Я пам'ятник собі...

      У Дніпродзержинська є дві яскраві та неповторні візитні картки. Перша — чавунний Прометей, якого ще у 20-ті роки минулого століття кам'янчани (місто до 1938 року називалося Кам'янське) обрали символом мужності. Друга — бюст Леоніда Брежнєва, державного діяча радянської епохи, який тут народився та пройшов свої перші робітничі університети. До речі, 8 травня виповнилося 31 рік із дня відкриття цієї скульптури. Дата хоч і не кругла, але все одно варта того, щоб бути поміченою.

«Що ж ти мені раніше про це не сказав?»

      Місцеві мешканці можуть багато розповісти про ті часи та свою причетність до подій, пов'язаних із особою Брежнєва. Наприклад, Іван Власенко у 1976 році працював архітектором Баглійського району, і головний архітектор міста Олександр Кримцов залучив його до роботи з оформлення майданчика, на якому планували встановити погруддя. Спочатку, за вказівкою «згори», для скульптури обрали місце біля стін нових корпусів Індустріального інституту імені Арсенічева у районі Дніпробуду. Цей район виник вже після того, як Брежнєв жив і працював у Дніпродзержинську. Але в ЦК партії вирішили, що це не має значення. Головним аргументом на користь Дніпробуду було те, що саме там зосереджувалася студентська молодь, яка приїздила на навчання до міста металургів і хіміків із різних куточків Союзу. Отож погруддя глави держави мало відігравати важливу виховну роль у залученні молоді до історії, піднесенні значимості вузу, престижу професії металурга, яку колись опановував Леонід Ілліч.

      Однак міські архітектори вважали запропонований з ЦК варіант помилковим. До того ж хотілося, щоб славнозвісним земляком дніпродзержинців могли милуватися не лише студенти, а всі мешканці та гості міста. Однак висловити свої думки вголос вони не могли.

      — Парадом командували вищі державні чини, — згадує про ті часи Іван Власенко. — Ми ж знайшли, на нашу думку, найкраще місце для погруддя — на початку скверу — у верхній частині проспекту Леніна. По-перше, це — головна вулиця міста, поруч два вокзали, і всі приїжджі починають знайомство з Дніпродзержинськом із відвідування тодішньої Жовтневої площі. По-друге, майданчик із ранку до вечора чудово освітлений сонцем. Отож, з архітектурної точки зору, місце є ідеальним. Тому ми ризикнули обговорити цю ідею зі знаменитим скульптором Віктором Олександровичем Соніним, що безпосередньо займався погруддям. Він жив у Москві і з Брежнєвим періодично зустрічався.

      Напередодні поїздки до білокам'яної Кримцов і Власенко ввечері вибралися на проспект Леніна, щоб «приміряти» умовний макет погруддя і переконатися, що місце на початку скверу для нього підходить.

      Побачивши ескіз, привезений до Москви Власенком, скульптор Сонін підтримав їхню ідею і пообіцяв, що спробує вирішити питання особисто з Брежнєвим. Під час зустрічі з Леонідом Іллічем він вибрав влучний момент і розповів про нову ідею. Реакція Брежнєва була миттєвою: «Вікторе! — з якимось докором і водночас відтінком радісного подиву звернувся до нього Генсек. — Що ж ти раніше мені про це не сказав?». І потім, посміхаючись, додав: «Я згоден».

      Таким чином, місце для свого бронзового двійника затвердив сам Леонід Ілліч.

      — Саме Соніну треба сказати спасибі за вирішення питання, — вважає Іван Федорович. — Народному художнику, заслуженому скульптору Росії, лауреату Держпремії Росії та кількох міжнародних премій... Маючи такі регалії, можна було ризикнути відверто побалакати і з самим Генсеком.

      Інший дніпродзержинець — Геннадій Кузнєцов, на той час перший заступник голови Дніпродзержинського міськвиконкому, займався питанням доставки скульптури. Відливати постамент повинні були на ленінградському заводі «Монумент-скульптура».

      Прибувши на завод, Кузнєцов із подивом довідався, що до роботи тут навіть не приступали. Директор підприємства категорично заявив, що такого завдання у нього в плані немає і відливати погруддя він не збирається. Сперечатися з цього приводу не було сенсу. Отож Кузнєцов терміново гайнув до столиці. Тільки після того, як перший заступник міністра культури СРСР Володимир Попов зателефонував у Ленінград і з'ясував, які документи необхідно оформити для виготовлення погруддя, процес, як кажуть, пішов.

      Зрештою, було виготовлено два однакові погруддя Брежнєва. Одне з них встановили 8 травня 1976 року в Дніпродзержинську, а друге відправили до Москви. Чи зберігся цей екземпляр, невідомо. Але повернемося до нашої історії.

      Кузнєцов розповів, що московський скульптор Віктор Сонін зробив у гіпсі кілька варіантів погруддя Брежнєва, у військовому та цивільному одязі. Вибирати довірили, а швидше за все — доручив сам Леонід Ілліч, своєму першому помічникові Георгію Цуканову. І той зупинився на цивільному варіанті, без погонів. Саме такого Брежнєва відлили в бронзі й встановили у Дніпродзержинську.

Брежнєвіана триває?

      Через деякий час «нагорі» було ухвалене рішення встановити меморіальні дошки на будинках, де жив, навчався та працював Брежнєв. Вибрали три об'єкти, розташовані у старій частині міста і фактично на одній вулиці, — це будинок колишньої чоловічої гімназії й один із перших корпусів Індустріального інституту ім. Арсенічева, а також будинок № 40 на проспекті Пєліна, в якому родина Брежнєвих у 30-х роках отримала двокімнатну квартиру.

      До виконання завдання був знову залучений Віктор Сонін, а також дніпропетровський архітектор Володимир Положій, директор музею Дніпровського металургійного заводу Васильєв та Iван Власенко.

      Творча група вирушила до Москви. Помічник Брежнєва, теж дніпродзержинець, Георгій Цуканов показав землякам у Москві 40 меморіальних дошок. Кожну вони ретельно аналізували, прикидаючи по ходу, що можна використати у варіантах для міста Прометея. Але всім цим планам здійснитися не судилося. Меморіальну дошку виготовили лишень одну — її встигли встановити на корпусі Індустріального інституту. Про решту будинків постбрежнєвська влада забула назавжди.

      У 90-х роках, коли на адресу Брежнєва стало лунати все більше звинувачень у погіршенні життя радянських людей, у розв'язанні афганської війни і багатьох інших гріхах, з будівлі інституту меморіальну дошку зняли й заховали. Тільки у липні 2006 року її знову почепили на колишнє місце.

      І, схоже, ностальгічні потуги воскресити брежнєвське минуле цим не обмежаться. Готуючись до вшанування пам'яті Леоніда Ілліча з нагоди його 100-річного ювілею, можновладці Дніпродзержинська обговорювали ідею присвоєння імені видатного земляка якійсь вулиці або місцевому парку відпочинку. Отож «брежнєвіана» триває?

Ірина КОНДРАТЬЄВА.