Потреба змінити формат українських відеокліпів була і залишається неймовірно великою. Ноги і цицьки у 21-му відео уже не відрізнялися від кадрів у 35-му; кліпам бракує яскравої колористики і позитивних емоцій, крім того, після перегляду глядач зазвичай отримує не естетичне задоволення чи хороший настрій, а запитання на кшталт «що митець хотів сказати своїм твором?» та посвячення у чиюсь життєву драму. Тенденцію зауважили ТНМК, чий останній кліп на пісню «Молодець» уже містить комп'ютерну графіку з яскравими кольорами, хоча від довгих ніг і трусів не відмовилися. Пластилін у відео використовував Олег Скрипка, а веселі мальовані кліпи були свого часу в «От вінта», «Моторолли», «Тартака», «Флайзи», «Таліти кум» тощо. До речі, Юля Міщенко нещодавно порадувала цікавим мальованим відео на пісню «Я люблю поїдати мужчин», який знімала студія JAZZ production. Декорації для його зйомок створювалися «руцями»: наприклад, шубу для Юлі виготовили зі звичайних серветок.
Власне, JAZZ production рішуче налаштована на зняття блокади гламуру, який, здавалося, надовго полонив наших режисерів, і у четвер на кіностудії ім. Довженка знімали ще одне креативне, пластилінове відео на пісню гурту Mad Heads XL «А я на морі». Цього разу у кліпі, схоже, вирішили поєднати літній морський сюжет, який був у Mad Heads XL у «Надія є» та мультяшні мотиви зі «Смереки».
Як запевнив «УМ» один із режисерів «А я на морі» Олексій Федоров, пластиліну в Києві уже не знайдеш — його скупила їхня студія, яка всім офісом ліпила декорації для відео — дорогу, море тощо. Крім пластиліну, для зйомок відео використовували все, що бачили. Про це «УМ» розповіла режисер відео Марія Михайлова: «Хтось робив колись будинки з пачок кефіру? Ну в дитинстві для птахів годівниці, мабуть, а перенести такий креатив у відео чомусь не наважуються. А у нас он ціла вулиця буде таких будинків. Плюс ми ж використовуємо і папір, і дротики, і капусту, і фрукти — словом, «очумелые ручки». Якось ми вигадували декорації, ідучи вулицею. Бачимо, біля смітника лежать спагеті, і думаємо: «О це ж можна використати!». А це центр міста, вулиця Ярославів Вал, навпроти офісу... І нам абсолютно байдуже, що подумають інші про, здавалося б, цивілізованих людей, і не бомжів, які піднімають баночку певної форми чи ще якусь деталь, яка знадобиться на зйомках. Або приходили в магазин і казали: «Ну будь ласка, ну дайте нам картонку з тих цукерок». А потім у себе в офісі все це комбінували».
Другим «стовпом» кліпу мають стати акторські здібності учасників Mad Heads XL . У готовому варіанті відео до мультяшних нерухомих тіл героїв доточать їхні голови, які повинні відображати емоції. За сюжетом, музиканти спочатку гратимуть офісних працівників, голова, руки і ноги яких будуть справжніми, а тіла — у кнопках, паперах, і звичайно, макаронах... А потім перевтілюватимуться в радісних відпочивальників на морі. Зйомки цих кадрів і застала «УМ»: музиканти кривлялися в камеру вже у зовсім не офісному дрес-коді — шльопанцях, в'єтнамках, картатих тенісках і світлих шортах.
«Грати важко, тому що ми не бачимо декорацій та інших деталей, наприклад, кермо, яке начебто крутиш, і досить непросто уявити, як виглядатиме відео в готовому варіанті», — розповів «УМ» фронтмен гурту Вадим Красноокий. У цей час знімальна група весело спостерігала, як «корчили рожі» в камеру інші учасники гурту. «У музикантів Mad Heads XL усе добре, тому і показати радість в кадрі вдається просто», — розповів Олексій Федоров. Його доповнила Марія Михайлова: «Справді дуже весело спостерігати за цим процесом. Пригадую, ми на зйомках кліпу «Таліти Кум» одягали на учасників сині капюшончики (тому що потім треба було «вирізати» їхні голови) й імітували пташок та рибок — сміялися всім майданчиком. Зазвичай же у відео намагаються розказати про нещасну любов, якусь драму. А спробуйте обличчям зобразити, наприклад, тварин!».
Бюджет анімаційного відео такий, як і традиційного. Натомість, як запевняють режисери, у веселій компанії кнопок і капусти буде органічно і виграшно виглядати будь-який артист, тому що глядачам хочеться казки, а виконавцям — виділитися. Чому Марія Михайлова виділяє виконавців саме з допомогою пластиліну? «У дитинстві я, звичайно, дуже любила пластиліновий мультик «Падав минулорічний сніг», але тут нам просто захотілося проекспериментувати. Набрид уже цей гламур, і не одна я про це говорю. В Україні бракує такого смішного відео, яке поєднує і анімацію, і живих людей. А воно ж розраховане на всi категорії, дивитися такі веселі історії буде цікаво і дорослим, і дітям. Після перегляду такого мультяшного кліпу в усіх піднімається настрій: у відео виграшна структура — пластилін і яскрава колористика — багато фіолетового, синього».
Вадим Красноокий розповів, що пісню «А я на морi» написали ще минулого літа, але, звичайно, довелося чекати рік, щоб вона стала актуальною. «Зараз знову спека, і всім хочеться на море, і не всі, звісно, мають таку можливість, і змушені працювати в офісах. Ми ж, у свою чергу, сподіваємося, що після виходу кліпу частина наших концертів цього літа буде на морі.
Коли відео вийде на екрани, передбачити важко, адже в ньому дуже багато постпродакшну.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
