до рідних. Але таких фанатів танцю, як Оля, треба ще пошукати». Журі, до речі, також відзначило майстерність Ольги та Віктора. Але володаркою гран-прі в номінації «хореографія» стала інша учасниця — 16-річна Аліна Борисова з Нікополя, чий виступ викликав шквал оплесків у залі. Тепер у Аліни, яку також виховує одна бабуся, з’явився шанс здобути професійну хореографічну освіту.

Ін'єкція віри, надії, любові

      Володарі гран-прі фестивалю в усіх чотирьох номінаціях — хореографія, вокал, оригінальний жанр та образотворче мистецтво — отримують можливість на пільгових умовах вступити на відповідні факультети до навчальних закладів, які допомагають у проведенні заходу і представники яких щороку входять до складу журі. Це Київська дитяча академія мистецтв, Київське державне вище музичне училище ім. Глієра, Київський державний коледж естрадного та циркового мистецтв, Київський національний університет культури і мистецтв, Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Фонд же «Надія—Молодість—Майбутнє» бере на себе зобов'язання (і, судячи з попередніх років, чудово з ним справляється) знаходити для своїх «хрещеників»-студентів кошти для додаткової щомісячної стипендії у розмірі 150 гривень упродовж усього часу навчання.

      Нинішнього року абсолютними переможцями, крім Аліни Борисової, також стали волиняни Юрій Литвинюк (вокал), Ольга Крикончук (оригінальний жанр) та Микола Гребенюк (образотворче мистецтво) із Київщини. Лауреати фестивалю, котрим ще рано думати про вступ до ВНЗ, як і в минулі роки, були нагороджені путівками до «Артека» та цінними подарунками. Крім того, кращі вокалісти отримали можливість безкоштовно записати пісню у професійній студії. Ну і, звісно, упродовж усього наступного року переможців фестивалю залучатимуть до інших заходів, що проходитимуть за підтримки фонду «Надія — Молодість — Майбутнє», — це концерти, соціальні проекти.

      «Ми хочемо допомогти цим, у чомусь обділеним долею, дітям розвинути свої здібності. Щоб ті зерна таланту, якими їх наділив Господь Бог, не згинули, а дали буйні сходи. Але найголовніше, чого ми прагнемо, — вселити у дітей-сиріт та вихованців дитбудинків відчуття, що вони потрібні суспільству», — зауважила у розмові з кореспондентом «УМ» Надія Курляк. Я ж, провівши цілий день серед юних художників, співаків та танцюристів, від себе можу додати: не знаю, як щодо дива, а ін'єкцію «віри, надії та любові» кожен із цих дівчат та хлопців на фестивалі, безперечно, отримав. Як сказав небагатослівний Вадим Корнійчук: «Повернуся додому й відразу засяду за нову картину, бо висловити свої емоції від побаченого в Києві мені набагато простіше фарбами, ніж словами»...

Ірина ПРИМАЧИК.